Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа №711/6522/24
Провадження №2/711/151/25
02 травня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В., Кошубінській Л.В., Карабань З.І.
за участі:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Глущенка О.С.,
представника відповідача Чакалова Р.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування, -
Представник позивачки - адвокат Глущенко О.С., який діє на підставі ордер серії СА №1044643 від 24.06.2024р., - звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: 1) встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вересня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) змінити черговість спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що з вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за взаємною згодою стали проживати однією сім'єю як чоловік та жінка у помешканні позивачки, вести спільне господарство, проте за спільним рішенням шлюб офіційно не реєстрували. Під час свого спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом здійснювали оплату комунальних послуг за житло, придбавали побутову техніку, спільно проводили відпочинок та дозвілля, постійно піклувалися один про одного.
Позивачка стверджує, що тривалий час (близько 19 років) опікувалася ОСОБА_3 . Ця допомога не була епізодичною, а була постійною, систематичною і припинилася зі смертю ОСОБА_3 . На початку спільного проживання, з вересня 2004 року, ОСОБА_3 хворів на ішемічну хворобу серця, із часом його стан ставав дедалі гіршим. Позивач купувала продукти, готувала їжу, прибирала у квартирі, займалася іншими побутовими питаннями, організовувала дозвілля та свята.
Із рідним сином у померлого були складні стосунки. Відповідач не спілкувався з батьком. ОСОБА_3 з цього приводу дуже переживав, говорив, що у нього немає сина, внаслідок чого позивачка змушена була заспокоювати його. ОСОБА_3 постійно потрібна була допомога, він майже нічого не бачив, потребував постійної реабілітації та медикаментозного лікування.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер. Після його смерті позивачка зателефонувала відповідачеві і повідомила, що помер його батько і що скоро буде похорон, але відповідач це проігнорував. Позивачка організувала поховання ОСОБА_3 , а відповідач на похорон не приходив, участі в організації та оплаті похорону не брав.
09.01.2024р. за заявою позивачки у Третій черкаській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу №6/2024, а 14.03.2024р. відповідач також звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців за законом чи заповітом у ОСОБА_3 немає.
Оскільки позивачка з вересня 2004 року опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу ОСОБА_3 , який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані. За таких обставин позивачка вважає себе спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 і бажає одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, яким є відповідач, внаслідок чого звернулась до суду з зазначеним позовом.
Відповідач заперечив проти позову та у наданому суду відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві відповідач посилається на те, що позивачка не належить до числа спадкоємців померлого ОСОБА_3 , оскільки не належить до членів його сім'ї, бо не проживала постійно з померлим однією сім'єю понад п'ять років поспіль до моменту смерті останнього. Відповідач стверджує, що мав нормальні стосунки з батьком та постійно підтримував з ним зв'язок і спілкування і навіть вранці день смерті батька спілкувався з ним засобами телефонного зв'язку. Відповідач зазначає, що його батько працював льотчиком цивільної авіації до досягнення пенсійного віку, мав багато товаришів, з якими щотижня проводив спільний відпочинок у лазні, куди його систематично відвозив особисто відповідач. Незважаючи на те, що померлий за життя не бачив на одне око він не перебував у безпорадному стані, мав здоровий глузд і був здатний до самообслуговування, маючи тільки потребу у сторонній допомозі лише в частині дій, які потребували гарного зору. Також посилається на те, що його батько мав значний розмір пенсії (близько 20 000 грн.), а тому повністю належним чином забезпечував свій матеріальний стан, а відтак не потребував матеріального забезпечення позивачки. Оскільки позивачкою не доведено обставин здійснення протягом тривалого часу опіки над ОСОБА_3 , матеріального забезпечення та надання йому іншої допомоги, а також безпорадний стан останнього, то відсутні підстави для зміни черговості спадкування спадкоємцями померлого.
21.08.2024р. судом було відкрито провадження у справі з визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.09.2024р. від представника відповідача - адвокат Заінковська В.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1095208 від 11.09.2024р., - надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень відповідача проти позовних вимог.
В судовому засіданні 24.09.2024р. судом постановлено усну ухвалу про перехід до розгляд справи за правилами загального провадження.
24.09.2024р. судом постановлено ухвалу про витребування у Третьої черкаської державної нотаріальної контори копії спадкової справи №6/2024, що була заведена після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На виконання відповідної ухвали суду 10.10.2024р. до суду надійшли витребувані судом документи.
