Справа № 1527/2-160/11
Провадження №6/523/57/25
"29" квітня 2025 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - Бокова О.М.
за участю секретаря судових засідань - Шаріпової Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 25 в місті Одесі подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про встановлення порядку виконання рішення суду, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) предмета іпотеки, -
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Георгій Володимирович звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з поданням заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про встановлення порядку виконання рішення суду, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) предмета іпотеки.
В обґрунтування подання зазначив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. знаходиться виконавче провадження № 61209278, з примусового виконання виконавчого листа № 1527/2-160/11 від 19.12.2013, виданого Суворовським районним судом м. Одеси про: стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1806 від 21.03.2008 р. в сумі 431 678,62 євро, та держмита в сумі 850,00грн., 60,00 грн. витрати на інформаційне технічне забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» - за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. У ході примусового виконання рішення суду по справі №1527/2-160/11 з'ясувались обставини, що ускладнюють виконання рішення суду. 03.03.2020 приватним виконавцем проведено опис та арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника.
Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 26.03.2020 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у квартирі з 19.10.2019 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у квартирі з 02.05.2013р. Реєстрація у квартирі дитини відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки (Договір іпотеки укладений 21.03.2008). Отже, боржник діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку,(що підтверджується листом банку від 04.12.2024) зареєстрував в іпотечній квартирі малолітніх дітей.
З урахуванням викладеного, приватний виконавець просить: встановити порядок виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси справа № 1527/2-160/11 від 13.11.2013 року, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження предмета іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2008, а саме: чотирьох кімнатної квартири загальною площею 86,1 кв.м. житловою площею 50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 із зареєстрованими малолітніми особами - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в квартирі з 19.10.2019 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в квартирі з 02.05.2013року.
В останнє судове засідання сторони до суду не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись (а.с.120,131), про причини не явки суду не повідомили, з будь-якими заявами не звертались.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України - за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2 ст. 435 ЦПК України).
Дослідивши надані матеріали подання та докази надані на його підтвердження, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13.11.2013 року (справа №1527/2-160/11) позов Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором № 1806 від 21.03.2008 р. в сумі - 431 678,62 євро ( що по курсу НБУ станом на 05.09.2013 р. становить 5 549 728,48 гривень).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» держмито в сумі: 850,00грн., 60,00 грн. витрати на інформаційне -технічне забезпечення.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» держмито в сумі: 850,00 грн., 60,00 грн. витрати на інформаційне -технічне забезпечення.
Матеріалами подання встановлено, що на виконання рішення Суворовським районним судом м. Одеси 19.12.2023 року було видано виконавчий лист (а.с.9зв.-10).
Так, 07.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Парфьоновим Георгієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61209278, яку надіслано сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною у виконавчому документі, що підтверджується копією з реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції. (копія додається) (а.с.34-35).
Матеріалами подання встановлено, що в ході примусового виконання судового рішення, приватним виконавцем винесено низку постанов, зокрема щодо арешту майна боржника, коштів боржника, а також здійснено низку запитів та винесено вимоги.
Так, матеріалами подання встановлено, що у ході примусового виконання рішення суду по справі №1527/2-160/11 з'ясувались обставини, що ускладнюють виконання рішення суду. 03.06.2020 приватним виконавцем проведено опис та арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника (а.с.78-80).
Згідно довідки Департаменту надання адміністративних послуг від 26.03.2020 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у квартирі з 19.10.2019 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований у квартирі з 02.05.2013р. (а.с.54зв).
Приватний виконавець зазначає, що реєстрація у квартирі дітей відбулася пізніше моменту укладення самого договору іпотеки (Договір іпотеки укладений 21.03.2008). Отже, боржник діючи недобросовісно та порушуючи умови договору іпотеки, після його укладення, без згоди банку,(що підтверджується листом банку від 04.12.2024) зареєстрував в іпотечній квартирі малолітніх дітей.
Так, відповідно до договору Іпотеки встановлено, що Іпотекодавець зобов'язана повідомити Банк зокрема щодо реєстрації інших осіб за адресою місцезнаходження Предмету іпотеки та інші обставини, що можуть вплинути на виконання зобов'язання.
Положеннями частин 1, 3, ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч.1 ст.1 закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків.
У ч.1 ст.41 Закону України «Про іпотеку» визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.
Водночас відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч 1, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року N 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).
У пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.
Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов'язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.
Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі N 718/482/15-ц (провадження N 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі N 751/15667/15-ц (провадження N 61-12151св19).
З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Разом із тим, чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Як вбачається зі змісту пунктів 66-67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.
Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов'язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов'язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.
Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.
У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі N 755/12052/19 (провадження N 14-113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.
Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.
У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.
Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПУ України.
Пункт 1 частини п'ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Частиною восьмою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись з поданням, приватним виконавцем, в тому числі, не дотримано порядку, який є передумовою звернення до суду, зокрема, не надано доказів звернення з заявою до органу опіки та піклування та відповідно отримання ним відповіді як суб'єкта звернення з метою існування підстав вирішення питання судом, тому у задоволенні подання слід відмовити саме з цих підстав.
Крім того, до подання не долучено відомостей, які є необхідними для вирішення подання, а саме: чи є спірне приміщення єдиним місцем проживання дітей, чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків, яке може використовуватись як постійне місце проживання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 247, 260, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , стягувач акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про встановлення порядку виконання рішення суду, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) предмета іпотеки - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.
Суддя Боков О.М.