Номер провадження: 22-ц/813/1452/25
Справа № 521/20384/23
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Назарова М. В.
29.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Тополевої Ю.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
У серпні 2023року позивачка ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що 18 жовтня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, який був зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, про що складено відповідний актовий запис за № 1185.
Від шлюбу у сторін є спільна малолітня дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 06 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2023 року у справі № 521/17901/22, яке набрало законної сили 10 березня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання спільної малолітньої дитини.
Після початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України відповідач проживає окремо від позивача та малолітньої дитини, участі в її утриманні не приймає, матеріальну допомогу не надає.
Позивач вимушена у цей складний та непередбачуваний час, покинувши свій рідний дім, та залишивши там усе своє майно, самостійно утримувати спільну малолітню дитину без жодної участі її батька.
Батько дитини є працездатним, його стан здоров'я дозволяє працювати, інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини батьків, дочки, сина немає, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться.
Відповідач є керівником та одночасно засновником і кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи: Приватне підприємство «КОМПАНИЯ ГРАНД» (код ЄДРПОУ 36008491), тобто відповідач є власником корпоративних прав. Також на сьогоднішній день відповідач займає посаду керівника ТОВ «РАДОГОСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 43916319).
Також відповідач має на праві приватної власності наступне нерухоме майно: 1/2 житлового будинку загальною площею 170,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1044805365101); 1/2 земельної ділянки площею 0,0584 га, кадастровий номер 6510136600:01:001:0280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на наявність у відповідача корпоративних прав та нерухомого майна, враховуючи наявність посади керівника двох юридичних осіб, з метою забезпечення гармонійного розвитку спільної малолітньої дитини, позивачка вважає необхідним та достатнім визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 6000 грн.
Тому позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень щомісяця, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3000 грн.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2024 року заочне рішення від 16 жовтня 2023 року за заявою відповідача скасовано, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано письмові пояснення із частковим визнанням позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в зв'язку із відсутністю постійного доходу, незадовільного стану здоров'я та відсутністю на час перегляду заочного рішення у відповідача на праві власності нерухомого майна.
Представником позивача надано додаткові пояснення, в яких зазначено, що з наданих відповідачем медичних документів не вбачається, що захворювання відповідача створюють стійкий розлад функцій організму, який призводить до обмеження його життєдіяльності, натомість такі мають короткостроковий характер. Посилання відповідача на відчуження ним нерухомого майна та корпоративних прав не свідчить про те, що майновий стан відповідача погіршився в зв'язку із цим.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок щомісяця, з індексацією відповідно до Закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду як незаконне, необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дочки в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду, тобто з 21 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд не прийняв до уваги доводи відповідача про погіршення стану його здоров'я, оскільки згідно епікризу виписаного № 1366/2023 з 23.06.2023 по 30.06.2023 відповідачу встановлено діагноз «Внутрішньосерцевий тромбоз. Тромбоз правого передсердя. Тела», який свідчить про те, захворювання відповідача створює стійкій розлад функцій організму та носить довгостроковий характер.
Зазначає, що судом першої інстанції, в порушення приписів ст. 182 СК України, не враховано матеріальне становище платника аліментів, не надано оцінки доказам, наданим відповідачем на обґрунтування своєї позиції, а саме те, що відповідач звільнений з посади діловода Адвокатського об'єднання «Канон» (наказ № від 30.12.2022); 04.01.2024 відповідачем, як єдиним керівником ПП «Компанія Гранд», прийняте рішення, згідно якого ОСОБА_6 вийшов зі складу засновників підприємства на підставі укладеного 04.01.2024 договору купівлі-продажу корпоративної частки в статутному капіталі підприємства; подана відповідачем заява про звільнення з посади керівника ТОВ «Радогост ЛТД» не розглянута, оскільки обрання нового керівника неможливо за відсутністю основного бенефіціара на території України, заробітна плата відповідачу не нараховується, що підтверджується відомостями з держаного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нараховано доходу станом на 19.01.2024; відповідачу на праві приватної власності належало нерухоме майно, яке 23.12.2023 було подаровано дочці - ОСОБА_9 ; судом не враховано у платника аліментів інших дітей, а саме дочки ОСОБА_9 .
Вказує, що судом порушено сутність принципу змагальності та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виніс власне рішення, керуючись лише тим, що при визначенні розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, то відповідач вважає, що враховуючи спрощений порядок розгляду справи без виклику сторін, письмові пояснення представника позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судовому засіданні представник позивачки адвокат Горбенко Д.С. апеляційну скаргу не визнав.
Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, що не є перешкодою в розумінні ч. 2 ст. 372 ЦПК України для розгляду справи.
Зокрема, позивачка ОСОБА_5 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в установленому законом порядку, оскільки її представник повістку отримав 20.03.2025 1:39:49 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідкою (а.с. 191), відповідач ОСОБА_6 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 191 ).
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторони з 18 жовтня 2014 року перебували у шлюбі, який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, про що складено 18 жовтня 2014 року актовий запис № 1185 (а.с. 9), який заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2023 року у справі № 521/17901/22, яке набрало законної сили, розірвано (а.с. 11-12).
Від шлюбу у сторін є спільна малолітня дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено Виконавчим комітетом Ольгівської сільської ради Бериславського району Херсонської області складено актовий запис №2 (а.с. 10 ) та 06 лютого 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бериславського районного управління юстиції у Херсонській області видане повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , батьками дитини записані сторони (а.с. 10).
Дитина проживає разом з матір'ю, що підтверджується довідками від 17 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (Довідки від 17.04.2022 № 5137-5001142037 та від 17.04.2022 року № 5137-5001142220 відповідно, видані Управлінням соціального захисту населення у Малиновському районі м. Одеса 17.04.2022, зареєстроване місце перебування матері та дитини: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_3 (а.с. 7, 8 ).
Вказані обставини ніким по справі не оспорюється.
Відповідачу ОСОБА_10 на праві приватної власності належало наступне нерухоме майно: 1/2 житлового будинку загальною площею 170,3 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1044805365101); 1/2 земельної ділянки площею 0,0584 га, кадастровий номер 6510136600:01:001:0280, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 31.01.2022, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2023 № 343528882, 343528630 (а. с. 26-29).
Відповідач є керівником та одночасно засновником ПП «Компанія Гранд», що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного капіталу 100,00 грн (а.с. 13-19).
Також відповідач є керівником ТОВ «Радогост ЛТД» (а.с. 20-23).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що дочка сторін потребує матеріальної допомоги, тому вважає, що оскільки відповідачем не надано жодних доказів щодо своєї непрацездатності, наявності інших неповнолітніх дітей, перебування на його утриманні інших осіб, яких він має утримувати за законом, то він може платити аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі у розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень щомісяця, з індексацією відповідно до Закону, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що 29 листопада 2022 року позивач та адвокат Горбенко Д.С. уклали Договір про надання правничої допомоги. Відповідно до Додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2022 року та Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги в рамках Додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 29 листопада 2022 року, розмір правничої допомоги склав 3000,00 грн, тому суд вважав, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, а також ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує дітям право на гідний (належний) рівень життя. Пряма відповідальність за створення належних умов, в рівній мірі лежить на батьках, оскільки згідно норм сімейного законодавства батько і мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дітей.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статей 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння таабо користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу розміру аліментів на утримання малолітньої дитини сторін, оскільки відповідач заперечує проти стягнення з нього їх у твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно та вважає обґрунтованим їх розмір 1598 грн (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Докази мають бути належними, допустимими та достовірними відповідно до ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України.
Довід апеляційної скарги про те, що належне обґрунтування позовних вимог лише на суму 1598 грн аліментів щомісячно на утримання дитини у зв'язку із погіршенням майнового стану відповідача не заслуговують на увагу, оскільки судом сума у 6000 грн щомісячно визначена з урахуванням всіх обставин справи, а доказів того, що позивач взмозі сплачувати лише Мінімально гарантований розмір аліментів у розумінні вимог ч. 2 ст. 182 СК України на одну дитину останнім не надано.
Є необґрунтовними посилання відповідача, що суд не прийняв до уваги доводи відповідача про погіршення стану його здоров'я, оскільки згідно епікризу виписаного № 1366/2023 з 23.06.2023 по 30.06.2023 відповідачу встановлено діагноз «Внутрішньосерцевий тромбоз. Тромбоз правого передсердя. Тела», який свідчить про те, захворювання відповідача створює стійкій розлад функцій організму та носить довгостроковий характер.
Висновку щодо встановлення відповідачу стійкої втрати працездатності з приводу вказаного захворювання або потреби в сторонньому догляді, відповідач до матеріалів справи не додав. Сам по собі нетривалий розлад здоров'я батька не може звільняти його від законодавчо встановленого обов'язку утримувати неповнолітню дитину на необхідному та достатньому для забезпечення розвитку дитини рівні та обмежуватися лише мінімальним гарантованим розміром аліментів.
Аргумент відповідача, що він звільнений з посади діловода Адвокатського об'єднання «Канон» (наказ № від 30.12.2022); 04.01.2024 відповідач, як єдиний керівник ПП «Компанфя Гранд» прийняв рішення, згідно якого ОСОБА_6 вийшов зі складу засновників підприємства на підставі укладеного 04.01.2024 договору купівлі-продажу корпоративної частки в статутному капіталі підприємства; подана відповідачем заява про звільнення з посади керівника ТОВ «Радогост ЛТД» не розглянута, оскільки обрання нового керівника неможливо за відсутністю основного бенефіціара на території України, заробітна плата відповідачу не нараховується, що підтверджується відомостями з держаного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нараховано доходу станом на 19.01.2024, також не може бути взятий до уваги та вірно оцінений судом.
Вказане не виключає працездатності відповідача та можливості заробляти кошти для забезпечення як себе, так і дитини, працевлаштовуватись на оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності для забезпечення гармонійного розвитку та утримання дитини
Відповідач є працездатною особою, доказів знаходження в нього на утриманні інших непрацездатних осіб по справі не надано, отже він спроможний та зобов'язаний утримувати свою дитину.
Посилання відповідача, що судом не враховано у платника аліментів інших дітей, а саме дочки ОСОБА_9 , то доказів на підтвердження вищевказаного відповідачем не надано, а тому вказані доводи відхиляються.
Не заслуговують на увагу посилання відповідача, про те, що на праві приватної власності йому належало нерухоме майно, яке 23.12.2023 року було подаровано дочці - ОСОБА_9 , оскільки вказані дії були здійсненні відповідачем після ухвалення судом заочного рішення та не відповідають найкращим інтересам малолітньої дочки сторін, оскільки безвідплатне відчуження єдиного вартісного нерухомого майна платником аліментів в період знаходження в суді спору про стягнення з нього аліментів носить ознаки свідомого погіршення свого майнового стану.
Крім того, частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що помилкові доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі у розмірі 6000 грн щомісячно.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, колегія суддів погоджує висновки суду.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що відповідає п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в цій частині оскаржуваного рішення, ОСОБА_6 посилається на те, що розгляд справи проводився в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, представником позивача подані письмові пояснення, а тому відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу є безпідставними.
Вказані доводи відповідача є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка разом із першою заявою по суті справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України) - позовом на підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, надала суду: договір про надання правової допомоги від 29 листопада 2022 року, укладений між нею як клієнтом та адвокатом Горбенком Д.С., в якому зазначено, що відповідно до п. 5 Договору, за надання правової допомоги клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар, розмір якого сторони погоджують окремою угодою; Додаток № 2 до Договору про надання правової допомоги від 14 серпня 2023 року, у якому у п. 1 Додатку № 2 визначено, що адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу у суді першої інстанції шляхом складення та подання позовної заяви про стягнення аліментів з відповідача; у пункті 2.1 Додатку № 2 за надання правничої допомоги, передбаченої п. 1 Додатку № 2, у суді першої інстанції - 3000 грн. Гонорар (вартість послуг) адвоката за надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1 Договору № 2, є фіксованим, незалежно від вчинених адвокатом дій та складених документів; у пункті 4 Додатку №2 погодили наступний порядок сплати гонорару адвоката: за надання правничої допомоги, передбаченої п. 1 Додатку № 2 у суді першої інстанції, клієнт сплачує суму, вказану в акті приймання-передачі наданих послуг, за весь перелік послуг, протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду (у випадках, визначених процесуальним законодавством, постановлення ухвали) першої інстанції законної сили; Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги в рамках Додатку № 2 від 14.08.2023 до Договору про надання правничої допомоги від 29.11. 2022 року, розмір правничої допомоги склав 3000,00 грн (а.с. 36-40).
Судові витрати, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу, у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки 3000 гривень витрат на правничу допомогу адвоката, суд першої інстанції врахував складність справи, надав оцінку доказам, відсутності доведення відповідачем не співмірності витрат, що покладено законодавцем саме на нього (ч. 6 ст. 137 ЦПК України), застосував принцип розумності та справедливості та стягнув такі витрати на користь позивачки.
Не можна вважати ґрунтовними заперечення відповідача в суді першої інстанції у своїй заяві проти розміру витрат на правничу допомогу та їх покладення на відповідача, оскільки його заперечення зводяться лише до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, та допущені, на його думку, порушення порядку розгляду справи.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Апеляційна скарга відповідача жодних доводів на спростування висновків суду не містить, як і вимог щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 3000 грн.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін є ухвалення судом рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 02 травня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко