Справа № 301/3081/24
Іменем України
08 квітня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - Джуги С.Д.
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В
з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Іршавського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2024 року у складі судді Даруди І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Іршавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про внесення змін до актового запису та визнання батьківства,-
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Іршавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про внесення змін до актового запису та визнання батьківства.
Позов мотивовано тим, що з жовтня 2017 року по серпень 2018 року ОСОБА_1 перебувала в фактичних шлюбних відносинах, а саме мала близькі стосунки і проживала разом однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2 .
Також позивач зазначила, що до цього часу офіційно не перебувала ні з ким у зареєстрованому шлюбі. Невдовзі після знайомства з відповідачем вона дізналася про свою вагітність. Однак, ще до народження дітей, між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виникли розбіжності щодо спільного проживання і на цьому грунті сторони вирішили припинити стосунки.
Як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила двійню, а саме дівчинку ОСОБА_3 та хлопчика ОСОБА_4 .
Відомості про батька дітей записано у порядку ст. 135 СК України, що підтверджується витягами з ДРАЦС, оскільки відповідач ОСОБА_2 заперечував своє батьківство щодо народжених дітей, і не хотів визнати, що це їхні спільні діти. У зв'язку з цим відповідач відмовився подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про реєстрацію його, як батька.
На підставі чого позивач просила: 1) визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . 2) зобов'язати Іршавський відділ ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису № 50 від 21.09.2018 року та до актового запису № 49 від 21.09.2018 року.
Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Іршавський відділ ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису № 49 від 21.09.2018 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши відомості про батька - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України та ім'я по батькові змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в решті актовий запис залишити без змін.
Зобов'язано Іршавський відділ ДРАЦС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису № 50 від 21.09.2018 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши відомості про батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України та ім'я по батькові змінити з « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », в решті актовий запис залишити без змін.
Вирішено питання по судовим витратам.
В апеляційній скарзі Іршавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та справу закрити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що до позовної заяви не додано жодного підтверджуючого факту походження дитини від певної особи, а саме походження від ОСОБА_2 ; не надано докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дітей, ведення ними спільного господарства до народження їй або спільне їх виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з негосподарських та домових книг,особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах, тощо). Перед ухваленням рішення по суті до суду з боку ДРАЦС направлялися заперечення про неправильність доводів позовної заяви, які судом не прийнято до уваги. Апелянт вказує, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про батька до актових записів про народження ОСОБА_5 , а/з № 50 від 21.09.2018 року та ОСОБА_6 , а/з № 49 від 21.09.2018 року складених виконавчим комітетом Довжанської сільської ради Іршавського району Закарпатської області внесені за заявою матері. Відповідно до вимог ч.1 ст. 135 СК України, батьком зазначений ОСОБА_11 , що не співпадає з власним іменем та по батькові відповідача, тобто ОСОБА_2 . Також апелянт звертає увагу суду, що у позовній заяві позивачка просить зобов'язати відділ внести відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянина України та ім'я та по батькові змінити з ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , не дивлячись на те, що процедура визнання батьківства відповідно до ст.128 СК України не тягне за собою зміну імені. Зазначає, що визнання батьківства у воєнний час може бути використане не з метою визнання батьківських обов'язків відносно дитини, а з метою ухилення від призову та легального виїзду за кордон. Фіктивне визнання батьківства, тобто визнання батьківства без наміру виконувати батьківські обов'язки порушує права дитини. Крім того, заявник не скористався правом визнати батьківство відносно дитини 2018 року народження до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто протягом 6 років від дня народження дитини. При цьому, згідно відповіді виконавчого комітету Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 27.09.2024 року № 04.4-02/1481 відсутні будь-які відомості про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім'єю в період 2017-2024 роки, в будь-який інший період та на даний час, хоча у позовній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує, що з жовтня 2017 по серпень 2018 року проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю. Окрім того, згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 з 18.05.2006 року, від якого мають дитину ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.
До Закарпатського апеляційного суду надійшли заяви від представника позивача - адвоката Попик В.В., від відповідача ОСОБА_2 та апелянта Іршавського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.
Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ОСОБА_2 позовні вимоги було визнано, позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримано, відтак вважав, що наявні підстави для задоволення поз-ову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Однак, з таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно з ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).
Стаття 128 СК України визначає визнання батьківства за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 народила двійню, а саме дочку ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5 , про що свідчать свідоцтва про народження (а.с.8-9).
Відомості про батька дітей записано у порядку ст. 135 СК України, що підтверджується витягами з ДРАЦС (а.с.10-13).
Відповідач у справі ОСОБА_2 , скориставшись положеннями процесуального законодавства у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції визнав позов.
Суд першої інстанції прийняв визнання позову.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ч.2 ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц.
Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) вказував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Приписами ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України).
Підстави звернення до суду, обґрунтування позову зводяться лише до тверджень позивача ОСОБА_1 , зокрема, що з жовтня 2017 року по серпень 2018 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах, а саме мала близькі стосунки і проживала разом однією сім'єю з відповідачем ОСОБА_2 .
Як зазначалось вище, відповідач у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції визнав позов.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.1 ст.206 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Позивачем, всупереч приписів ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували обставини, зокрема факту в період з жовтня 2017 року по серпень 2018 року спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом однією сім'єю, ведення ними спільного господарства до народження або спільне їх виховання чи утримання, а також факту походження дітей від певної особи, а саме походження від ОСОБА_2 та відповідно факту батьківства.
При цьому, згідно відповіді виконавчого комітету Довжанської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 27.09.2024 року № 04.4-02/1481 слідує, що відсутні будь-які відомості про спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на території Довжанської сільської ради однією сім'єю в період 2017-2024 роки, в будь-який інший період та на даний час.
Відтак, лише сам по собі факт визнання позову відповідачем, без підтвердження належними доказами зазначених у позові обставин, не є достатньою підставою для задоволення позовної вимоги про визнання батьківства.
Стосовно позовної вимоги про внесення змін до актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 134 Сімейного кодексу України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно пункту 2.13.1 пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Згідно з пунктом 2.16.4 цих правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
У пункті 2.16.7 Правил зазначається, що на підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.
Відповідно до пункту 20 Глави 1 «Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження» Розділу III «Державна реєстрація окремих актів цивільного стану» Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Отже, згідно вищенаведених норм чинного законодавства, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства.
Враховуючи те, що в даній справі відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, що в свою чергу виключає наявність підстави для задоволення позовної вимоги про внесення змін в актовий запис.
Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, повно та всебічно не дослідив наявні у справі докази, не дав їм належної правової оцінки та неправомірно задовольнив заявлений позов.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З врахуванням вищенаведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у заявленому позові з вищенаведених підстав.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Іршавського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.
Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 жовтня 2024 року скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Іршавський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про внесення змін до актового запису та визнання батьківства відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 21 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: