Справа № 599/2086/24Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/817/377/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
24 квітня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та сторін: представника ОСОБА_1 - адвоката Жеребецької І.О., представника ОСОБА_2 - адвоката Карапетяна Е.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 599/2086/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна, на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову посилається на те, що вона має з відповідачем спільну доньку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зборівського районного суду від 03 квітня 2023 року з відповідача стягуються аліменти. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 19.08.2024 становить 22944,11 грн. З посиланням на ст. 196 СК України позивачка просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки у розмірі 353087,50 грн за період із 10 січня 2023 року по 19 серпня 2024 року.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Жеребецька І.О. просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідач не оскаржував рішення в частині стягнення аліментів на малолітню дочку, тому він знав, що зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини з моменту винесення рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року, а точніше - з моменту її народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Твердження відповідача, що стягнення аліментів не проводилось із заробітної плати у зв'язку з не набранням законної сили рішення Зборівського районного суду про стягнення з нього аліментів, спростовується тим, що обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Даний обов'язок відповідач навмисно ігнорував на протязі 11-ти місяців, чим залишив власну доньку без засобів на існування та допустив грубе порушення прав новонародженої дитини.
Перебуваючи по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, ОСОБА_1 має дохід лише у вигляді державної соціальної допомоги на дитину по досягненню нею трирічного віку та не має змоги працевлаштуватися.
Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_2 станом на момент розгляду справи по суті у повному обсязі погасив заборгованість зі сплати аліментів є неправильним, оскільки лише після звернення ОСОБА_1 з позовом до суду 26 вересня 2024 року відповідач погасив заборгованість по аліментах на утримання дитини, дружини та сплатив борг по інших виконавчих листах. Одним словом, на момент звернення заявника до суду, заборгованість по аліментах не була погашена.
Сплата аліментів після пред'явлення позову не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення сплати аліментів та зменшення її розміру
Представник ОСОБА_2 - адвокат Карапетян Е.Т. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жеребецької І.О., у якому зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 , аліментів на дитину, згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року Державним виконавцем винесено 19 жовтня 2023 року, доказів отримання відповідачем копії даної постанови не надано.
Бережанським відділом державної виконавчої служби Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавчий лист був надісланий за попереднім місцем роботи відповідача. А тому відрахування з його заробітної плати з вересня 2023 року по листопад 2023 року, де він зараз працює, а саме, у Богданівській гімназії, не проводились.
Суд першої інстанції правильно дослідив і вважає, що заборгованість по аліментних платежах виникла не з вини відповідача, незалежних від нього причин, враховуючи час звернення стягувачем виконавчого документа до виконання, час відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, час пересилання виконавчого документа за місцем роботи відповідача, а також у зв'язку зі стягненням заборгованості із заробітку відповідача за іншими виконавчими листами.
Відповідач не приховував свого місця роботи та доходів, обґрунтовано вважав, що стягнення аліментів повинно здійснюватися із його заробітної плати за місцем роботи через централізовану бухгалтерію, дізнавшись про наявність заборгованості, відповідач вживав заходів до її погашення, в підтвердження чого надав копії банківських квитанцій. Крім того, в нього постійно під час нарахування заробітної плати стягувалися кошти.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Жеребецька І.О. апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених у ній.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Карапетян Е.Т. апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Жеребецької І.О. не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 01 березня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 жовтня 2024 року.
У шлюбі в сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Зборівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2023 року ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, та сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання щомісячно по 1/6 частини заробітку відповідача та сплатити 9000 витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно доказів наданих відповідачем, у 2023 році ОСОБА_2 працював вчителем фізкультури ЗОШ І-ІІІ № 2 м. Зборова Тернопільської області. Однак, 16 червня 2023 року був звільнений з даної посади.
Постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на дитину, згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року Державним виконавцем винесено 19 жовтня 2023 року, проте доказів отримання відповідачем копії даної постанови не надано.
10 листопада 2023 року Державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника (відповідача).
З вересня 2023 року ОСОБА_2 працює вчителем у Богданівській гімназії Тернопільського району Тернопільської області.
29 грудня 2023 року Державним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника (відповідача) та виконавчий лист надіслано Відділу освіти, культури, молоді та спорту Озернянської сільської ради за новим місцем роботи відповідача.
За період з грудня 2023 року по серпень 2024 року із заробітної плати відповідача проводилися стягнення в розмірі 50 відсотків доходу за виконавчими листами № 599/55/23 від 05.04.2023 та № 599/55/23 від 13.08.2023:
грудень 2023 р.- 4056,80 грн; січень 2024 р. - 2337,17 грн; лютий 2024 р. - 6133,79 грн; березень 2024 р. - 4479,58 грн; квітень 2024 р. - 4479,58 грн; травень 2024 р. - 4479,58 грн; червень 2024 р. - 7762,51 грн; липень 2024 р. - 4364,8 грн; серпень 2024 р. - 3097,6 грн.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по аліментних платежах виникла не з вини відповідача, незалежних від нього причин, враховуючи час звернення стягувачем виконавчого документа до виконання, час відкриття виконавчого провадження та звернення стягнення на заробітну плату, час пересилання виконавчого документа за місцем роботи відповідача, а також у зв'язку зі стягненням заборгованості із заробітку відповідача за іншими виконавчими листами.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
ВП ВС у постанові від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц вказала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи з суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен з прострочених платежів та визначивши її загальну суму».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) указано, що: «положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Таким чином, ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку.
В свою чергу, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що з вини ОСОБА_2 , який зобов'язаний сплачувати аліменти за судовим рішенням, виникла заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки з січня 2023 року по серпень 2024 року у розмірі 22944,11 грн, що є підставою для стягнення пені згідно з частиною першою статті 196 СК України.
Так, згідно з рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 квітня 2023 року ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, та сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання щомісячно по 1/6 частини заробітку відповідача та сплатити 9000 витрат на професійну правничу допомогу.
Дане рішення було оскаржено і набрало законної сили 11 серпня 2023 року на підставі постанови Тернопільського апеляційного суду від 11 серпня 2023 року.
Матеріалами справи встановлено, що в 2023 році ОСОБА_2 працював вчителем фізкультури ЗОШ І-ІІІ № 2 м. Зборова Тернопільської області, однак 16 червня 2023 року був звільнений із даної посади.
З метою виконання рішення суду відповідач ОСОБА_2 у вересні 2023 року працевлаштувався вчителем у Богданівську гімназію Тернопільського району Тернопільської області.
Проте позивач до примусового виконання рішення суду від 03 квітня 2023 року звернула лише в жовтні 2023 року, що підтверджується постановою державного виконавця Бережанського відділу ДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19 жовтня 2023 року, якою відкрито виконавче провадження ВП № 73088787 з примусового виконання виконавчого листа № 599/55/23, виданого 05.04.2023 року Зборівським районним судом Тернопільської області (а.с. 131-132).
Даних про отримання даної постанови ОСОБА_2 у матеріалах справи не має.
10 листопада 2023 року постановою державного виконавця Бережанського відділу ДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 73088787 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який отримує дохід в управлінні освіти, культури, молоді і спорту, праці та соціального захисту населення Зборівської міської ради (а.с. 137-138).
29 грудня 2023 року постановою державного виконавця Бережанського відділу ДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП № 73088787 звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , який отримує дохід у Відділі освіти, культури, молоді та спорту Озерянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (а.с. 143-145).
За період з грудня 2023 року по серпень 2024 року із заробітної плати відповідача проводилися максимальне стягнення аліментів, в тому числі і на погашення заборгованості, що становило 50 відсотків доходу за виконавчими листами № 599/55/23 від 05.04.2023 та № 599/55/23 від 13.08.2023, зокрема за грудень 2023 р.- 4056,80 грн; січень 2024 р. - 2337,17 грн; лютий 2024 р. - 6133,79 грн; березень 2024 р. - 4479,58 грн; квітень 2024 р. - 4479,58 грн; травень 2024 р. - 4479,58 грн; червень 2024 р. - 7762,51 грн; липень 2024 р. - 4364,8 грн; серпень 2024 р. - 3097,6 грн.
Крім цього, з 26 лютого 2024 року по 05 березня 2024 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному з діагнозом хронічний двобічний гнійно-поліпозний в/щ риносинусит і 29 лютого 2024 року йому була проведена операція (а.с. 59-60).
Також, здійснюючи розрахунок заборгованості, державним виконавцем не зазначено, а також не надано доказів про застосування до боржника заходів за умисні дії боржника, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з нього на користь стягувача визначеної суми аліментів. Зокрема, державним виконавцем не застосовано до боржника ОСОБА_2 такий захід впливу, як накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за 1 рік (20 % від суми заборгованості зі сплати аліментів); не винесено вмотивованої постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві: виїзду за межі України; керування транспортними засобами (крім випадків, визначених частиною 10 статті 71 Закону); тощо.
Разом з цим, відповідачем в подальшому була повністю погашена заборгованість за аліментами, що свідчать долучені до матеріалів справи квитанції (а.с.125-127).
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вини відповідача у виниклій заборгованості по аліментах не має, оскільки платник аліментів довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жеребецька І.О. слід залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції необхідно покласти на сторони в межах понесених ними сум.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Жеребецька Ірина Орестівна, залишити без задоволення.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2024 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 травня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома