Провадження № 2/712/802/25
Справа № 712/13026/24
25 квітня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ГАНДЖА В.І.
з участю адвоката - РАКОЇД Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що 31 травня 2024 року відповідач ОСОБА_3 отримав у борг від нього грошові кошти у сумі 100 000 грн. та зобов'язався їх повернути до 01 вересня 2024 року.
Боргова розписка була складена в присутності двох свідків, що посвідчено зазначеними їх паспортними даними та підписами.
Однак, станом на дату подання даного позову ОСОБА_3 так і не повернув взяті в борг кошти в сумі 100 000 грн., причини прострочення взятого за розпискою зобов'язання не повідомлено, спілкування та контакту він уникає.
У зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 100 000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. та сплачений при подачі позову судовий збір.
01 листопада 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду.
Адвокат позивача Ракоїд Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши думку адвоката, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 31 травня 2024 року відповідач ОСОБА_3 отримав у борг від позивача ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 100 000 грн. та зобов'язався їх повернути до 01 вересня 2024 року.
Боргова розписка була складена в присутності двох свідків, що посвідчено зазначеними їх паспортними даними та підписами.
Позивач стверджує, що борг відповідачем не повернуто, оскільки у позивача наявний оригінал розписки, наданої відповідачем.
Згідно ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності із ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно правового висновку, який міститься в постанові від 18 вересня 2013р. Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з правовою позицією ВС викладеною в постанові від 24.02.2022 року у справі № 756/1712/21: «У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Так зазначив Верховний Суд у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі № 754/10390/16 (провадження № 61-9032св22), від 20 березня 2023 року у справі № 724/569/20.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оригінал боргової розписки та надавши йому належну оцінку, суд встановив, що надана позивачем розписка підтверджує укладення між сторонами договору позики.
Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог, посилається на те, що кошти в борг він не брав, а розписка була написано під примусом.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач визначає, що ним була дійсно написана розписка.
Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували відсутність його волевиявлення на час укладення договору позики.
Отже, судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за вказаною розпискою не виконав, грошові кошти у визначений розпискою строк не повернув. Доводів позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано та не надано доказів на спростування всіх обставин, на які посилається позивач.
У зв'язку з цим, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача неповернуту суму боргу в сумі 100 000 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ст. 141 ч. 8 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката має стягуватись на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавала адвокат Ракоїд Л.В., що підтверджується відповідним ордером, договором про надання правової допомоги від 01.08.2024 року, попереднім розрахунком суми судових витрат. Згідно яких вартість витрат на правову допомогу становить 10 000 грн.
Разом з цим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Ракоїд Л.В., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/ 3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи вищевикладене, а також складність справи, ціну позову, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, а тому з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, слід зменшити до 3 000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 104 211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 02 травня 2025 року.