707/1035/25
2/707/724/25
01 травня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.
за участі: секретаря судового засідання - Швидкої І.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Представник позивача за ордером - адвокат Хатковий А.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у якій просить суд:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 14 лютого 2020 року виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 03, - розірвати;
- стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 лютого 2020 року між сторонами було укладено шлюб. Від даного шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З лютого 2025 року сторони проживають окремо, фактичні шлюбні відносини між ними припинені. Подальше сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим. Строк на примирення просить не надавати. Донька проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Відповідач після припинення шлюбно-сімейних відносин матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, у зв'язку з чим фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про прийняття справи до свого провадження від 01 квітня 2025 року відповідачу був наданий строк, на подачу відзиву на позовну заяву.
Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду за місцем його реєстрації, проте конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об'єктивними причинами, а є наслідком суб'єктивної поведінки відповідача.
Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За таких обставин, суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Згідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права. Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.
Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Отже принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення, оскільки сімейні стосунки між сторонами не склалися, подружні відносини сторонами не підтримуються, за вказаними позивачем обставинами збереження шлюбу неможливе, тому шлюб необхідно розірвати.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої спільної доньки, суд виходить з наступного.
Як установлено судом, що від даного шлюбу у подружжя народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із довідки виданої Тубільцівським старостинським округом № 14-04/04/115 від 20 березня 2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька перебуває на її утриманні.
Також зі змісту позовної заяви установлено, що позивач одна несе витрати по утриманню доньки, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню її потреб.
Дані обставини не спростовано відповідачем.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною першою статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Дані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.
Частинами другою, третьою статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частин другої, третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника у випадку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що малолітній син сторін проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні і даний факт відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що дитина потребує стабільної, щомісячної матеріальної допомоги з боку батька, який має обов'язок по її утриманню.
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України, врахував: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, який є здоровою; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є молодим працездатним чоловіком. Відомостей про незадовільний стан здоров'я останнього, а також про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, суду не надано. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання своєї малолітньої дитини та не позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання доньки у запропонованому позивачем розмірі.
З огляду на вказане, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою, і при цьому не стане надмірним тягарем для батька у понесених витратах.
У порядку пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп., сплачений останньою за вимогою про розірвання шлюбу.
Крім того, в порядку частини 6 статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 1 211 грн 20 коп.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 24, 55, 56, 110, 112, 113, 114, 150, 155,141, 180 - 183, 184, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14 лютого 2020 року виконавчим комітетом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 03, - розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 , залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом, тобто з 27 березня 2025 року, та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за позовною вимогою про розірвання шлюбу в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за позовною вимогою про стягнення аліментів у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідно до вимог частини другої статті 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2
Суддя: В. В. Морозов