18.10.2024р. від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивачем викладені позовні вимоги в наступній редакції (з врахуванням подальших уточнень описок): 1) встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з вересня 2004 року по 19.12.2023; 2) визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , як спадкоємця четвертої черги; 3) змінити черговість спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та визнати за ОСОБА_1 право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги ОСОБА_2
18.11.2024р. судом постановлено усну ухвалу про задоволення заяви сторони позивача про зміну предмету позову та прийнято до розгляду позовні вимоги в редакції відповідно до заяви віл 18.10.2024р.
18.11.2024р. судом постановлено ухвалу про витребування у ГУ ПФУ в Черкаській області документально підтвердженої інформації щодо помісячного розміру отриманої позивачкою пенсії за період з початку призначення їй відповідних виплат та до 19.12.2023р.
На виконання відповідної ухвали 26.11.2024р. до суду надійшла витребувана судом інформація.
09.12.2024р. судом закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду.
Від третьої особи - Третя Черкаська державна нотаріальна контора - надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи та зазначено, що при вирішенні спору відповідна особа покладається на розсуд суду.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Представник позивачки додатково пояснив, що після смерті свого чоловіка позивачка з вересня 2004 року почала проживати однією сім'єю з ОСОБА_3 в її квартирі і так вони разом жили до дня смерті останнього. Весь цей час вони жили, як чоловік та дружина, мали спільний побут та бюджет. Після погіршення стану здоров'я ОСОБА_3 саме позивачка весь час піклувалась про нього, допомагала йому у всьому, а після його смерті здійснила його поховання. Останні кілька років свого життя померлий перебував у безпорадному стані і потребував постійної сторонньої допомоги, яку йому надавала саме позивачка. ОСОБА_3 останні роки свого життя мав настільки поганий зір, що не міг розпізнавати людей на відстані понад 1 метр від нього, не міг читати та писати, а людей розпізнавав лише за голосом. Натомість відповідач неналежним чином ставився до свого обов'язку щодо піклування про батька, не спілкувався з ним та мав з померлим недобрі стосунки, а довідавшись про смерть батька не з'явився на похорон останнього. Враховуючи тривалість спільного проживання позивачки з померлим, безпорадний стан здоров'я останнього протягом кількох років до його смерті, неналежне ставлення відповідача до свого обов'язку щодо піклування про батька, а також постійне, тривале та систематичне піклування позивачки за померлим, то позовні вимоги позивачки є правомірними та обґрунтованими.
Представник відповідача - адвокат Чакалов А.К., який діє на підставі ордеру серії СА №1103528 від 18.11.2024р., - в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у письмовому відзиві і просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Додатково пояснив, що характер стосунків померлого з позивачкою не мав ознак сімейних, а тому вона не має права на спадкування в порядку четвертої черги спадкоємців, оскільки не відноситься до осіб, які проживали з померлим понад п'ять років поспіль однією сім'єю. Зазначив, що в даному випадку також відсутні передумови для зміни черговості спадкування з наступних підстав: 1) померлий не потребував матеріального забезпечення, оскільки мав значний розмір пенсії, який у п'ять разів перевищує розмір пенсії позивачки, а також мав додатковий дохід від здачі в оренду своєї квартири; 2) померлий не перебував у безпорадному стані, а наявність інвалідності обумовлена дефектами його зору, що мало місце за два роки до моменту смерті, внаслідок чого він потребував сторонньої допомоги, але не догляду.
За клопотанням сторін в судовому засіданні допитано в якості свідків наступних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..
Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є племінницею сусідки позивачки, а тому добре знає позивачку та померлого ОСОБА_3 . Підтвердила факт спільного проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 з осені 2004 року, наявність поганого зору у останнього та потребу у сторонній допомозі при виконанні звичайних побутових дій (накладання їжі в тарілку; спуск по сходах тощо)
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що знає позивачку з 1995 року, бо працював з її донькою, а з 2003 року проживає по сусідству. Підтвердив факт спільного проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 з осені 2004 року, наявність поганого зору у померлого та його неспроможність самостійно пересуватись без поводиря. Зазначив, що про відповідача з померлим не говорив.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є дружиною брата першого чоловіка позивачки і знає останню з 1987 року. Підтвердила факт спільного проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 з осені 2004 року, наявність поганого зору у померлого. Зазначила, що відповідача не бачила та не знає.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є братом першого чоловіка позивачки і знає останню з 1971 року. Підтвердив факт спільного проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_3 з осені 2004 року, наявність поганого зору у останнього та відсутність спілкування померлого з сином. Зазначив, що син телефонував померлому на 75 років і той заплакав, але нічого не розповідав. Зауважив, що кілька разів проводжав разом з позивачкою померлого до лазні.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є кумою померлого і товаришує з його першою дружиною. Їй відомо, що після розлучення у ОСОБА_3 була друга цивільна дружина, а потім третя. Останні 7 років вони не спілкувалися. Зазначила, що зі слів матері відповідача їй відомо, що відповідач мав нормальні стосунки з батьком та возив його до лазні.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є матір'ю відповідача і колишньою дружиною померлого. Зазначила, що відповідач живе в м. Києві і з померлим підтримував нормальні стосунки. Померлий їздив до відповідача в гості до м. Києва. ІНФОРМАЦІЯ_5 померлий приїжджав в гості привітати відповідача з днем народження. Син на похоронах не був, бо приїхав 21.12.2023р.
22.04.2025р. суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.
Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивачка - ОСОБА_10 , 1952р.н., - в період часу з 21.08.1971р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 , 1951р.н., який помер у квітні 2004 року.
ОСОБА_3 , 1948р.н., з 28.12.1991р. не перебував у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується інформацією з ВДРАЦС у м. Черкаси /т. 1 а.с. 81/.
З 04.04.1980р. й дотепер позивачка зареєстрована та проживає у власній трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - що підтверджується відомостями про зареєстроване місце проживання /а.с. 17, 25/.
ОСОБА_3 з 06.03.1992р. по 19.12.2023р. був зареєстрований у власній однокімнатній за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 18, 150/.
Зазначені обставини, окрім їх часткового підтвердження відповідними письмовими доказами, повністю визнаються сторонами і у суду не виникає сумніву у їх достовірності, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.
Відповідно до відомостей ГУ ПФУ в Черкаській області: ОСОБА_3 з травня 1997 року отримував пенсію за вислугу років працівникам льотних екіпажів, розмір якої періодично збільшувався і з липня 2021 року складав 18 540 грн. на місяць, з грудня 2021 року - 19 340 грн., з липня 2022 року - 20 270 грн., з грудня 2022 року - 20 930 грн. /т. 1 а.с. 116-125/. ОСОБА_1 з вересня 2007 року отримує пенсію за віком при повному стажі, розмір якої періодично збільшувався і з липня 2021 року складав 2659,56 грн. на місяць, з грудня 2021 року - 2870,76 грн., з липня 2022 року - 2883,78 грн., з жовтня 2022 року - 3263,78 грн., з грудня 2022 року - 3273,02 грн., з березня 2023 року - 3713,02 грн. /т. 1 а.с. 200-205/.
Відповідно до акту опитування сусідів №2532 від 08.10.2024р. /т. 1 а.с. 161-162/ та пояснень свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в період з вересня 2004 року і до дня смерті своєї смерті ОСОБА_3 фактично проживав у помешканні за місцем проживання позивачки.
11.09.2008р. ОСОБА_3 придбав телевізор, який розміщений у квартирі позивачки, що підтверджується кредитним договором №001-23063-110908 від 11.09.2008р. /т. 1 а.с. 23, 51/
28.07.2016р. ОСОБА_3 звертався по медичну допомогу зі скаргами на болі в серці /т. 1 а.с. 34/.
21.03.2019р. ОСОБА_3 уклав декларацію з сімейним лікарем, в якій в якості довіреної особи зазначив позивачку /т. 1 а.с. 21/.
23.06.2020р. у ОСОБА_3 діагностовано хворобу зору - термінальна некомпенсована неоваскулярна глаукома, дистрофія рогівки, ускладнена катаракта правого ока; відкритокутова IV С глаукома, незріла катаракта лівого ока /т. 1 а.с. 35/.
21.07.2021р. Хмельницький набув статусу інваліда І групи за загальним захворюванням зору, внаслідок чого потребував постійної сторонньої допомоги, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда /т. 1 а.с. 26, 29-32/.
З березня 2023 року ОСОБА_3 регулярно звертався за медичною допомогою з приводу атеросклерозної хвороби серця з гіпертензією, гіпертоничної хвороби, легеневої гіпертензії, хронічного холецистіту /т. 1 а.с. 36-42/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер внаслідок атеросклеротичної хвороби серця /т. 1 а.с. 28, 33/.
Організацією та оплатою поховання ОСОБА_3 займалась позивачка /т.1 а.с.19, 53/. Відповідач не брав участі у витратах з організації поховання його померлого батька та не був присутнім на похороні.
Після смерті ОСОБА_3 за заявою позивачки від 09.01.2024р. у Третій черкаській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу №6/2024. За матеріалами спадкової справи судом встановлено, що окрім позивачки з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку 27.03.2024р. звернувся також відповідач, який є сином померлого /т. 1 а.с. 145-156/.
За таких обставин позивачка вважає, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємець четвертої черги за законом, не відмовлялась від прийняття спадщини і бажає одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, яким є відповідач, внаслідок чого звернулась до суду з зазначеним позовом.
Тож між сторонами існує спір з приводу порядку реалізації права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та іншими нормативно-правовими актами.
Надаючи оцінку доводам учасників справи та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до змісту статті 1223 ЦК у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом.
Статтею 1264 ЦК передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності тощо.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 21 постанови від 30.05.2008р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Також в цій постанові Пленуму ВСУ роз'яснено, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20, від 25.06.2020р. у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.
Отже, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, слід виснувати, що враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, саме на позивачку покладається обов'язок надати суду докази на підтвердження фактичного проживання однією сім'єю із померлим ОСОБА_3 .
Суд бере до уваги, що доказування обставин спільного проживання та ведення спільного побуту, зокрема в частині ведення спільного господарства, спільного харчування, здійснення спільних витрат на утримання житла, за своєю сутністю є доволі складною процедурою, оскільки передбачає доказування життєвих обставин конкретними видами доказів, яким під час їх виникнення, зазвичай, не надається значної уваги для їх фіксації та збереження. До того ж Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, а тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Зокрема, Верховний Суд у своїй практиці у справах про встановлення факту проживання однією сім'єю, здійснюючи оцінку обставин справи в контексті наявних доказів, виснував:
- показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім'єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання (постанова ВС від 12.12.2019р. у справі №466/3769/16);
- спільне проживання та часткова пов'язаність спільним побутом, яка зумовлена тим що сторони не мали іншого місця проживання, не свідчить про те, що характер відносин між сторонами має ознаки сімейних (постанова Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 748/897/18).
В той же час відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наявних в матеріалах справи доказів в контексті обставин спірних правовідносин та доводів сторін дає підстави для висновку про те, що між позивачкою та померлим ОСОБА_3 з осені 2004 року були близькі стосунки, внаслідок яких вони стали проживати разом однією сім'єю.
З огляду на обсяг досліджених судом доказів, то суд не знаходить підстав для визнання достовірності того, що початок спільного проживання однією сім'єю позивачки з померлим ОСОБА_3 слід обчислювати саме з осені 2004 року. Натомість досліджені судом докази свідчать про достовірність того факту, що позивачка не менше п'яти років поспіль до моменту смерті ОСОБА_3 фактично спільно проживала з ним однією сім'єю, була пов'язана з ним спільним побутом, внаслідок чого вони мали взаємні права та обов'язки.
Всі заслухані судом свідки, більшість яких є сусідами померлого, а відтак очевидцями обставин повсякденного життя позивачки та померлого ОСОБА_3 , беззаперечно підтвердили постійну участь позивачки у веденні спільного господарства з померлим та фактичне постійне їх спільне проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини.
Зазначені обставини підтверджуються і дослідженими судом медичною документацією відносно ОСОБА_3 , з якої вбачається, що саме позивачка супроводжувала ОСОБА_3 під час його звернення по медичну допомогу. Отже регулярний характер дій позивачки з приводу забезпечення повсякденного побуту померлого свідчить про наявність у цих осіб спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків.
Фактичне спільне проживання позивачки з ОСОБА_3 не менше п'яти років поспіль до дня смерті останнього за місцем проживання позивачки та характер їх стосунків, як сімейних, що притаманні подружжю, підтверджується актом опитування сусідів №2532 від 08.10.2024р. /т. 1 а.с. 161-162/, спільними фотозображеннями позивачки та померлого /т. 1 а.с. 43-50/, а також поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Отже позивачем належним чином доведено ту обставину, що характер взаємовідносин між нею та померлим ОСОБА_3 , спосіб організації їх життєдіяльності та наявність міжособистісних стосунків свідчать, що позивачка і ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу протягом періоду часу не менше п'яти років до моменту смерті останнього, а відтак позивачка має право на спадкування за законом, як спадкоємець четвертої черги.
Стосовно вимог щодо порядку реалізації позивачем права на спадкування, то суд виходить з наступного.
За обставинами справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини у встановленому законом порядку звернулись позивачка, як спадкоємець четвертої черги, та відповідач, як спадкоємець першої черги. Будь-яких інших осіб, які мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3 та прийняли спадщину у встановленому законом порядку судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями цієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно зі змістом указаної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2023р. у справі №753/10668/19 звертав увагу, що «підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.»
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 мав певні вади здоров'я, внаслідок чого починаючи з березня 2023 року систематично звертався по медичну допомогу до відповідних закладів охорони здоров'я. При цьому з липня 2021 року померлий набув статусу інваліда І групи за захворюванням зору, оскільки не бачив на праве око та мав дуже поганий зір на ліве око, внаслідок чого потребував сторонньої допомоги. Натомість характер такого захворювання, а також обставини життєдіяльності померлого, не свідчать про те, що він перебував у безпорадному стані.
Також судом встановлено, що померлий мав дохід у вигляді пенсії, розмір якої з 2021 року в десять разів перевищував встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому розмір пенсії померлого у понад 5-6 разів перевищував розмір пенсії позивачки. За таких обставин необґрунтованими є твердження позивачки про те, що саме вона за рахунок її коштів здійснювала матеріальне забезпечення ОСОБА_3 з того часу, як останньому встановлено потребу у постійній сторонній допомозі.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивачкою не доведено належними та достовірними доказами наявність юридичних фактів, за наявності яких у неї могло виникнути право на спадкування за першою чергою, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані. В той же час загострення хворобливого стану ОСОБА_3 наприкінці 2023 року та здійснення позивачкою піклування про останнього не відповідає ознакам тривалого характеру у розумінні ч. 2 ст. 1259 ЦК.
В контексті доводів сторони позивача щодо неналежності виконання відповідачем його обов'язків щодо піклування про батька, то слід зауважити, що враховуючи предмет спору в даному судовому провадженні та підставу позову, відповідні доводи не мають істотного правового значення, оскільки предметом спору є не усунення відповідача від спадкування, а наявність обставин, які наділяють позивачку правом пріоритету при здійсненні спадкування шляхом реалізації права на спадкування за більш пріоритетною чергою спадкоємців.
Беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зміни черговості спадкування та надання позивачці права на спадкування за законом за правилами спадкоємців першої черги, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Надаючи оцінку загалом обраному позивачкою способу захисту її прав суд зауважує, що відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й фективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
В даному випадку звертаючись з позовом позивачка заявляла, зокрема, вимоги, які стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання позивачки та померлого однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та визнання за позивачкою права на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги.
Пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений такий факт, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, а також визнання права на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги, позивачка пов'язує з можливістю спадкування за законом майна померлого ОСОБА_3 .
Натомість за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни черговості спадкування позивачки за законом, а відтак і відсутність порушеного права позивачки на спадкування після смерті ОСОБА_3 . За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог і про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та визнання права на спадкування за законом, як спадкоємця четвертої черги, оскільки такі вимоги самі по собі не відповідають критеріям ефективності юридичного способу захисту, оскільки не матимуть ніякого правового наслідку в контексті мети, якою вони обґрунтовані.
За таких обставин суд доходить висновку про необхідність ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідні витрати складаються з судового збору, сплаченого позивачкою за подання позову, а також витрат обох сторін на правову допомогу.
Враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, то беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, витрати позивачки зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Стосовно витрат сторін на правову допомогу, то з огляду на заявлені представниками сторін клопотання та зміст положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідні процесуальні питання можуть бути розглянуті судом в порядку ухвалення додаткового рішення у справі за умови подання сторонами відповідних заяв про відшкодування таких витрат разом з доказами, якими вони обґрунтовуються, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд? -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Третя черкаська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та зміну черговості спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.М. Скляренко