вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" квітня 2025 р. Справа№ 910/1358/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від заявника: не з'явився
від особи, яка може отримати статус відповідача: Салівон Д.О.
від особи, яка може отримати статус третьої особи: Онищенко О.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025
про відмову в забезпеченні позову
у справі № 910/1358/25 (суддя Сташків Р.Б.)
за заявою про забезпечення позову (до подання позову) ОСОБА_1
особа, яка може отримати статус відповідача Міністерство оборони України
особа, яка може отримати статус третьої особи Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову заявник не вказує за захистом яких порушених його прав чи інтересів (право на працю, заробіток, тощо) він має намір звернутися в подальшому з відповідним позовом та не наводить обґрунтувань яким чином не вжиття зазначених ним у цій заяві заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення цих порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Окрім того, судом встановлено, що з такими ж самими вимогами про забезпечення позову, які заявлені у цій заяві, заявник вже звертався до суду із заявою про забезпечення позову (до подачі позову), ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 №910/1154/25 йому було відмовлено у задоволенні заяви.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Скаржник зазначає, що аналіз наказів відповідача дає підстави вважати, що останнім не дотримані вимоги чинного законодавства, оскільки в наказі Міністерства оборони України від 24.01.2025 № 49/нм, яким здійснено заміну членів Наглядової ради підприємства, не зазначено посилання на жодний з наведених пунктів ч. 8 с. 11-2 Закону України «Про управління об'єктами державної власності. Також скаржник вказує, що Міністерство оборони України, не дотримуючись норм закону, безпідставно припинило повноваження членів Наглядової ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
На думку позивача, Міністерство оборони України незаконно змінило членів Наглядової ради ДП «АОЗ» та надало фізичній особі повноваження ухвалювати рішення з питань, що входять до виключної компетенції Наглядової ради.
Також, позивач зазначає, що дострокове припинення повноважень позивача, як члена Наглядової ради та покладення функцій Наглядової ради на фізичну особу порушують права позивача з огляду на статут, положення про Наглядову раду та законодавство України, також дії Міністерства оборони України створюють ризик захоплення управління підприємством через неправомірну зміну його директора і призначення однієї особи, яка виконуватиме функцію колегіального органу Наглядової ради ДП «АОЗ».
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що зупинення дії наказів Міноборони № 50/нм від 24.01.2025 "Про забезпечення безперервної діяльності ДП МОУ "АОЗ" та № 49/нм від 21.01.2025 "Про заміну членів наглядової ради ДП МОУ "АОЗ" до моменту вирішення судом справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням не тільки дасть можливість їх фактично не виконувати, а й поставить під загрозу нормальне функціонування ДП МОУ "АОЗ", що може спричинити триваюче припинення (тривалу зупинку) діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідач підкреслює, що Агенція є єдиною стратегічною службою замовника Міноборони в сфері оборонних закупівель, яка забезпечує постачання озброєння Збройним Силам України в існуючих на сьогодні умовах широкомасштабної військової агресії проти держави. Враховуючи відповідну обставину, рішення суду про задоволення заяви позивача про вжиття визначених ним заходів забезпечення позову за будь- яких обставин не відповідало б закріпленому статтями 2, 15 ГПК України принципу пропорційності господарського судочинства та не забезпечувало розумного балансу між приватним інтересом позивача й публічними інтересами держави та суспільства, яке на сьогодні є критично залежним від здатності Збройних Сил ефективно оборонятись, а відповідна здатність Збройних Сил, в свою чергу, критично залежить від здатності Агенції стабільно постачати необхідне озброєння. Таким чином, посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Також Міністерство оборони вказує, що питання щодо вжиття заходів забезпечення позову за заявою про забезпечення позову, поданою ОСОБА_1 , шляхом зупинення дії наказів Міністерства оборони України №№49нм, 50нм від 24.01.2025 вже розглядалось господарським судом в межах справи № 910/1154/25. Так, ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2025 у справі № 910/1154/25 було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії згаданих наказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1358/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025у справі № 910/1358/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду:
- докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.;
- докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі № 910/1358/25, а саме: Міністерству оборони України, Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
07.03.2025 (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі № 910/1358/25, а саме: Міністерству оборони України, Державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та квитанцію № 0859-7040-6295-3873 від 06.03.2025, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 3 028, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25. Призначено справу № 910/1358/25 до розгляду у судовому засіданні 15.04.2025.
Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/1358/25 розглядалась протягом розумного строку.
Явка представників сторін та позиції учасників справи
09.04.2025 від Міністерства оборони України надійшли пояснення у справі № 910/1358/25 у яких зазначено, що зупинення дії наказів, що є предметом заяви про забезпечення позову, призведе до вирішення спору по суті, та задоволенню заявлених вимог ОСОБА_1 .. Також судом першої інстанції у даній справі, з такими самими вимогами про забезпечення позову, які заявлені у цій заяві, заявник вже звертався до суду із заявою про забезпечення позову (до подачі позову), ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 у справі № 910/1154/25 йому було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що вона повинна обґрунтовувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Представник заявника у судове засідання 15.04.2025 не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представники Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" у судовому засіданні 15.04.2025 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, до Господарського суду міста Києва 04.02.2025 надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову (до подання позову) у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову (до подання позову) шляхом:
- зупинення дії наказу Міністерства оборони України (далі - Міноборони) від 24.01.2025 року № 50/нм "Про забезпечення безперервної діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - Агенція) до моменту вирішення судом справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням;
- зупинення дії наказу Міністерства оборони України від 24.01.2025 року № 49/нм "Про заміну членів наглядової ради державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до моменту вирішення судом справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням.
Заява обґрунтована тим, що пунктом 7.1 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" встановлено, що Наглядова рада ДП "АОЗ" складається з п'яти осіб, з яких три члени є незалежними та два - представниками держави. Члени Наглядової ради призначаються (обираються) Уповноваженим органом управління. Зважаючи на наведені норми, заявника призначено членом Наглядової ради ДП "АОЗ" як представника держави. Відповідним пунктом також передбачено, що строк повноважень члена Наглядової ради становить три роки. Повноваження члена Наглядової ради можуть бути припинені достроково виключно з підстав, установлених законом. Таким чином, наведеним пунктом Статуту передбачений спосіб дострокового припинення повноважень члена Наглядової ради шляхом посилання на виключні підстави, передбачені законом.
Проте, за твердженнями заявника, Міноборони не дотримано жодної із визначених підстав в ч.8 ст.11-2 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності", а в наказі Міністерства оборони України від 24.01.2025 № 49/нм, яким здійснено заміну членів Наглядової ради підприємства, не зазначено посилання на жодний з наведених пунктів.
Таким чином, на думку заявника, Міноборони не було дотримано норм Закону щодо підстав для припинення повноважень членів Наглядової ради.
Крім цього, на момент прийняття Міноборони наказу про покладення функцій Наглядової ради на ОСОБА_3 , Наглядова рада залишалась повноважною оскільки після протиправного дострокового припинення повноважень двох її членів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - чисельний склад залишився у кількості 3 (трьох осіб), що відповідно до статуту та норм закону є повноважним складом Наглядової ради.
Виходячи з цього, заявник має намір подати позов про визнання незаконними наказу Міністерства оборони України від 24.01.2025 № 49/нм "Про заміну членів наглядової ради державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" та наказу від 24.01.2025 № 50/нм "Про забезпечення безперервної діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".
Міністерством оборони України були подані письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, у якій навело свої пояснення, зокрема, що відповідно до пункту 10 частини 8 статті 11-2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" повноваження членів Наглядової ради ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були достроково припинені з 24.01.2025. Рішення Міноборони про заміну представників держави у Наглядовій раді було зумовлене, зокрема, імперативною нормою частини сьомої статті 11-2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності". Така норма встановлює, що суб'єкт управління державного унітарного підприємства зобов'язаний здійснювати моніторинг наявних або потенційних загроз національній безпеці України і у випадку виявлення зазначених загроз зобов'язаний вживати заходів для нейтралізації їх впливу на діяльність такого підприємства.
Міноборони зауважує, що зважаючи на незадовільні результати діяльності Агенції під керівництвом ОСОБА_4 , враховуючи відсутність співпраці та належної комунікації з боку представників держави у Наглядовій раді ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - Міноборони прийняло наказ від 24.01.2025 № 49 щодо їхньої заміни, про що було відразу повідомлено кожного з них та Агенцію.
Згідно з пунктом 102 Політики державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 № 1369, у період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців з дня його припинення чи скасування, але не більше трьох років з дня набрання чинності Законом України від 22.02.2024 № 3587-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення корпоративного управління", якщо інше не визначено законодавством, у разі застосування дворівневої структури управління на державному унітарному підприємстві у період неправомочності наглядової ради орган управління державного унітарного підприємства має право приймати рішення з питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із законом та/або статутом, до обрання нового складу наглядової ради.
Таким чином, у зв'язку з неправомочністю Наглядової ради, Міноборони набуло право приймати рішення, що належать до виключної компетенції Наглядової ради. Внаслідок чого до Міноборони перейшли повноваження, зокрема, призначати, звільняти, відсторонювати Директора, а також призначати ТВО Директора.
Міноборони зазначає, що вказані вимоги заяви про забезпечення позову за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зупинення дії спірних наказів до моменту вирішення судом справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням не тільки дасть можливість їх фактично не виконувати, а й поставить під загрозу нормальне функціонування ДП МОУ "АОЗ", що може спричинити триваюче припинення (тривалу зупинку) діяльності суб'єкта господарювання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відтак, заявником належним чином не доведено, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказів від 24.01.2025 № 50/нм та від 24.01.2025 №49/нм Міністерства оборони України, не буде непропорційним втручанням.
Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
У той же час, заявником не доведено, що вжиття заходів забезпечення позову до його пред'явлення матиме наслідком уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, щодо захисту яких буде пред'явлено позов.
За приписами статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Окрім того, судом встановлено, що з такими ж самими вимогами про забезпечення позову, які заявлені у цій заяві, заявник вже звертався до суду із заявою про забезпечення позову (до подачі позову), ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 №910/1154/25 йому було відмовлено у задоволенні заяви.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні положень Господарського процесуального кодексу України доказів наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення у справі у разі задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Заявником не наведено суду переконливого обґрунтування наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову; не доведено необхідності обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача на даному етапі судового розгляду; не вмотивовано припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Водночас, у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, заявник не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
З огляду на викладене, дослідивши заяву про забезпечення позову, заслухавши представника заявника, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для зупинення дій наказів Міністерства оборони України.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що за своєю суттю вимоги, викладенні у заяві є тотожними заявленим в майбутньому (за твердженням заявника) позовним вимогам
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі не є такими, що можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 слід залишити без змін.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 про відмову в забезпеченні позову у справі № 910/1358/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/1358/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали оскарження у справі 910/1358/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 30.04.2025.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко