Справа № 127/12718/25
Провадження №11-сс/801/351/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
зі секретарем судового засідання: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025240040001614 внесеного до ЄРДР 14.04.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
за участю сторін провадження:
прокурора: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року клопотання слідчого задоволено.
Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_7 , тобто до 15 години 30 хвилин 21 червня 2025 року, в межах строку досудового розслідування. Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 21 червня 2025 року.
Згідно клопотання слідчого ОСОБА_7 призваний 10.08.2024 на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 за призовом під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). 17.03.2014 ОСОБА_9 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період. У зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжений та триває по даний час.
Солдат ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 , точної дати та часу досудовим розслідуванням не установлено, але не пізніше 17.01.2025, діючи умисно в порушення вищевказаних нормативно правових актів усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно, небезпечні наслідки, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив розташування підрозділу військовій частині прибув до військової частини НОМЕР_2 , чим фактично припинив вчинення ним кримінального А4754, та ухилявся від проходження військової служби до 18.01.2025 року, коли добровільно правопорушення.
Після цього, згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №19 від 18.01.2025, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_7 вважається таким, що прибув до військової частини НОМЕР_2 та облікований, як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837.
Відповідно до ст. 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказом командира військової частини НОМЕР_2 встановлено розпорядок дня військової частини, в якому визначено, що о 09 год. 00 хв. проводиться шикування особового складу та о 18 год. 00. хв. завершується робочий день.
Водночас, у порушення зазначених вище військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_7 норм законодавства України вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 23.01.2025 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_7 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_7 в порушення вищевказаних нормативно правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, о 06.00 годині 23.01.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що дислокується у АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи у не встановленому місці, до 17.04.2025 коли був зупинений працівниками правоохоронного органу в м. Кременчук Полтавської області, чим фактично припинено вчинення ним кримінального правопорушення.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_2 , що дислокується у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд
Захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року, клопотання слідчого задоволити частково та обрати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків та обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Судом не враховано, всі обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 свою вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, виявив бажання продовжити проходження військової служби в Збройних Силах України; має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; на місці затримання працівниками поліції жодних противоправних дій відносно них не вчиняв та мав належну процесуальну поведінку, на місці затримання повідомив, що самовільно залишив військову частину і бажає повернутися для подальшого проходження служби; завірив суд, що на всі виклики прокурора, слідчого та суду буде з'являтися своєчасно; раніше не судимий, тому безпідставно застосовано найтяжчий запобіжний захід
Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просили їх задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, оглянувши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Обґрунтованість підозри слідчим суддею перевірено належним чином.
Слідчий суддя належним чином, в дотримання вимог ст.ст.177, 178 КПК України перевірив та ретельно дослідив наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та дійшов до вірного висновку, що прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні передбаченого ст.407 КК України злочину, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно вимоги щодо застосування особистого зобов»язання є безпідставними.
Приймаючи рішення, щодо доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував особу підозрюваного ОСОБА_7 , який має постійне місце проживання, раніше не судимий, неодружений, офіційно непрацевлаштований, є військовослужбовцем, якому оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд апеляційної інстанції вважає, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слідчий суддя застосував відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід, який є співмірним кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого підозрюється останній.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.422 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4