Справа № 521/6889/25
Номер провадження № 2-з/521/91/25
02 травня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретар судового засідання: Жекова А.О.
за участю учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто;
від ОСОБА_2 - адвокат Шарандак А.А., на підставі ордера.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 з урахуванням уточнення від 01.05.2025 року (вх. №28188) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя
У квітні 2025 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, у якій позивач просить суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Зокрема, за доводами позовної заяви позивач наголосив, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою була придбана у спільну сумісну власність квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, та як стало відомо позивачу, відповідачка має намір відчужити вказане нерухоме майно без згоди ОСОБА_1 .
На переконання позивача, у зв'язку з порушенням його прав як співвласника квартири, він вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.
29.04.2025 року ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої заяви, поданої до суду 01.05.2025 року, звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із заявою про забезпечення позову у справі №521/6889/25, у якій просить суд: заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 .
Зокрема, вказана заява обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є визнання спільною сумісною власністю подружжя вищевказаної квартири та поділ майна, а тому позивач просить суд забезпечити позовні вимоги шляхом заборони суб'єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, скільки відповідачка відмовляється добровільно врегулювати спір, та як наслідок, може вільно розпорядитись квартирою, яка є предметом спору у даній справі, що призведе до непоправних наслідків та взагалі унеможливить розгляд даної справи.
При цьому, як зазначено позивачем, відповідачем неодноразово вказувалося про те, що вона має намір здійснити продаж квартири.
Окрім наведеного, позивач зауважив, що даний вид забезпечення позову є абсолютно співмірним із заявленими позовними вимогами та зможе забезпечити виконання рішення суду у майбутньому.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2025 року заяву про забезпечення позову 29.04.2025 року передано на розгляд судді Шевчук Н.О.
25 квітня 2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Малиновський районний суд міста Одеси змінено на Хаджибейський районний суд міста Одеси.
В судовому засіданні заявник підтримав вимоги заяви про забезпечення позову з мотивів, викладених письмово, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо вимог заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №521/6889/25, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову потребує задоволення, враховуючи таке.
Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
В силу вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Частиною 6 ст.153 ЦПК України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Таким чином, в ухвалі про вжиття заходів до забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оскільки в даному випадку ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову фактично одночасно з поданням позовної заяви, у якій останнім було визначено вимоги майнового характеру (про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя), то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Також, в таких майнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відтак, зважаючи на доводи заявника, зазначені ним у заяві про забезпечення позову, відсутність заперечень відповідача, суд вважає, що такі доводи є обґрунтованими, оскільки у даному разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 , враховуючи принцип співмірності та адекватності, в подальшому буде запобігати утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи у випадку задоволення позовних вимог. Тобто у даному разі заявником доведено про наявність достатньо обґрунтованого припущення про те, що на даний час, ОСОБА_2 може розпорядитися наявним у неї нерухомим майном на власний розсуд.
Крім того, суд наголошує, що вказаний обраний вид забезпечення позову є тимчасовим та не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки до вирішення справи по суті позовних вимог, її майнове становище не змінюється.
З огляду на вказане, суд виснує про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у справі №521/6889/25 та вважає, що до нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 слід встановити заборону на здійснення будь - яких реєстраційних дій державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Окрім наведеного, суд зазначає, що у даному разі не вбачається підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставин, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, не встановлено.
Керуючись ст. 149, 151-153, 353 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Задовольнити заяву ОСОБА_1 з урахуванням уточненої заяви від 01.05.2025 року (вх. №28188) про забезпечення позову у справі №521/6889/25.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Роз'яснити, що ухвала суду про забезпечення позову є підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку встановленим Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Копію ухвали направити до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) для виконання, та сторонам у справі для відома.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено в судовому засіданні 02.05.2025 року.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.05.2025 року.
Суддя Н.О. Шевчук