Справа № 464/296/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С. З.
Провадження № 33/811/598/25 Доповідач: Партика І. В.
30 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт 120 годин.
Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6000 грн., що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої за період з 24 липня 2018 року по 29 листопада 2024 року складає 424948,38 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.183-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року у зв'язку із отриманням копії такої постанови 14 квітня 2025 року. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі за ч. 1 ст. 183-1 КУпАП - закрити.
ОСОБА_1 в доводах своєї апеляційної скарги зазначає, що постанову суду він отримав лише 14 квітня 2025 року, після написання ним заяви про видачу копії постанови. Від судових органів жодної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не отримував, про судовий розгляд йому повідомлено не було.
На виконання виконавчого листа №754/9555/17, виданого 26 березня 2019 року Деснянським районним судом м. Києва, відкрито виконавче провадження ВП №59055658 від 08 травня 2019 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 .. Аліменти сплачувалися частково, оскільки з 2020 року були введені карантинні обмеження в Україні, що не давали можливості працювати та своєчасно сплачувати кошти. З 24 лютого 2022 року в країні розпочалася російська агресія, розпочалася війна, що також на початку унеможливило отримання ним доходу та сплати в повному розміру аліментів.
Окрім того, з 02 травня 2023 року Деснянським районним судом м. Києва розглядалася справа №754/5573/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини. Розгляд справи завершився 12 березня 2025 року, в день винесення постанови Київським апеляційним судом про залишення в силі рішення Деснянського районного суду м. Києва, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
По завершенню розгляду справи №754/5573/23, ним було сплачено усю суму заборгованості по аліментам, про що свідчить лист Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ від 17 березня 2025 року.
З огляду на вищенаведене, вважає, що справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 піддягає закриттю.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 участі в розгляду справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 14 квітня 2025 року, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що йому не було відомо, що в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.183-1КУпАП, окрім того зазначив, що його не було повідомлено судом першої інстанції по час та місце розгляду справи, про результат розгляду справи він дізнався 14 квітня 2025 року, коли ознайомився з матеріалами справи.
Також повідомив, що 5 березня 2025 року він сплатив заборгованість по аліментах.
Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право на захист, зокрема бути присутньою при розгляді справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Худобін проти Росії» (Hudobin v. Russia, заява № 59696/00) та «Гаген проти України» (Gagen v. Ukraine, заява № 62964/10), Суд наголошує на необхідності забезпечення права особи на справедливий судовий розгляд, що передбачає в тому числі право бути повідомленим про слухання у спосіб, що дозволяє реально брати участь у процесі. Повідомлення має бути здійснене завчасно, чітко та з урахуванням обставин, які дозволяють особі ефективно скористатися своїми процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 183-1 КУпАП підлягає адміністративній відповідальності особа, яка допустила несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи судова повістка, яка була скерована ОСОБА_1 повернулася без вручення, у зв'язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 12), не була вручена особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, окрім того з матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції не вжито жодних інших заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи (засобами електронного зв'язку, оприлюднення повістки на офіційному веб-сайті суду).
У зв'язку із чим заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи апелянта, що він не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Апеляційний суд звертає увагу, що з об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 183-1 КУпАП характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї.
Проте, в судовому засіданні апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив усю суму заборгованості по сплаті аліментів на дитину 5 березня 2025 року, до того як дізнався про результат розгляду справи (14 квітня 2025 року ) та до моменту подачі апеляційної скарги 16 квітня 2025 року, про що свідчить лист Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ від 17 березня 2025 року та квитанціями від 5 березня 2025 року, які він долучив в суді апеляційної інстанції.
На переконання апеляційного суду, вищенаведене свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції у порушення вимог, передбачених ст. ст. 245, 280, 268, 278 КУпАП не з'ясував усі обставини справи та не надав оцінки всім наявним доказам у їх сукупності.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідна позиція Конституційного Суду України узгоджується з правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов'язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ». Зокрема, у рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», Європейський Суд зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов'язкове не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Практика Європейського Суду вказує на те, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, не підтверджуються зібраними у справі доказами.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає, що постанову місцевого суду слід скасувати, провадження в справі - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1МК України.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя
постановив:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 січня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.