29 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 687/1166/24
Провадження № 22-ц/820/886/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Шевчук Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року (суддя Борсук В.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.12.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в розмірі 22500 грн. строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну карту № НОМЕР_1 емітовану в АТ «Сенс Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5% річних).
29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №29/07/24, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №1192699 від 24.12.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Відповідач належним чином не виконував своїх обов'язків із повернення кредиту, внаслідок чого, станом на 29.07 2024 року заборгованість становить 132187,49 грн., з яких 22499,99 грн. - заборгованість за кредитом, 109687,50 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.5. кредитного договору та ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 року.
Із урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №192699 про надання споживчого кредиту від 24.12.2023 року станом на 29.07.2024 року у розмірі 132187,49 грн.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором № 1192699 від 24.12.2023 року в розмірі 132187,49 грн., що складається з: заборгованість за кредитом - 22499,99 грн.; заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.5 Кредитного договору за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом (912,5% річних) за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 року (включно) - 109687,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове яким задовольнити позов частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 22499,99 грн., процентів за договором 22499,99 грн. В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до стягнення заявлені надмірні, завищені проценти, а фактично - штрафні санкції, що є додатковими відсотками та не підлягають стягненню. Посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 року, та висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №911/2269/22 від 19.01.2024 року вважає, що справедливим та законним буде рішення про стягнення заборгованості у вигляді тіла кредиту і реальних відсотків на його обслуговування, що не перевищуватимуть розмір самого тіла кредиту, тобто 22500 грн. Також апелянт зазначає, що не був проінформований про зміну кредитора на ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» до завершення строку дії кредитного договору, не повідомлено про те, яким чином він мав би погашати борг новому кредитору. Апелянт заперечує в повній мірі щодо стягнення із нього заявлених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Про розгляд даної справи відповідач дізнався вже після набрання рішенням законної сили та звернення його до примусового виконання, а тому під час розгляду справи він не зміг подати відзив та заперечення щодо стягнення такої суми витрат на правничу допомогу. Також зазначає, що на момент звернення позивача до суду із позовом, строк дії кредитного договору не закінчився, а тому до стягнення позивачу підлягала лише непрострочена заборгованість і ці ж проценти.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників у справі на надходило.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, судова повістка доставлена до електронного кабінету 29.03.2025 року.
Згідно з частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду в частині нарахування розміру відсотків за користування кредитом не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Судом встановлено, що 24.12.2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1192699 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К075.
За умовами договору, сума кредиту складає 22500 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту (строк дії договору) - 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою - 2,5% в день та зниженою процентною ставкою - 0,375 % в день.
ТОВ «Селфі кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 22500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача емітовану в АТ «Сенс Банк», що підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 в АТ «Сенс Банк».
29 липня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу №29/07/2024, за яким клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 3.5 договору факторингу № 29/07/2024 фактор необмежений у своєму праві та може відступити або передати повністю або частково, всі або будь-які права, вигоди та зобов'язання як за цим договором так і за кредитними договорами та договорами забезпечення третім особам.
Відповідно до п.п.1.1. договору факторингу № 29/07/2024 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, в тому числі, і за договорами забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами, які відступаються клієнтові за цим договором.
Розділом 3 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.3.1.3 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами цього договору та оплати фактором суми фінансування у строки, передбаченої п. 4. 2 договору, після чого, фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 29.07.2024 року, ТОВ «Селфі-Кредит» передав, а ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» прийняв на умовах визначених Договором право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1192699 в сумі 132187,49 грн.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №675-VIII) слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
За змістом частини шостої статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як зазначено вище, 29.07.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу.
Надана копія договору факторингу № 29/07/2024 від 29.07.2024 року та копія витягу з реєстру боржників містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Селфі кредит», до фактора, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Матеріалами справи також підтверджено факт здійснення оплати за відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на рахунок ТОВ «Селфі кредит».
Отже, право вимоги за кредитним договором №1192699 від 24.12.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс».
Як зазначено вище, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору кредиту, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що також було встановлено судом першої інстанції.
З матеріалів справи також убачається, що ТОВ «Селфі кредит» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 22 499,99 грн.., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Однак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Дійсно, з ОСОБА_1 безумовно підлягає до стягнення 22499,99 грн. заборгованості по тілу кредиту, що не заперечується відповідачем.
Проте, перевіряючи доводи позивача та заперечення апелянта щодо нарахованої суми відсотків за користування кредитом, в межах заявленого позивачем періоду стягнення, колегія суддів виходить з наступного.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 24.12.2023 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що згідно вимог ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» із відповідача підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 року в розмірі 38812,50 грн., що складається з: 5400 грн. відсотків за період з 24.12.2023 по 21.04.2024 року (що відповідає згідно наданого позивачем розрахунку до 21.04.2024 року), 33412,50 грн. - за період з 22.04.2024 по 29.07.2024 року (22500?1,5%?99 днів).
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині розміру відсотків за користування кредитом за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 року підлягають зміні. З відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки за користування кредитом за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 рік - 38812,50 грн.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До позовної заяви позивачем додано договір про надання правової допомоги № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг №4 до договору про надання правової допомоги № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, витяг з реєстру №1 до акта від 30.08.2024 року, платіжну інструкцію про сплату коштів в сумі 1000 грн.
Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс», визначено, що вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника становить 10000 грн.
Відповідно до положень Розділу 4 (п. 4.1) договору, замовник вважається таким, що отримав послуги, а Виконавець таким, що надав послуги після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг №4 до договору про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, Витягом з реєстру №1 до Акта, від 30.08.2024 року за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №1192699 та клопотання про витребування доказів встановлено вартість 10 000 грн., загальна кількість складених позовних заяв становить 10 шт., на загальну вартість 100 000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» сплатило ОСОБА_2 100 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На думку колегії суддів, враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часткове задоволення позовних вимог, межі доводів апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4638 грн.
Також, заподання позовної заяви ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» сплатило 2422,40 грн. судового збору. Враховуючи, що позов задоволено на 46,38%, із ОСОБА_3 підлягає стягненню 1123,51 грн. судового збору на користь позивача.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 4542 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 53,62%, із ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2435,42 грн.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене із ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1311,91 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2024 року змінити в частині нарахованих процентів, розміру витрат на професійну правничу допомогу, та судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» заборгованість за Договором № 1192699 від 24.12.2023 року в розмірі 61311,50 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 22499,99 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за період з 24.12.2023 року по 29.07.2024 року - 38812,50 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ОСОБА_1 1311,91 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4638 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк