01 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/167/22
Провадження № 22-ц/820/941/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника позивача,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студениця-1» про визнання договорів оренди землі та актів прийому-передачі недійсними за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Студениця-1» на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області в складі судді Сосни О.М. від 06 лютого 2025 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У лютому 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до ТОВ «Студениця-1», вказував, що йому на праві приватної власності належать земельні ділянки, які знаходяться на території с. Томашівка, Дунаєвецької селищної ради, Дунаєвецького району, Хмельницької області з кадастровими номерами 6821888900:04:004:0129, 6821888900:04:004:0128. ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку з кадастровим номером 6821888900:04:004:0129 площею 1,26 га, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №580576 від 23.07.2008 року. Земельну ділянку кадастровий номер 6821888900:04:004:0128 ОСОБА_1 отримав у спадок після смерті свого батька ОСОБА_2 .
Позивачу стало відомо, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді у відповідача до 2032 року на підставі договорів оренди №414 від 26.06.2017 року, №415 від 25.07.2017 року та відповідних актів прийому-передачі ділянок до них. Він звернувся до відповідача з письмовою вимогою усунути перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками та повідомив про те, що згадані договори ні позивач, ні його батько не підписували. Вказував, що він не має змоги довгий час не тільки розпоряджатись ними, а й використовувати їх задля організації власної справи та отримання доходу. Позивачу не було відомо про умови цих договорів і про те, що вони укладені на такий тривалий час. Також батькові позивача ОСОБА_2 не було відомо про умови договору №414 від 26.06.2017 року і підпис в цьому договорі йому не належить. У квітні 2021 року позивачу стало відомо, що його права порушено.
Тому просив визнати недійсними договори оренди землі №414 від 26.06.2017 року, №415 від 25.07.2017 року та актів прийому-передачі від 26.06.2017 року та від 25.07.2017 року земельних ділянок з кадастровими номерами 6821888900:04:004:0129 та 6821888900:04:004:0128.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Студениця-1» про визнання договорів недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Студениця-1» просить рішення суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновок про неукладеність договорів оренди землі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що договори оренди землі №414 від 26.06.2017 року та №415 від 25.07.2017 року є неукладеними, а також, що суд критично оцінює посилання на сплату орендних платежів - не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. У разі, якщо договір виконувався двома сторонами, то такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним.
Також не враховано, що у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі №227/3760/219). Позивач 21.09.2021 року ініціював спір до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (справа №674/1222/21) і такий позов розглядається Дунаєвецьким районним судом Хмельницької області, та ухвалою суду від 08.02.2023 року вказана справа зупинена до розгляду цієї справи. Тому висновок суду про неукладеність чи укладеність спірних договорів оренди землі належить зробити саме у справі про захист прав. Натомість, висновок про неукладеність спірних договорів у даній справі не підлягає вирішенню та є передчасним.
В засіданні апеляційного суду представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення як необґрунтовану.
Представник ТОВ «Студениця-1» подав заяву про розгляд справи без його участі, просить задовольнити апеляційну скаргу.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6821888900:04:004:0128 площею 1,2617 га, що розташована на території Томашівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.09.2020 року.
Також ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6821888900:04:004:0129 площею 1,26 га, що розташована на території Томашівської сільської ради цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №580576 від 23.07.2008 року.
Згідно договору оренди землі №414 від 26.06.2017 року між орендодавцем ОСОБА_2 та ТОВ «Студениця-1», ОСОБА_2 передав ТОВ «Студениця-1» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6821888900:04:004:0128 площею 1,26 га, що розташована на території Томашівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області на строк до 31.12.2032 року.
26.06.2017 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Студениця-1» підписаний Акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6821888900:04:004:0128.
Згідно розписки від 25.09.2017 року ОСОБА_2 отримав оригінал договору оренди землі №414 від 26.06.2017 року та витяг про реєстрацію.
На підставі цього договору зареєстроване за ТОВ «Студениця-1» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6821888900:04:004:0128.
Згідно договору оренди землі №415 від 25.07.2017 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ «Студениця-1» ОСОБА_1 передав ТОВ «Студениця-1» в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6821888900:04:004:0129 площею 1,26 га, що розташована на території Томашівської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області на строк до 31.12.2032 року.
Згідно акта приймання-передачі від 25.07.2017 року між орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю ТОВ «Студениця-1» земельну ділянку з кадастровим номером 6821888900:04:004:0129.
Згідно розписки від 12.10.2017 року ОСОБА_1 отримав оригінал договору оренди землі №415 від 25.07.2017 року та витяг про реєстрацію.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6821888900:04:004:0129 зареєстроване за ТОВ «Студениця-1».
Згідно заяви від 17.07.2020 року ОСОБА_1 просив ТОВ «Студениця-1» виплатити йому орендну плату за два земельні паї за 2020 рік. Згідно копії видаткового касового ордера від 27.09.2018 року ТОВ «Студениця-1» виплатило ОСОБА_1 орендну плату за земельний пай за 2018 рік в розмірі 6640 грн.
15.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Студениця-1» з письмовими вимогами усунути перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками, їх повернення та скасування державної реєстрації за договорами оренди № 415 від 25.07.2017 року та № 414 від 26.06.2017 року.
Листами ТОВ «Студениця-1» № 20 від 22.04.2021 року та №21 від 22.04.2021 року відмовлено у задоволенні вимог про усунення перешкоди в користуванні вказаними земельними ділянками, їх повернення та скасування державної реєстрації за договорами оренди, окрім надання завіреної копії договору оренди №414 від 26.06.2017 року та № 415 від 25.07.2017 року.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/123-23/7022-ПЧ від 07.08.2023 року підписи, розташовані в договорі оренди землі №414 від 26.06.2017 року та в акті прийому-передачі до цього договору і які стоять від імені орендодавця виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою. Дати відповідь на питання «Чи виконано підпис, розташований в Договорі оренди землі № 415 від 25.07.2017 року та в акті прийому-передачі до цього договору і який стоїть від імені орендодавця ОСОБА_1 ?» не виявилось можливим.
Згідно з висновком експерта №25443/23-32 від 18.09.2024 року підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться: в графі «Орендодавець» у рядку для підпису на 1-6 аркушах та у графі «Орендодавець» ліворуч друкованого тексту «( ОСОБА_1 )» у рядку для підпису на 6 аркуші договору оренди землі №415 від 25.07.2017 року, укладеного від імені ОСОБА_1 та ТОВ «Студениця-1» та у графі «Орендодавець:» ліворуч від друкованого тексту « ОСОБА_1 » в акті приймання-передачі земельної ділянки від 25.07.2017 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні договори не підписувалися ні позивачем, ні його батьком ОСОБА_2 , не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, відтак ці договори не є укладеними, тому нема підстав для визнання їх недійсними. Факт отримання від відповідача плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов договору оренди землі, лише стверджує згоду позивача на платне користування відповідачем його земельною ділянкою.
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо неукладення договорів оренди землі є безпідставними.
Так, згідно із ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.1 ст. 203 ЦК ).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК).
Отже, у вказаній нормі йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно ч.1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі. За частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто, таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Підпис на правочині, для якого визначено обов'язкову письмову форму, виконує функцію підтвердження волевиявлення сторони, зафіксованого у тексті цього правочину. При цьому підпис є обов'язковим атрибутом письмової форми правочину.
За змістом ч. 4 ст. 203 ЦПК України, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 218 ЦК України закон не пов'язує недійсність правочину з недотриманням установленої для нього обов'язкової письмової форми, частиною якої є підпис сторін.
Водночас за змістом частини 1 статті 638 ЦК України укладеність договору пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов. Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.
Неукладеність договору у зв'язку з недотриманням встановленої для нього законом обов'язкової письмової форми, зокрема щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису). Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв'язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.
Встановивши, що підпис від імені орендодавця в спірному договорі оренди землі №415 від 25.07.2017 року виконано не позивачем, а підпис від імені орендодавця в договорі оренди землі №414 від 26.06.2017 виконано не ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договори між сторонами є неукладеними.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц.
Факт отримання позивачем від відповідача плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов договору оренди землі, лише підтверджує згоду позивача на платне користування відповідачем його земельною ділянкою та отримання за це відповідної плати без визначення інших істотних умов договору, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та за змістом мають бути обов'язково погоджені сторонами в письмовій формі, зокрема: строку дії договору оренди; орендної плати із зазначенням її розміру, індексації , способу та умов розрахунків, строків, прядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, тощо.
Доводи апелянта про те, що факт укладення правочину, як і його виконання може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, суд не бере до уваги.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції, розглядаючи позов ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів оренди землі, мав обов'язок відповідно до ст.ст. 2, 264 ЦПК встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися заявлені вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, в тому числі, чи мало місце укладення (неукладення) спірних договорів оренди землі між їх сторонами та чи наявні підстави для визнання цих договорів недійсними.
Наведене цілком спростовує твердження апелянта про те, що висновок про укладення чи неукладення спірних договорів оренди землі належить зробити суду саме у справі про захист права шляхом усунення перешкод у володінні земельною ділянкою.
Висновок суду про неукладеність спірних договорів у цій справі є обгрунтованим та відповідає обставинам справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують цих висновків суду.
Підстави для виключення з мотивувальної частини рішення висновку про неукладеність спірних договорів відсутні.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для зміни мотивувальної частини в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студениця-1» залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 02 травня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк