Номер провадження: 22-ц/813/2529/25
Справа № 523/18775/23
Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.
Доповідач Лозко Ю. П.
11.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
встановив:
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним.
Позов обґрунтовано тим, що з 29 вересня 2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2022 року шлюб між сторонами розірвано.
Після припинення між сторонами шлюбних відносин малолітній син ОСОБА_6 , за усною на той час домовленістю між сторонами, залишився проживати разом з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак, на день звернення до суду з цим позовом між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання малолітнього сина, що зумовило необхідність вирішення цього питання у судовому порядку.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .
У апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, посилаючись на те, що суд дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами спору, оскільки питання стосовно місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 було погоджено та врегульовано сторонами, зокрема, у Договорі про поділ майна подружжя від 07 вересня 2023 року.
На вказану апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 , а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що твердження відповідачки про відсутність між сторонами спору стосовно місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , разом з ним, спростовуються процесуальною поведінкою відповідачки ОСОБА_3 , яка приймала участь у розгляді цієї справи судом першої інстанції, заперечуючи проти задоволення його позову, а у подальшому оскаржила вказане судове рішення. При цьому, позивач зазначає, що Договір від 07 вересня 2023 року, про який вказує скаржниця, не має відношення до врегулювання ними питання щодо місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , разом з ним, оскільки предметом цього договору є виключно спільне майно подружжя, про що, зокрема, свідчить його назва.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції встановлені та підтверджується матеріалами справи такі обставини.
Позивач ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є батьками малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на його утриманні.
Згідно характеристики ФК ДЮФК «Одеса» директора ОСОБА_7 виданої на ім'я ОСОБА_8 , 2012 року народження, останній з 2022 року займається у клубі ДСК «Чорноморець 2018». В навчанні проявив себе, як старанний, дисциплінований, уважний та зосереджений. Спокійний, стриманий та талановитий. У ставленні з друзями по колективу та тренерами відносини є поважними, готовий до співпраці, до доручень ставиться сумлінно. До батька відноситься з любов'ю та повагою. Батько має великий вплив на виховання дитини і активно приймає участь вихованні. Постійно цікавиться і радіє успіхами сина та команди. Приймає активну участь у всіх організаційних питаннях, які стосуються дитини і команди (а.с.115).
Відповідно до висновку від 01.04.2024 року, ( а.с.110-113) органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, встановлено таке.
Дитина проживає з батьком окремо від матері. З матір'ю спілкується, знає про розлучення батьків. Хоче проживати з батьком.
ОСОБА_1 наполягає, що між нею та ОСОБА_2 немає спору щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , питання вирішено батьками шляхом досягнення відповідних домовленостей, викладених в договорі про врегулювання питань щодо спільного майна подружжя від 07.09.2023, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1216, отже відсутні законні підстави для втручання органу опіки та піклування, Служби у справах дітей в ситуацію стосовно місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 вагітна в новому шлюбі та не має бажання приймати участь в непередбачених законодавством заходах, від проведення обстеження житлово-побутових умов її проживання відмовилась.
Спеціалістами Служби 12.01.2024 року та 21.02.2024 року здійснено вихід за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та складено відповідна Акти. З'ясовано, що у дитини у є окрема кімната, спальне місце, місце для навчання, спортивна «шведська стінка». Створені належні умови для проживання та розвитку дитини.
Для малолітнього ОСОБА_4 , за місцем проживання виділена кімната, є ліжко для сну і відпочинку, місце для навчання, ноутбук. Зі слів дитини, він добре навчається в навчальному закладі, відвідує додаткові заняття, секцію футболу, має нагороди за успіхи в спорті. Для дитини за місцем проживання створені належні умови для проживання, навчання та розвитку.
Мати малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 проживає в орендованій квартирі разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та новим чоловіком ОСОБА_10 . При спілкуванні з фахівцями із соціальної роботи ОСОБА_1 повідомила, що запрошувала свого сина, ОСОБА_4 , проживати разом з нею, але він відмовився.
Мати та батько дітей здатні виконувати обов'язки щодо виховання дітей та догляду за ними.
Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, вважав доцільним визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , встановивши усі обставини справи, врахувавши ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про визначення місця проживання малолітнього сина сторін, ОСОБА_6 , разом із батьком. При цьому, судом враховано висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано визначити місце проживання дитини разом з батьком. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право брати участь у її житті та вихованні незалежно від того, з ким дитина буде проживати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява №2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків ( рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України", заява №31111/04).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява №10383/09).
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, а тому у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а потім права батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі №377/128/18 (провадження №61-44680св18),від 24 листопада 2021 року в справі №754/16535/19 (провадження №61-14623св21)).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
Схожі положення, закріплені і у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Діти мають право на те, щоб з ними консультувалися та їх вислуховували з питань, що їх стосуються. Зокрема по мірі того, як діти дорослішають, і з плином часу вони можуть формулювати власну думку про свій контакт (спілкування) з батьками, суди повинні приділяти належну увагу їхнім поглядам і почуттям, а також праву на повагу до їхнього приватного життя (рішення ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.Ts. and Others v. Georgia», заява №71776/12).
Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання малолітнього сина разом із батьком, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з бажання дитини проживати разом із батьком, що було встановлено органом опіки та піклування при складенні висновку про визначення місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З наданих позивачем доказів, зокрема характеристики за місцем навчання дитини, інформації із закладу охорони здоров'я убачається, що позивач належним чином виконує покладені на нього батьківські обов'язки, приділяючи увагу дитині, що безсумнівно сприяє гармонійному розвитку та належному вихованню дитини.
Позивач облаштував та створив для сина задовільні житлово-побутові умови проживання, забезпечивши необхідними предметами та речами.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення спору у такій категорії справ, за відсутності компромісу між батьками щодо визначення місця проживання дитини, найкращі інтереси дитини в першу чергу превалюють над правами та/або інтересами батьків.
Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, врахувавши найкращі інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги бажання (волевиявлення) дитини, її вік, наряду з відомостями, відображеними у висновку органу опіки та піклування, дійшов правильного висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .
Визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на взаємовідносини дитини з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дитини з однім із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, сина ОСОБА_6 , з огляду на Договір про поділ майна подружжя від 07 вересня 2023 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за умовами вказаної угоди, зокрема, згідно пункту 4, сторони досягли певних домовленостей лише стосовно порядку користування квартирою АДРЕСА_2 , яка судовим рішенням від 30 березня 2023 року визнана їх спільним частковим майном, що у розумінні наведених вище норм, не свідчить про досягнення між сторонами згоди та остаточне врегулювання питання стосовно визначення місяця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 , разом з батьком ОСОБА_2 .
При цьому колегія суддів зауважує, що як убачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 приймала участь у розгляді судом першої інстанції цієї справи, заперечувала проти задоволення вказаного вище позову, не зверталась із клопотанням про закриття провадження у справі, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, та в подальшому оскаржила рішення суду про задоволення вимог ОСОБА_2 , що також вказує про незгоду з підставами позову останнього та висновками суду про доведеність позивачем обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та наявність підстав для їх задоволення.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення скаржницею норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає вірними та обґрунтованими зазначені вище висновки суду з якими не погоджується скаржниця.
Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржницею не надано.
Порушень судом норм матеріального та процесуального права колегією суддів не встановлено.
Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у апеляційній скарзі та закриття провадження у справі, за п.2ч.1ст.255 ЦПК України.
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 14 березня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова