Справа №523/7849/25
Провадження №1-кс/523/2324/25
01 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Брилівка Цюрупинського р-н. Херсонської обл., громадянина України, не судимого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення працював на посаді помічника слідчого СВ відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_1 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020001586 від 02.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням установлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 03.08.2022 № 1334 о/с ОСОБА_4 призначено на посаду помічника слідчого СВ відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_4 , обіймаючи посаду помічника слідчого СВ відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області, є службовою особою правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію»
(далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави , а також протидії злочинності.
Згідно зі ст. 3 Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, ст. 8 Закону передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України . Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням
та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян,
а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно
до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також, відповідно до ст. 18 Закону поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України
та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції,
та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
У ст. 19 Закону зазначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські, поміж іншого, несуть кримінальну відповідальність відповідно
до закону.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень ; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках
і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; сприяє Державній прикордонній службі України у виявленні каналів незаконного перетинання державного кордону, переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та разом із відповідними правоохоронними органами ліквідовує такі канали.
Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (далі - Указу) та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX, введено воєнний стан на території України, який неодноразово продовжувався, та в останній раз Указом Президента України від 15.04.2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09.05.2025 року строком на 90 діб.
На підставі вищевказаних Указів Президента України, тимчасово
на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями
30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі,
що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування потрібно запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, у п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням
в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини
і громадянина, передбачені зокрема статтею 33 Конституції України, тобто гарантовані права кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, вільних пересування, вибору місця проживання, залишення території України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами, внесеними після запровадження воєнного стану), право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
Так, згідно з листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.02.2022 № 23-6122/0/6-22-вих, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, проведення своєчасної та повної мобілізації, на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений (за виключеннями).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства
і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Крім того, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 визначено, що вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Пунктами 1, 2 частини 2 Положення «Про прикордонний режим», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998
№ 1147 (далі - Положення) визначено, що контрольований прикордонний
район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону
або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів; прикордонна смуга - ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм, завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.
Частиною 7 Положення передбачено, що громадяни України, іноземці
та особи без громадянства в'їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відповідно до частини 8 Положення громадяни України, іноземці
та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, про який ОСОБА_4 достовірно обізнаний.
Однак, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених
вище нормативно-правових актів, та на встановлені обмеження щодо перетину держаного кордону під час дії на території України правового режиму воєнного стану, всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду працівника правоохоронного органу - співробітника Національної поліції України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та протиправно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою з невстановленими особами, керуючись злочинним умислом з корисливих мотивів, спрямованим на незаконне збагачення, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин у сфері охорони недоторканості державних кордонів, а саме: організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, за наступних обставин.
Так, у невстановлений у ході досудового розслідування час та місці, однак не пізніше 17.03.2025, у ОСОБА_4 разом з невстановленими на теперішній час особами, виник злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Досудовим розслідування установлено, що 17.03.2025 приблизно о 10 год. 00 хв. ОСОБА_7 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» подзвонила до свого раніше знайомого ОСОБА_4 та повідомила, що її рідного брата ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.02.2025 в м. Одесі зупини працівники поліції, та повідомили, що він перебуває у розшуку РТЦК та СП, у зв'язку з чим вони його доставили до одного з ІНФОРМАЦІЯ_3 , де його у подальшому мобілізували та через декілька днів направили до невідомої їй військової частини.
Крім того, ОСОБА_7 повідомила у телефонній розмові, що по приїзду до військової частини її брат - ОСОБА_8 одразу втік, та на даний час можливо перебуває у розшуку, як військовослужбовець, який самовільно залишив військову частину. У ході вказаної розмови ОСОБА_7 та
ОСОБА_4 домовились зустрітися пізніше.
Надалі, 17.03.2025, приблизно о 18 год. 45 хв., ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілись в м. Одесі на перехресті вул. Радісна та вул. Євгена Танцюри.
У ході вищевказаної зустрічі ОСОБА_7 знову повідомила ОСОБА_4 про обставини, які стались з її братом, та запитала з метою отримання консультації, яким чином можливо законно врегулювати дану ситуацію.
У свого чергу, ОСОБА_4 одразу повідомив ОСОБА_7 , що законного способу врегулювати це питання не існує, у зв'язку з чим найкращим варіантом є щоб її брат виїхав з території України закордон.
Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що він може організувати його переправлення через державний кордон України, та у такому випадку йому потрібно буде надати грошову винагороду в сумі приблизно від 5000 до 6000 доларів США, зазначивши, що остаточну суму він повідомить пізніше.
У подальшому, 25.03.2025 приблизно о 17 год. 11 хв. ОСОБА_4 написав повідомлення в мобільному додатку «WhatsApp» ОСОБА_7 , про те, що переправлення через державний кордон України її брата коштуватиме 5000 доларів США.
Після чого, ОСОБА_7 розуміючи, що дії ОСОБА_4 та запропонований ним варіант переправлення її брата через державний кордон України є незаконними, вона вирішила звернутись із відповідною заявою про злочин до правоохоронних органів.
У подальшому, 09.04.2025 приблизно о 11 год. 59 хв. ОСОБА_4 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» передзвонив ОСОБА_7 . У ході вказаної розмови останні домовились зустрітись для обговорення деталей організації переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України.
Далі, того ж дня, приблизно о 12 год. 50 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілись на вулиці за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 8.
У ході розмови ОСОБА_4 повідомив, що в нього є можливість організувати незаконне переправлення її брата через державний кордон України, та те, що невстановлені у ході слідства особи, які займаються незаконним переправленням осіб через державний кордон України повідомили, що певна кількість осіб таким чином перетнули державний кордон України.
У свою чергу ОСОБА_7 запитала ОСОБА_4 про деталі організації переправлення її брата через державний кордон України.
На вказане ОСОБА_4 повідомив, що таке переправлення буде відбуватись в Одеській області, не доїжджаючи до с. Паланка Молдавської Республіки, однак йому потрібен час для того щоб дізнатись всі деталі, яким чином буде відбуватись переправлення її брата через державний кордон України, про які він її повідомить пізніше.
У подальшому, того ж дня, приблизно о 22 год. 34 хв. у мобільному додатку «WhatsApp» ОСОБА_4 написав ОСОБА_7 повідомлення, що наступного дня зранку все повідомить.
10.04.2025 приблизно о 19 год. 53 хв. в мобільного додатку WhatsApp ОСОБА_4 написав ОСОБА_7 повідомлення, що з приводу організації переправлення її брата через державний кордон України, він наступного дня при особистій зустрічі все повідомить.
Після чого, 22.04.2025 приблизно о 17 год. 16 хв. за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» ОСОБА_7 подзвонила ОСОБА_4 , та повідомила, що вона збирається поїхати на деякий час з міста Одеси та запитала чи є в нього якісь новини, на що останній повідомив, що він дізнався всі деталі з приводу організації переправлення її брата через державний кордон України, у зв'язку з чим їм необхідно зустрітися та вони домовились про зустріч.
У подальшому, того ж дня, приблизно о 20 год. 07 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зустрілись в м. Одесі, на перехресті вул. Радісна та вул. Євгена Танцюри.
У ході зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що для організації переправлення її брата через державний кордон України, їй необхідно передати йому спочатку 2000 доларів США в якості авансу. Після чого, невстановлені у ході слідства особи, які займаються незаконним переправленням осіб через державний кордон України розпочнуть роботу з організації переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, а саме підберуть день та місце де він буде перетинати державний кордон.
Далі, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 , що після того як її брат перетне державний кордон України, необхідно буде передати ще 3000 доларів США.
Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що у випадку якщо такий перетин не відбудеться, то застава у вигляді 2000 доларів США повертається, вказуючи, що дані грошові кошти необхідно передати йому, а він їх вже передасть вказаним невстановленим у ході слідства особам, з якими він співпрацює.
Разом з цим, ОСОБА_4 зазначив, що місце майбутнього перетину її братом державного кордону буде знаходитись в Одеській області не доїжджаючи до с. Паланка Молдавської Республіки, та точне місце знають тільки невстановлені у ході слідства особи з якими він організовує таке переправлення через державний кордон України.
Крім того, ОСОБА_4 вказав ОСОБА_7 , що її брату напишуть дату, час та місце куди йому необхідно буде прибути з метою перетину державного кордону.
У свою чергу, на запитання ОСОБА_7 , яким чином її брату необхідно прибути на це місце та що по дорозі можливо будуть блок-пости,
ОСОБА_4 зазначив, що він це питання може взяти на себе, та він особисто на автомобілі забезпечить його доставку до майбутнього місця перетину державного кордону, для того щоб його не перевіряли по дорозі та він доїхав без проблем.
Під час цієї розмови, ОСОБА_4 також порадив, щоб ОСОБА_8 з собою взяв на всяк випадок 100 доларів США, для передачі їх особам в Республіці Молдова, з метою оформлення документів для статусу біженця.
У подальшому ОСОБА_4 знову повторив, що невстановлені в ході слідства особи, з якими він співпрацює повідомлять її брату точну дату, час та місце майбутнього перетину державного кордону, та почнуть з ним працювати.
У свою чергу, на запитання ОСОБА_7 , які документи необхідно буде з собою мати її брату, ОСОБА_4 порадив щоб він з собою взяв тільки закордонний паспорт.
Також на запитання ОСОБА_7 чи її брат буде перетинати державний кордон України офіційно через пункт пропуску або не офіційно, ОСОБА_4 зазначив, що таке переправлення через державний кордон України буде відбуватись неофіційно, тобто в обхід діючих пунктів пропуску, та буде визначене місце де її брат незаконно перетне державний кордон України, зазначаючи, що це буде саме незаконний перетин державного кордону, та будучи вже закордоном її брата оформлять представники Республіки Молдова та нададуть йому статус біженця.
Також ОСОБА_4 надав вказівку, щоб брат ОСОБА_7 взяв з собою паспорт, певну кількість речей, вказуючи на необхідність щоб він швидше пересувався під час переправлення його через державний кордон України.
Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що невстановлені в ході слідства особи з якими він співпрацює підберуть день коли не буде перевірок на кордоні, та коли там не буде працівників правоохоронних органів.
На цьому зустріч ОСОБА_4 та ОСОБА_7 закінчилась, та вони домовились, що після повернення останньої наступного тижня до міста Одеси, ОСОБА_7 повідомить ОСОБА_4 про прийняте рішення та вони домовляться про зустріч.
У подальшому, ОСОБА_7 на виконання раніше висловлених умов ОСОБА_4 та їх домовленостей, 30.04.2025 о 12 год. 57 хв. в мобільному додатку WhatsApp подзвонила ОСОБА_4 , повідомивши, що вона вже в місті Одесі, та приготувала для нього 2000 доларів США в якості авансу, про які він говорив раніше, за організацію переправлення її брата ОСОБА_8 через державний кордон України, та вони домовились зустрітися.
Після чого, ОСОБА_4 виконуючи свій злочинний план, який направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з корисливих мотивів, та доводячи свій злочинний умисел до кінця, перебуваючи біля будівлі, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. вул. Євгена Танцюри, 80, приблизно о 21 год. 33. хв. 30.04.2025 одержав від ОСОБА_7 в якості авансу грошові кошти у сумі 2000 (дві тисячі) доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на 30.04.2025 становить 83120 грн.) за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України до Республіки Молдова, в обхід офіційних пунктів пропуску.
Після вищевказаних дій, ОСОБА_4 30.04.2025 викрито та затримано працівниками правоохоронного органу у порядку ст. 208 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, а також на те, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, які дають йому достатні підстави вважати, що підозрюваний може спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити речові докази; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Копії клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, вручені підозрюваному завчасно 01.05.2025.
Прокурор в судовому засіданні просив клопотання задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240, 00 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, через недоведеність ризиків на які посилається прокурор, та можливість обрання іншого запобіжного заходу , не пов'язаного з триманням під вартою, не обгрунтованістю підозри. Захисник ОСОБА_5 просила визначити розмір застави.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією в місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025150020001586 від 02.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
30.04.2025 р. о 21.45 год., ОСОБА_4 затримано у порядку ст.208 КПК України і цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України.
01.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
-При розгляді вказаного клопотання було встановлено що підозра у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 332 КК України відносно ОСОБА_4 є обґрунтованою, що на цьому етапі досудового розслідування підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами оперативного підрозділу ОУ ДВБ НПУ та заявою ОСОБА_7 від 01.04.2025;протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 02.04.2025, від 23.04.2025 та від 01.05.2025; протоколом ідентифікації (помітки) несправжніх (імітаційних засобів від 30.04.2025; протоколом огляду та вручення несправжніх (імітаційних) засобів від 30.04.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 30.04.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики:
Переховуватись від органу досудового розслідування та суду ( п. 1 ч. 1 ст. 177 ) КПК України.
Ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев'яти позбавлення волі.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення
від 26.06.2001 заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування,
а також у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Маючи досвід роботи в органах Національної поліції, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На даний час, ОСОБА_4 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно
15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Ризик незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Зазначений ризик обґрунтовується тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акта до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Тобто ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань свідками, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.
Враховуючи викладені обставини вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності
ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, зокрема на ОСОБА_7 , та які ще не допитані органом досудового розслідування, з метою зміни чи відмови від наданих ними показань, тобто є наявним ризик незаконного впливу підозрюваною на таких осіб.
За рахунок займаної посади та реалізації своїх повноважень,
ОСОБА_4 має постійні стійкі зв'язки з іншими структурними підрозділами органів державної влади, що дає змогу впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Також слідчий суддя вважає, що мається і ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) адже ОСОБА_4 має досвід роботи та є діючим працівником правоохоронного органу, а тому останній обізнаний з тактикою та методикою розслідування кримінальних правопорушень, та може вжити заходів щодо перешкоджання кримінальному провадженню (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваної, тощо).
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. То ж враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених КПК України.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод вчинені з корисливих мотивів.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ст.182 КПК України, у розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисників про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність та спростовують доводи сторони захисту, а надані докази свідчать про обґрунтованість підозри саме у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 28.06.2025 року включно.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 28.06.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
1.У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
-прибувати до визначеної службової особи за викликом;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1