Справа № 646/3955/25
№ провадження 1-кп/646/1127/2025
02 травня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження, відповідно до ст.ст. 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025222050000024 від 10.03.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Харкова, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимої, востаннє: 27.05.2024 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.3 ст.389 КК України,-
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засудженою вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 27 травня 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців, ухилилася від відбування покарання, призначеного вироком суду.
Згідно п. 1-3 ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 591 КК України на ОСОБА_3 судом були покладені обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
02.08.2024 працівниками Основ'янського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Харківській області ОСОБА_3 письмово ознайомлено із порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідки їх невиконання згідно ст. 491 КВК України, попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України за ухилення від відбування у виді пробаційного нагляду.
Проте, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи реальну можливість виконувати визначені їй судом обов'язки, допустила порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, а саме: не прибула на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації у визначені для реєстрації дні, а саме: 13.08.2024 та 27.08.2024, а також без будь-якого повідомлення уповноваженого органу з питань пробації з грудня 2024 року по січень 2025 року змінила фактичне місце проживання з відомого на момент ухвалення вироку та виконання покарання, а саме: АДРЕСА_2 та у період з 05.03.2025 по 17.03.2025 фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_3 .
10.09.2024 на підставі ч. 1 ст. 491 Кримінально-виконавчого кодексу України до ОСОБА_3 за порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, працівниками Основ'янського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Харківській області застосовано застереження у вигляді письмового попередження про те, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України, однак засуджена ОСОБА_3 , не зважаючи на вказане офіційне попередження за відсутності будь-яких прорахувань та упущень з боку представників органу з питань пробації, нехтуючи обмеженнями прав і свобод, визначених законом і встановлених вироком суду, знову допустила порушення умов та порядку відбування покарання, не з'явилась в дні реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації 12.11.2024, 26.11.2024 та 10.12.2024.
ІІ. Позиція обвинуваченої ОСОБА_3 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду
Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і погоджується з розглядом обвинувального акта за її відсутності, відповідно за правилами, передбаченими ст.ст. 381-382 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений, що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.
Обвинувачена ОСОБА_3 , що була представлена захисником ОСОБА_5 , надала письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені у повному обсязі та не оспорює їх.
Також, у вказаній заяві зазначила, що її згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без її участі є добровільною, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги її заяву, в якій зазначено, що вона не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і погоджується на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченої, суд доходить висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
Наведене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, її винуватість підтверджується відповідно до ч.2 ст.382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали досудового розслідування, вважає що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбуття покарання у виді пробаційного нагляду.
ІV. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима: 23.07.2024 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 6 місяців, офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2017 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд визнає її щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу, мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності, обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При вирішенні питання про вид та міру покарання винній ОСОБА_3 суд враховує її щире каяття та визнає цю обставину, відповідно до ст. 66 КК України, такою, що пом'якшує її покарання. Обставин, що обтяжують покарання винної, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено. Окрім того суд враховує, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2017 року, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до абз. 1 п. 1 абз. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Санкцією ч. 3ст. 389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання»(із змінами станом на 6 листопада 2009 року) суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст.7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 березня 2018 року, що видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області, а відтак жінкою, яка має дитину віком до 14 років, а тому, ч. 3 ст. 61 КК України, їй не може бути призначено покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.
Оскільки, судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до неї застосований як до жінки, що має дитину віком до 14 років, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України на підставі ч. 1 ст. 74 КК України, у зв'язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_3 , підлягає звільненню від покарання, судом не може бути застосована і ст. 71 КК України, яка передбачає призначення покарання за сукупністю вироків.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов не заявлено.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання немає.
Прокурором подано суду матеріали кримінального провадження №42025222050000024 від 10.03.2025 щодо ОСОБА_3 , зібрані відповідно до вимог КПК України, які підлягають зберіганню разом зі справою.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв'язку з відсутністю процесуальної можливості призначення їй покарання, передбаченого санкцією цієї статті.
Речові докази: копії матеріалів особової справи стосовно ОСОБА_3 ; копії додаткових з особової справи стосовно ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження №42025222050000024 від 10.03.2025щодо ОСОБА_3 , зібрані відповідно до вимог КПК України - зберігати разом зі справою.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ'янський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя: ОСОБА_6