Справа № 708/430/24
Провадження № 1-кп/708/7/25
02 травня 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисниці - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області кримінальні провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024255330000541 від 14.04.2024 та № 12024250310001280 від 18.04.2024, за яким:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Черкаси Черкаської області, місце реєстрації відсутнє, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта неповна загальна середня, не працюючий, раніше судимий: 15.03.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ст. 70 КК України позбавлення волі терміном на 7 років; переглядом вироку 26.12.2019 Апеляційним судом Черкаської області визначений вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.05.2018 залишений без змін на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, враховуючи термін з 25.05.2018 до 26.12.2019 як 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, звільнений із зали суду,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст.126-1 КК України, та
Підсудний (обвинувачений) ОСОБА_5 вчинив умисне кримінальне правопорушення (проступок) за таких обставин.
ОСОБА_5 , 14 квітня 2024 року о 13 годині 00 хвилин, знаходячись та території домоволодіння, біля літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин через сварку стоячи з правої сторони від матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка сиділа на дерев'яному стільці, діючи умисно з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс долонею правої руки один удар по лівій щоці в результаті чого, вона впала на землю спиною. Після чого, піднявшись із землі, остання перемістилася до літньої кухні, де син ОСОБА_5 , стоячи навпроти неї, наніс кулаком лівої руки два удари по правому плечі та лівою долонею один удар по правій щоці, чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крововиливів правого плеча, обох щок, забій з набряком лівої повіки, які згідно висновку експерта № 02-01/313 від 16 квітня 2024 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що супроводжувалося діями, які мають ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-8 із подальшими змінами.
Також ОСОБА_5 , в період часу із 29.06.2023 до 27.05.2024 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті побуту, систематично вчиняє психологічне насильство щодо своєї бабусі ОСОБА_7 , зокрема: безпричинно висловлює словесні образи, погрози, нецензурні слова, чим погіршили її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань та змін, а саме: страх за своє життя та здоров'я, тривожні очікування, почуття приниженої гідності та образи, обмеженість повноцінного відпочинку, знижений та нестійкий настрій.
Зокрема, 29.06.2023 близько 20:40 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї бабусі ОСОБА_7 , а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, а також штовхав її, за що Чигиринським районним судом Черкаської області 07.08.2023 ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також, 30.06.2023 близько 08:00 год ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою, погрожував, намагався вибити двері до кімнати, чим вчинив психологічне насильство, за що Чигиринським районним судом Черкаської області 21.08.2023 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Він же, 17.04.2024 близько 08:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання з потерпілою за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку зі своєю бабусею ОСОБА_7 , під час якої виражався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, тим самим вчинив своїми діями домашнє насильство, що призвело до психологічних страждань потерпілої.
В наслідок згаданих протиправних дій з боку ОСОБА_5 , у потерпілої ОСОБА_7 згідно висновку судово-психіатричного експерта № 246 від 10.05.2024 відмічалися прояви психічного розладу, а саме: розладу адаптації з проявами тривожності і депресивної реакції (F - 43.22 за міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду). Вказані розлади невротичного рівня знаходяться у причинному зв'язку із скоєними відносно ОСОБА_7 , протиправними діями, які мали для неї психотравмуючий характер. Ситуації агресивного поводження з боку онука ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння, що досліджується за кримінальним провадженням були для ОСОБА_7 істотно психотравмувальними, погіршували її соціальне функціонування та якість життя, обумовили формування негативних психоемоційних переживань та змін, а саме: страх за своє життя та здоров'я, тривожні очікування, почуття приниженої гідності та образи, обмеженість повноцінного відпочинку, знижений та нестійкий настрій.
Вказаними діями за наведених обставин ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, та кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства відносно особи, з якою перебуває в сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
Учасники процесу не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та які викладені в обвинувальному акті. Судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.
Відтак суд, роз'яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз'яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, провів судовий розгляд даного кримінального провадження щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення суду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
ОСОБА_5 під час судового розгляду свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені у обвинувальних актах. Суду пояснив, що усі його проблеми були обґрунтовані зловживанням алкоголем. Проте наразі з кінця 2024 року він перестав вживати алкогольні напої, став на шлюб виправлення та планує в подальшому не порушувати закон. Також зазначив, що наразі розкаюється, із матір'ю та бабусею примирився, для себе зробив відповідні висновки.
Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 суду підтвердила, що ї син ОСОБА_5 дійсно усвідомив усі свої проблеми та з кінця 2024 року перестав вживати алкогольні напої. Наразі хвилюється за своє здоров'я, проходить періодичні курси лікування. Із потерпілими він помирився, наразі має нормальне побутове спілкування, допомагає у вирішенні домашніх питань, намагається заробляти грошові кошти за рахунок тимчасових заробітків. Тому просила суд його суворо не карати.
Заслухавши учасників судового провадження суд дійшов висновку, що позиція обвинуваченого не викликає сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відтак, з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 по кожному із інкримінованих йому епізодів протиправної діяльності і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства відносно особи, з якою винний перебуває в сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок за ч. 1 ст. 125 КК України та нетяжкий злочин ст. 126-1 КК України.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінальних правопорушень щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
При ухваленні вироку в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК суд враховує позицію Верховного Суду, викладену ним у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19, в якій суд зокрема зазначив, що статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Об'єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві у формах фізичного, психологічного та економічного насильства. Сексуальне насильство виходить за межі цих форм і за наявності підстав кваліфікується за відповідними статтями КК України.
Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Призначаючи покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень з урахуванням її особи, ступеня тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. За змістом зазначеного закону покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як роз'яснено у п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
У справі № 205/7091/16-к від 17 жовтня 2019 року Верховний Суд розтлумачив судову дискрецію у кримінальному судочинстві та звернув увагу на міжнародно-правове регулювання зазначеного інституту.
Так, поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, мету та мотиви вчинених ОСОБА_5 діянь, особу винного, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся, став на шлях виправлення, примирився з потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не мають до нього претензій, беручи до уваги позицію сторони обвинувачення, а також досудову доповідь органу пробації, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, суд дійшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 за вчинення кримінального проступку за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин.
За вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, суд вважає достатнім призначення покарання у межах санкції статті у виді обмеження волі строком 1 рік.
При призначенні ОСОБА_5 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно з ч. 1 ст. 70 КК України, суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом'якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, ураховуючи усвідомлення обвинуваченим негативних наслідків його протиправних дій, а також позицію потерпілих, які не заперечували щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання зі звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК України.
Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого покладає на останнього обов'язок пройти програму для кривдників (п. 5).
Заявлене захисницею клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відмовою потерпілої від підтримання приватного обвинувачення задоволенню не підлягає, оскільки кримінальні провадження, пов'язані із насильством у сім'ї, не можуть бути закриті судом за наведених підстав.
Цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілою заявлений не був.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили з урахуванням особи обвинуваченого, можливості продовження ним злочинної діяльності та вчинення нових кримінальних правопорушень, залишити у виді особистого зобов'язання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин;
- за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 2 ст. 76, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України зобов'язати ОСОБА_5 пройти програму для кривдників строком 2 (два) місяці.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили у виді особистого зобов'язання - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захисниці та прокурору.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_8