24 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 677/739/24
Провадження № 22-ц/820/884/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю апелянтки ОСОБА_1 , представниці апелянтів Ковальчук І.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, федерального казначейства (казначейства росії) про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області в складі судді Шовкуна В.О. від 27 лютого 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів вказували, що вони є подружжям і проживали у власному житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Все життя працювали, сплачували податки і планували щасливе життя на пенсії.
24.02.2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення рф в Україну, позивачі прийняли рішення залишатися вдома і нікуди не виїздити, оскільки мати позивачки важко хворіла та не могла самостійно пересуватися. Того ж дня об 11.30 год. у селище Козацьке зайшли колони російської техніки. Позивачі разом з донькою, зятем та трьома неповнолітніми внуками з 24.02.2022 року по 27.02.2022 року перебували у підвалі, оскільки в селищі і навколо точилися бойові дії. І тільки зранку 28.02.2022 року стало тихо, окупанти відтіснили ЗСУ із займаних позицій, люди почали виходити з підвалів. В селі не було ні води, ні електроенергії. Весь час були проблеми з продуктами та ліками для хворої бабуні. ОСОБА_2 іноді приносив хліб і згущене молоко. Село було наповнено російськими окупантами. Родина проживала в селищі Козацьке у мовах російської окупації, оскільки не могли залишити важкохвору матір позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати ОСОБА_1 померла, хоронити її довелося в нелюдських умовах.
17.11.2022 року війська ЗСУ звільнили село Веселе та селище Козацьке, окупанти відступили через річку до міста Нова Каховка. Проте з наступного дня почалися масові обстріли росіянами селища з усього наявного озброєння, щодня ставало все страшніше та ризикованіше залишатися, тому вони вирішили виїздити з селища. Ключі від будинку залишили військовослужбовцям ЗСУ, які заселилися в підвал будинку для несення служби.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїхали до міста Красилів до родини своєї доньки, де й проживають досі.
Позивачі, залишившись на старість без будь-якого майна, втративши житло і здоров'я, опинилися в чужому місті, змушені проживати на грошову допомогу від держави як ВПО на суму 2000 гривень. Житловий будинок, що належить їм на праві приватної власності, і в якому вони проживали останніх 25 років перед війною, зруйнований. З того часу майже всі люди виїхали з селища Козацьке. Питання щодо отримання хоч якоїсь компенсації від держави не вирішене і невідомо коли буде вирішено, оскільки вказане селище перебуває в зоні активних бойових дій, постійно обстрілюється з тяжкого артилерійського озброєння і НОМЕР_1 .
Враховуючи тяжкість цих втрат, всі пережиті жахіття обстрілів, окупації, знищення житла та втрату здоров'я, просили стягнути з держави російської федерації в особі міністерства оборони, міністерства юстиції, федерального казначейства (казначейство російської федерації) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди по 5 млн. грн. кожному, що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 240000 євро.
Заочним рішенням Красилівського районного Хмельницької області від 27.02.2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, російської федерації в особі федерального казначейства (казначейство росії) про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, російської федерації в особі федерального казначейства (казначейство росії) на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн., що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 12000 євро.
Стягнуто з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, російської федерації в особі федерального казначейства (казначейство росії) на користь ОСОБА_2 суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн., що за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 12000 євро.
Стягнуто з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації, російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації, російської федерації в особі федерального казначейства (казначейство росії) на користь держави Україна 1514 грн. судового збору солідарно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати як незаконне і задовольнити їх позов повністю. На думку апелянтів, суд першої інстанції не мотивував, на підставі яких переконань дійшов висновку, що всі жахіття обстрілів, окупації, повну руйнацію їх життя, які вони пережили, оцінено в 12000 Євро. Суд не взяв до уваги, що аж до листопада 2022 року вони перебували в умовах російської окупації і ризикували щодня своїм здоров'ям, життям та безпекою, були змушені залишити свій дім, втратили своє житло. Вони й досі не отримали жодних компенсацій за зруйноване житло, оскільки його залишки знаходяться в зоні бойових дій. Статус «внутрішньо переміщеної особи» для них, які прожили гідне життя на Херсонщині та вже три роки змушені виживати в умовах війни, свідчить про те, що колишнього життя вже ніколи не буде. Агресор вщент зруйнував їх життя, вони понесли моральні страждання, переживання за своє життя та життя своїх рідних. Вони безпосередньо постраждали від збройної агресії російської федерації, тому відшкодування моральної шкоди по 5 млн. грн. кожному є обґрунтованим і співмірним завданій їм шкоді.
У своєму рішенні суд першої інстанції послався на практику Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 22.05.2024 року справа №638/3891/22, від 31.07.2024 року справа № 686/14579/23), проте обставини у вказаних справах не є тотожними з обставинами цієї справи.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та представниця апелянтів підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати частково та ухвалити нове судове рішення.
Так, судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є подружжям та проживали у селищі Козацьке Бериславського району Херсонської області.
Позивачам на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну та перебування селища Козацьке Бериславського району Херсонської області в зоні активних бойових дій, регулярних обстрілів селища російськими загарбниками з правого берега Дніпра, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимушено залишили своє постійне місце проживання і переїхали в м. Красилів Хмельницької області.
Позивачі мають статус внутрішньо переміщених осіб і отримують грошову допомогу в сумі 2000 грн. щомісячно.
Житловий будинок в селищі Козацьке, що належить позивачам на праві власності зруйнований внаслідок обстрілів.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок повномасштабної агресії рф проти України завдано значної моральної шкоди, відтак необхідним і достатнім відшкодуванням завданої шкоди буде 500000 грн. кожному, що підлягає стягненню з російської федерації як агресора.
Проте з цими висновками не можна погодитися в повному обсязі, зважаючи на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З 2014 року Російська Федерація здійснює збройну агресію проти України, тобто вчиняє дії, визначені статтею 3 Резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 14.12.1974 року, як акт збройної агресії.
24.02.2022 року розпочалася та триває повномасштабне вторгнення Збройних Сил РФ на суверенну територію України.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року.
У постанові від 22.06.2022 року у справі № 311/498/20 Верховний Суд зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом. Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.
Тобто, російська федерація є суб'єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб'єктом, на якого покладено обов'язок з відшкодування завданих цими діями збитків.
Суд першої інстанції правильно констатував як незаперечний той факт, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як і іншим громадянам України, завдано моральної шкоди - щодня вони зазнають порушення їхніх прав на мир та безпеку.
Так, внаслідок повномасштабного акта збройної агресії рф проти України позивачі зазнали глибоких та тривалих душевних страждань внаслідок ракетних обстрілів, дронових атак з ураженням цивільних об'єктів, об'єктів інфраструктури та енергозабезпечення, переживають стрес і побоювання за свою безпеку, безпеку дітей та онуків, порушені їх нормальні життєві зв'язки та звичний уклад життя, вони змушені докладати додаткових зусиль для організації їх життя на новому місці та захисту порушеного права.
Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, не в повній мірі їх врахував при визначенні розміру відшкодування завданої позивачці шкоди.
Так, позивачі з першого дня повномасштабного вторгнення, 24.02.2022 року, по листопад 2022 року були вимушені жити в умовах російської окупації, під час ведення бойових дій за місцем їх проживання, щодня ризикуючи життям та здоров'ям своїм та рідних, і були змушені задля збереження свого життя залишити своє зруйноване житло та нажите впродовж усього життя майно на окупованій рф території. Позивачі й надалі перебувають в постійному стані невпевненості, тривоги і незахищеності, побоюванні за безпеку, порушенні нормальних життєвих зв'язків, необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя й безпеки, вимушені проживати на незначну грошову допомогу від держави як внутрішньо переміщені особи.
Суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування завданої шкоди не врахував у повній мірі ключового - внаслідок повномасштабного вторгнення агресор рф повністю зруйнував життя позивачів, позбавив їх дому, стабільності і безпеки в житті.
Враховуючи встановлені у цій справі обставини, зокрема, триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, захоплення окупантами рф селища Козацьке, де проживали позивачі та знаходилося їх майно, втрату ними житла, тяжкість та незворотність вимушених змін у їх житті, глибину душевних страждань внаслідок обстрілів окупантів, тощо внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, апеляційний суд констатує, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування завданої їм моральної шкоди не є достатнім.
Необхідною й достатньою сатисфакцією завданої позивачам шкоди є визначення відшкодування моральної шкоди, яка підлягає компенсації за рахунок агресора російської федерації, у сумі по 5 млн. грн. кожному.
Такі висновки щодо розміру справедливої компенсації завданої внаслідок російської агресії моральної шкоди цілком узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 29.01.2025 року (справа № 754/15605/23), ухваленій у спорі за аналогічних обставин.
Отже, з врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Отже, у зв'язку з задоволенням позову з відповідача в дохід держави України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 37850 грн. (за подання позову 15140 грн. та за подання апеляційної скарги 22710 грн.).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації (місцезнаходження: 119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19), міністерства юстиції російської федерації (місцезнаходження: 119991, м. Москва, вул. Житна, буд. 14), федерального казначейства (казначейства росії) (місцезнаходження: 109097, м. Москва, вул. Ільїнка, буд. 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на час військового стану згідно довідки ВПО: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5000000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації (місцезнаходження: 119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19), міністерства юстиції російської федерації (місцезнаходження: 119991, м. Москва, вул. Житна, буд. 14), федерального казначейства (казначейства росії) (місцезнаходження: 109097, м. Москва, вул. Ільїнка, буд. 9) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , на час військового стану згідно довідки ВПО: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 5000000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з російської федерації в особі міністерства оборони російської федерації (місцезнаходження: 119160, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19), міністерства юстиції російської федерації (місцезнаходження: 119991, м. Москва, вул. Житна, буд. 14), федерального казначейства росії (місцезнаходження: 109097, м. Москва, вул. Ільїнка, буд. 9) в дохід держави Україна 37850 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02 травня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк