Справа №705/1046/25
Провадження №1-кп/701/111/25
28 квітня 2025 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого-судді -ОСОБА_1
секретаря - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024000000000635 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України,
Прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення, організації виконання рішень ЄСПЛ Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В своєму клопотанні вказує на те, що Офісом Генерального прокурора підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 62024000000000635 від 23.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
Короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа:
Так, згідно з положеннями статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою» від 04.06.2020 № 671-ІХ внесені зміни, в тому числі до Кримінального кодексу України, з метою виключення впливу суб'єктів злочинної ієрархії на криміногенні, економічні та політичні процеси в державі; припинення злочинної діяльності спільнот та їх учасників; ліквідування ієрархії злочинного світу та його традицій.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Кримінально-виконавчого кодексу України інші особи, а також близькі родичі засуджених можуть відвідувати установи виконання покарань лише за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або їх органів управління.
Також згідно ч. 1 ст. 102 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим забороняється самовільно залишати колонію, порушувати лінію охорони , спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій, самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , будучи особою, яка неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення різних кримінальних правопорушень, не бажаючи ставати на шлях виправлення та ресоціалізації, тобто процесу позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, не підкорюючись вимогам чинного законодавства України, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, здобув повагу та злочинний авторитет серед осіб із схильністю до протиправної поведінки та злочинного способу життя та поширював свій злочинний вплив в суспільстві на території м. Умань Черкаської області та у подальшому поширив вказаний злочинний вплив на території ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92».
Так, ОСОБА_8 , маючи попередньо здобутий в місцях позбавлення волі серед засуджених осіб авторитет особи, яка веде «правильний» для «злодійських» традицій спосіб життя, за невстановлених слідством обставин здобув статус особи «смотрящого за зоною» або «смотрящого», яка є кримінальним авторитетом, уповноваженим наглядати за дотриманням загальноприйнятих в злодійських колах неписаних законів поведінки в ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92».
Призначення в ДУ «Старобабанівську виправну колонію №92» ОСОБА_8 , «смотрящим» відбулось з метою матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності на території даної установи, накопичення та утримання грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), тобто так званого «злодійського общака», подальшого розподілу коштів та майна серед засуджених, в тому числі доходів одержаних злочинним шляхом, здійснення сфер злочинного впливу.
З метою встановлення та поширення свого злочинного впливу ОСОБА_8 маючи статус «смотрящого» встановив серед утримуваних в ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» засуджених осіб загально-визначені правила поведінки та вимагав безумовного їх дотримання.
При цьому, будь-який спротив дотриманню встановлених ОСОБА_8 , правил поведінки негайно подавлявся як ним особисто, так і іншими наближеними до нього та визначеними ним засудженими шляхом застосування фізичного та психологічного насильства.
Встановивши та поширивши свій злочинний вплив серед засуджених, ОСОБА_8 , виконував наступні функції:
- прийняв на себе всю повноту неформальної влади на території ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92»;
- розробив загально-визначені правила поведінки у відповідності до «злодійських законів» та забезпечував дотримання їх засудженими;
- забезпечував неухильний контроль за виконанням визначених ним правил та обов'язків засудженими в колонії;
- здійснював збір із засуджених та розподіл коштів, в тому числі і здобутих злочинним шляхом серед засуджених, забезпечував наповнення, так званого «злодійського общака», тобто фонду взаємодопомоги в злодійському середовищі;
- приймав рішення про необхідність забезпечення ув'язнених засобами зв'язку, які заборонені в установах виконання покарань;
- забезпечував постачання на територію установи тютюнових виробів, продуктів харчування та мобільних телефонів, які розподіляв серед засуджених, які вели правильний в його розумінні за злодійськими традиціями спосіб життя;
- вів так звану «бухгалтерію», в якій відображав всі надходження до так званого «злодійського общака», прихід/розхід коштів, продуктів харчування, тютюнових виробів, засобів зв'язку (мобільних телефонів);
- визначав злочинну касту, в якій перебували засуджені, зокрема «мужики», «козли», а також переводив з однієї касти в іншу за вчинення дій, які виходять за межі «злодійської моралі»;
- вирішував спори, які виникали між засудженими з точки зору неписаних кримінальних «законів», «по поняттям», виступаючи в таких випадках в ролі «мирового судді» та визначав обґрунтованість претензій, а також приймав рішення про необхідність покарання винуватця та яким воно буде;
- доводив до засуджених вимоги утримання та визначав до якої касти буде відноситись засуджений.
На початку лютого 2024 року, більш точної дати, часу та місця у ході досудового розслідування не встановлено але не пізніше 23.02.2024 у ОСОБА_8 , який будучі суб'єктом злочинного впливу, маючого статус «смотрящого» за ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92», виник умисел на проведення злочинного зібрання (сходки) на території вказаної установи покарань, з метою вирішення конфліктної ситуації яка виникла у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом засудженими, сфер злочинного впливу, спонукання та примушування до виконання поставлених завдань, нав'язування злодійських правил, традицій та призначення покарання за їх порушення чи недотримання протидію законному режиму, який діє в установі виконання покарань.
У подальшому, ОСОБА_8 , маючи лідерські якості, повагу та злочинний авторитет серед осіб зі схильністю до протиправної поведінки та злочинного способу життя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, не пізніше початку лютого 2024 року, більш точної дати, часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно та цілеспрямовано, виступаючи в якості організатора злочину, залучив ОСОБА_9 , який є довіреною особою ОСОБА_8 , як організатора проведення злочинного зібрання (сходки) на території ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» за наступних обставин.
ОСОБА_9 , на виконання вказівок ОСОБА_8 , щодо організації проведення злочинного зібрання (сходки) в період часу з початку лютого 2024 року, більш точної дати, часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено але не пізніше 23.02.2024, засобами телефонного зв'язку повідомив особам, участь яких планувалась у вказаному злочинному зібранні (сходці), а саме - ОСОБА_14 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_16 »), ОСОБА_10 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_17 ») має статус в кримінальному середовищі «блатного», ОСОБА_12 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_18 », « ОСОБА_19 »), відбував покарання у ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92», та має статус у кримінальному середовищі «стремящийся до блатного», а також був «смотрящим/отвєтчик за отрядом» та ОСОБА_13 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_20 »), відбуває покарання в ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92» мав статус у кримінальному світі «смотрящого/отвєтчика за отрядом» про час, дату, місце її проведення та предмет обговорення.
Одночасно, ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , не підкорюючись вимогам чинного законодавства України, а також загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, притримуючись «злодійських» традицій способу життя надали добровільну згоду на участь у злочинному зібранні (сходці) на території ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92».
Крім того, ОСОБА_8 , у невстановлені у ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 23.02.2024, маючого статус «смотрящого» за ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92», повідомив засобами телефонного зв'язку ОСОБА_11 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_21 »), має статус у кримінальному середовищі «смотрящий» у приміщенні ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92» про необхідність вирішення конфліктної ситуації яка виникла у нього та ОСОБА_13 , а також розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом засудженими, сфер злочинного впливу, спонукання та примушування до виконання поставлених завдань, нав'язування злодійських правил, традицій та призначення покарання за їх порушення чи недотримання протидію законному режиму, який діє в установі виконання покарань під час проведення злочинного зібрання (сходки) на території вказаної установи покарань, на що останній надав добровільно згоду.
Одночасно, 15.02.2024 у період часу з 12 год. 47 хв. по 15 год. 48 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи у салоні свого автомобіля «Porshe Cayenne S» реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи особою, яка неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності за вчинення різних кримінальних правопорушень, відбувала покарання в установах виконання покарань різного типу та рівнів безпеки, достеменно поінформована про положення чинного кримінально-виконавчого законодавства щодо порядку та умов роботи установ виконання покарань, запровадженого у них режиму, порядку пропуску на їх територію, правами та обов'язками осіб, які відбувають покарання, розуміючи неможливість відвідування території ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» без дозволу керівництва установи, за допомогою засобів телефонного зв'язку висловив раніше йому знайомому начальнику установи ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» ОСОБА_7 прохання посприяти у незаконному пропуску його та інших осіб на територію виправної колонії та проведенні злочинного зібрання (сходки).
Надалі, у той самий день, 15.02.2024 у період часу з 12 год. 47 хв. по 15 год. 48 хв. ОСОБА_7 перебуваючи на посаді начальника ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» за родом своєї професійної діяльності, достеменно знаючи вищевказані вимоги кримінально-виконавчого законодавства, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 та погодився сприяти у незаконному пропуску ОСОБА_8 та інших осіб на територію ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» з метою проведення злочинного зібрання (сходки).
У подальшому, 23.02.2024 приблизно о 11 год. 03 хв., начальник установи ДУ «Старобабанівської виправної колонії №92» ОСОБА_7 , діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_8 , володіючи положеннями чинного кримінально-виконавчого законодавства щодо порядку та умов роботи установ виконання покарань, запровадженого у них режиму, порядку пропуску на їх територію, створив умови, та сприяв у проведенні злочинного зібрання (сходки) у приміщенні ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» організованої ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за участю інших представників злочинного світу ОСОБА_14 , ОСОБА_10 та засуджених, які утримувались в ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , шляхом надання вказівки підлеглим працівникам колонії безперешкодно пропустити на територію ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» відкривши головні ворота колонії, після чого ОСОБА_7 особисто провів на територію колонії через головні ворота ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 .
У подальшому, 23.02.2024, у період часу з 11 год. 03 хв. по 15 год. 49 хв., з метою здійснення злочинного впливу, матеріального забезпечення та координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, та сфер злочинного впливу в ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92», ОСОБА_8 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_22 »), має статус у кримінальному середовищі «положенець», «смотрящий», знаходячись у приміщенні відділу №8 (загальна кімната) ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92», яка розташована за адресою: с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, організував спільно із ОСОБА_9 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_23 », « ОСОБА_24 »), має статус у кримінальному середовищі «блатного» злочинне зібрання (сходку), в якому, окрім них, прийняли активну участь ОСОБА_14 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_16 »), ОСОБА_10 , (кримінальне прізвисько « ОСОБА_17 ») має статус в кримінальному середовищі «блатного» та ОСОБА_11 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_21 »), має статус у кримінальному середовищі, «смотрящий» в приміщенні ДУ «Старобабанівській виправній колонії №92», ОСОБА_12 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_18 », « ОСОБА_19 »), має статус у кримінальному середовищі «стремящийся до блатного», а також був «смотрящим/отвєтчик за отрядом» та ОСОБА_13 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_20 ») мав статус у кримінальному світі «смотрящого/отвєтчика за отрядом», на даний час в кримінальному світі вважається «розгруженим», у ході якого учасники обговорили між собою конфліктну ситуацію, яка виникла у ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , а також розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом засудженими, сфер злочинного впливу, спонукання та примушування до виконання поставлених завдань, нав'язування злодійських правил, традицій та призначення покарання за їх порушення чи недотримання протидію законному режиму, який діє в установі виконання покарань.
Таким чином, ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, тобто у організації проведення злочинного зібрання (сходки) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для планування матеріального забезпечення чи координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, а також участь у такому зібранні (сходці).
Більш детальні фактичні обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення відображені у повідомленні про підозру ОСОБА_9 від 12.11.2024, яке долучено до цього клопотання.
12.11.2024 ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
За вказаним вище фактом кримінально протиправної діяльності 12.11.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
03.01.2025 ОСОБА_25 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.
18.02.2025 ОСОБА_25 вручено обвинувальний акт, та 19.02.2025 вказаний обвинувальний акт скеровано до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:
Підозра ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, обґрунтовується наступними зібраними доказами, а саме:
-рапортом оперативного підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві про виявлення кримінального правопорушення від 22.07.2024;
-матеріали оперативного підрозділу УСР в Черкаській області ДСР НПУ, що отриманні на виконання доручення слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 01.08.2024;
-матеріали оперативного підрозділу УСР в Черкаській області ДСР НПУ, що отриманні на виконання доручення слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 02.08.2024;
-матеріали оперативного підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що отриманні на виконання доручення слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 06.08.2024;
-матеріали оперативного підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що отриманні на виконання доручення слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 08.11.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_26 від 02.08.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_27 від 13.09.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_28 від 18.09.2024;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_29 від 16.08.2024;
-матеріали оперативного підрозділу УСР в Черкаській області ДСР НПУ, що отриманні на виконання доручення слідчого в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 07.11.2024;
-протоколом проведення тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2024, в ході якого на підставі ухвали слідчого судді вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12024250000000068 від 07.02.2024;
-протоколом проведення тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2024, в ході якого на підставі ухвали слідчого судді вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12024250000000041 від 29.01.2024;
-протоколом проведення тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2024, в ході якого на підставі ухвали слідчого судді вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 12023250320000818 від 22.05.2023;
-протоколом проведення тимчасового доступу до речей і документів від 30.08.2024, в ході якого на підставі ухвали слідчого судді вилучено належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження № 1202420000000269 від 22.07.2024;
-ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000635 від 23.07.2024 інформації яка зафіксована у протоколах проведення НСРД, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000041 від 29.01.2024;
-ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000635 від 23.07.2024 інформації яка зафіксована у протоколах проведення НСРД, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202420000000269 від 22.07.2024;
-ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000635 від 23.07.2024 інформації яка зафіксована у протоколах проведення НСРД, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024250000000068 від 07.02.2024;
-ухвалою Київського апеляційного суду від 13.09.2024 про надання дозволу на використання у кримінальному провадженні №62024000000000635 від 23.07.2024 інформації яка зафіксована у протоколах проведення НСРД, отриманих при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023250320000818 від 22.05.2023;
-висновком експерта КНДІСЕ МЮ України від 25.10.2024 №10037/24-36 за результатами проведення комісійної судової лінгвістичної (семантико - текстуальної) експертизи;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_30 №1322т/55/122/01-2024 від 12.03.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносного ОСОБА_31 №2030т/55/122/01-2024 від 09.04.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносного ОСОБА_32 №4414т/55/122/01-2024 від 14.06.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_9 №2422т/55/122/01-2024 від 24.04.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносного ОСОБА_11 №2399т/55/122/01-2024 від 23.04.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_8 № 1776т/55/122/01-2024 від 28.03.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії на території ДУ «Старобабанівська виправна колонія №92» №2023/т55/122/01-2024 від 09.04.2024;
-завіреною копією протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_8 №3724т/55/122/01-2024 від 29.05.2024;
-завіреною копією експерта КНДІСЕ МЮ України висновку лінгвістичної експертизи від 21.06.2024 №6113/24-36;
-завіреною копією висновку фоноскопічної експертизи від 26.07.2024 №СЕ-19-24/48655-ВЗ;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.12.2024 за участю свідка ОСОБА_28 ;
-протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.12.2024 за участю свідка ОСОБА_27 ;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 30.12.2024 №СЕ-19-24/77643-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 26.12.2024 №СЕ-19-24/77642-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 23.12.2024 №СЕ-19-24/76511-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 27.12.2024 №СЕ-19-24/77637-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 02.01.2025 №СЕ-19-24/77635-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 02.01.2025 №СЕ-19-24/77638-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
-висновком експерта ДНДЕКЦ МВС України від 03.01.2025 №СЕ-19-24/77645-ВЗ за результатами проведеної судової експертизи відео-, звукозапису;
іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Відповідно до ст. 12 КК України, інкриміноване громадянину України ОСОБА_9 кримінальне правопорушення віднесено до категорії особливо тяжких, оскільки санкція ч. 1 ст. 255-2 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вручена ОСОБА_9 підозра повністю відповідала вимогам практики Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182).
В указаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/52959/24-к задоволено клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_33 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на той час підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.01.2025 у справі № 757/188/25-к ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави стоком на 60 (шістдесят) днів.
У подальшому, 03.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/9785/25-к останньому продовжено зазначений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави стоком на 60 (шістдесят) днів до 01.05.2025.
Таким чином, термін тримання під вартою ОСОБА_9 спливає 01.05.2025.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, наявна необхідність у продовжені відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують реальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може:
Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Кримінальне правопорушення, що інкримінується громадянину України ОСОБА_9 , відповідно до ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких, оскільки санкція ч. 1 ст. 255-2 КК України передбачає основне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вищевикладене свідчить також про те, що він, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування, а також усвідомлюючи можливість призначення такого виду додаткового покарання як конфіскація майна у разі визнання його винуватим, вживатиме заходів до відчуження належного йому майна на користь інших осіб.
Наявність достатніх майнових ресурсів, які він отримує у тому числі внаслідок вчинення кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, а також тісних зв'язків з організатором вказаної злочинної організації, а також інших її учасників додатково надасть йому можливість упродовж невизначеного періоду часу змінювати місце свого проживання та/або перебування, а також впливати на учасників кримінального провадження.
Вищевказані обставини, а також той факт, що обвинувачений має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дають підстави вважати, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховування від органів досудового розслідування та суду, в тому числі на території іншої країни з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Враховуючи той факт, що наразі у зв'язку із введенням на території України воєнного стану, проведенням військових дій країною агресором, частина території держави Україна є тимчасово окупованою, що додатково може дати обвинуваченому можливість переховуватись на тій території країни, яка непідконтрольна органам державної влади.
2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
З урахуванням відомих обвинуваченому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, останній може вдатися до вчинення погроз фізичною розправою, умовлянь, підкупу, шантажу, інших дій насильницького характеру з метою впливу на інших обвинувачених, а також на свідків, допитаних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, та зміни останніми показів в частині фактичних обставин. Вплив на обвинувачених та свідків може сприяти уникненню притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Тобто ризик впливу на свідків існує й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Ураховуючи встановлення факту вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення за попередньою змовою з іншими, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, усвідомлюючи, що відомі йому особи з числа учасників злочинної організації можуть надати правдиві показання щодо його особистої ролі у організації, сприянні, підготовці та вчинення кримінального правопорушення у складі злочинної організації, намагатиметься вплинути на таких осіб з метою домогтися надання ними неправдивих показань на свою користь, приховати організаторів, керівників та інших активних учасників вказаної злочинної організації, а також осіб, що протягом тривалого часу сприяли її безперешкодній діяльності на території України.
Крім того, обвинувачений, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, матиме можливість обговорювати з причетними до протиправної діяльності особами, відомі органу досудового розслідування обставини щодо підготовки та вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, та усвідомлюючи невідворотність покарання, намагатиметься вплинути на цих осіб.
Крім цього, враховуючи важливість та силу доказового значення висновків експертів у цьому провадженні обвинувачений, як особисто так і через інших невстановлених учасників злочинної організації може вдатися до впливу на них з метою дискредитації їх висновків, а також примусити експертів до надання неправдивих показань у суді.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час у кримінальному провадженні існують обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи поза межами установи попереднього ув'язнення, може продовжити узгоджувати свої дії з іншими співорганізаторами та учасниками злочинного зібрання, з метою недопущення викриття себе, як одного з активних учасників злочинного зібрання, а також з метою перешкоджання суду в оцінці обставин готування та вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчинених у складі злочинного зібрання.
Крім того, обвинувачений, перебуваючи не під вартою, усвідомлюючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000635 від 23.07.2024 закінчено, зможе сприяти переховуванню свідків сторони обвинувачення.
4. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Вказаний ризик підтверджується характером кримінального правопорушення, у скоєнні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_9 , а саме: вчиненням кримінального правопорушення, із здійсненням низки узгоджених цілеспрямованих дій упродовж тривалого часу; продуманістю таких дій; цинічністю характеру протиправних дій, результатом яких було неконтрольовані організація, сприяння та участь учасниками злочинної сходки на території виправної колонії; ризиком завдання непоправної шкоди фізичному та психічному здоров'ю населення у період збройної агресії російської федерації; вчиненням кримінального правопорушення у період запровадження на всій території України правового режиму воєнного стану.
Вказане дає підстави стверджувати про те, що обвинувачений вчиняв кримінальне правопорушення умисно і цілеспрямовано, чітко усвідомлюючи при цьому протиправність власних дій, їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання.
З урахуванням викладених обставин, жоден більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.
Так, інші більш м'які запобіжні заходи не дозволять запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі обвинувачений матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинення незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, такі контакти можливі як під час особистих зустрічей, так і за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відстежити гласними чи негласними засобами контролю у порядку, передбаченому Главою 21 КПК України.
Зазначені ризики є суттєвими і їхньому настанню неможливо запобігти у разі застосування до обвинуваченого будь-яких інших запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою.
Так, застосування у відношенні обвинуваченого запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, поруки, застави чи домашнього арешту, із одночасним покладенням на нього відповідних обов'язків, не дозволить запобігти ризику його можливого спілкування з організаторами та іншими виконавцями інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також ризику тиску на інших обвинувачених, свідків та експертів у вказаному кримінальному провадженні.
Тобто інші, більш м'які запобіжні заходи, неможливо застосувати до обвинуваченого з наступних причин:
особисте зобов'язання - застосування вказаного запобіжного заходу не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та перебуваючи на свободі зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, обвинувачених у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності;
особиста порука - на адресу Головного слідчого управління та Офісу Генерального прокурора не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за обвинуваченого, оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість, але навіть у тому разі, якщо у суді під час розгляду даного клопотання буду такі звернення, на думку сторони обвинувачення такий запобіжний захід не є достатнім для запобігання зазначеним ризикам;
застава - прокурору не надходили заяви або клопотання від обвинуваченого, його захисників, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання настання вищевказаних ризиків.
Стаття 178 КПК України визначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих до нього матеріалах, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, враховані обставини, визначені статтею 178 КПК України як такі, що мають бути оцінені судом.
Зокрема, стороною обвинувачення, серед іншого, враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, у вигляді позбавлення волі строком до 12 років.
Стороною обвинувачення також враховано міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, відсутність малолітніх дітей на утриманні, та інше.
Крім того, стороною обвинувачення також враховано майновий стан обвинуваченого, який може слугувати фінансовим інструментом для: ефективного переховування від органів досудового розслідування; незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа.
Згідно судової практики, суд своїм рішення повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суду при вирішенні питання про запобіжний захід, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у відповідності до вимог закону слід взяти до уваги, крім даних, передбачених ст. 177 КПК України, характер справи, тяжкість кримінальних правопорушень та cуспільно небезпечні наслідки вчинених протиправних діянь.
Водночас, сторона обвинувачення вважає, що на дату звернення з зазначеним клопотанням, сукупності матеріалів, якими обґрунтовуються доводи даного клопотання, достатньо для прийняття вмотивованого рішення за клопотанням.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , способи вчинення та приховування кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам, є необхідність у застосуванні у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, на теперішній час жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Необхідність у допиті свідків під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутня.
Таким чином, з урахуванням викладеного у сторони обвинувачення є об'єктивні підстави вважати, що у випадку не застосування у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу, останній матиме можливість незаконно впливати на свідків, а також на інших осіб, з метою схиляння їх до дачі неправдивих показань, таких, що не у повній мірі відповідають дійсності, їх зміні, відмови від них тощо, що унеможливить подальше встановлення істини у кримінальному провадженні.
На думку сторони обвинувачення, встановлено достатньо підстав для застосування у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки викладені вище обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятися від забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Таким чином, лише тримання під вартою без альтернативи внесення застави може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, описаним вище.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
За таких обставин сторона обвинувачення вважає за необхідне клопотати перед судом про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 строком 60 діб, без визначення розміру застави, а тому прокурор відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення, організації виконання рішень ЄСПЛ Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовженням строку тримання під ватрою.
В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання.
ОСОБА_9 , та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити запобіжних захід на заставу визначивши її розмір передбачений ст. 182 КПК України для даної категорії, на що в свою чергу заперечував прокурор.
Обговоривши в судовому засіданні питання доцільності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, вислухавши прокурора, який наполягав на продовженні дії запобіжного заходу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, враховуючи ступінь тяжкості злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 , суд приходить до висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу продовжують існувати, а клопотання прокурора підлягає до задоволення.
В указаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі № 757/52959/24-к задоволено клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_33 , та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на той час підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.01.2025р. у справі № 757/188/25-к ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави стоком на 60 (шістдесят) днів.
У подальшому, 03.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/9785/25-к останньому продовжено зазначений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави стоком на 60 (шістдесят) днів до 01.05.2025р.
Підставою обрання даного запобіжного заходу слугувало неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_9 , від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, тяжкість злочину, та дотримання мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою також слід враховувати вимоги статей 177, 178 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції.
При цьому суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 р. зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Беручи до уваги вищевикладене та те, що обвинувачений ОСОБА_9 , будучи особою, яка обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, перебуваючи на свободі, з метою уникнення кримінального покарання, може незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших осіб пов'язаних з досудовим слідством у справі, загрожуючи їхньому життю та здоров'ю, а також з метою уникнення кримінальної відповідальності може ухилятися від явки до суду.
Підставою до продовження запобіжного заходу в даному випадку є ризики, які передбачені ст. 177 КПК України та враховані при обранні запобіжного заходу, а саме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення і продовження запобіжного заходу забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, про наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу також свідчить наступна обставина як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у вчиненні злочину в якому він обвинувачується, оскільки ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна, тому є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки обвинуваченого та не нададуть можливості уникнути вказаних ризиків.
Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, строк тримання під вартою закінчується 01.05.2025 року, ризики які були встановлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують на даний час існувати, а також враховуючи ту обставину, що на території України введено воєнний стан та в зв'язку із цим відбулося погіршення криміногенної ситуації, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання ОСОБА_9 , під вартою на шістдесят днів, що фактично виключає можливість задоволення клопотання ОСОБА_9 , та його захисника стосовно зміни запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 331, 369 КПК України, суд,
Продовжити строк тримання під вартою в умовах державної установи «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченого у кримінальному провадженні № 62024000000000635 від 23.07.2024 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Умань, Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, - строком на 60 (шістдесят) днів, по 26.06.2025 року без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 підтриманого обвинуваченим ОСОБА_9 , щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.
Копії ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» м. Київ.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду впродовж семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 02.05.2025 року.
Суддя ОСОБА_1