Справа № 646/1343/25
Провадження № 2-а/646/32/2025
21.04.25 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий - суддя Серпутько Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання Соболь Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4070801 від 14.02.2025,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в порядку, передбаченому КАС України, мотивуючи свої вимоги тим, що поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Чумаком Денисом Олеговичем 14.02.2025 складено постанову серії ЕНА № 4070801 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КпАП України.
Позивач не згоден з даною постановою та вважає її як таку, що винесена протиправно, оскільки в його діях порушення Правил дорожнього руху не було, та зауважив, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ'єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення. а тому звернувся до суду та просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 4070801 від 14.02.2025.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.02.2025 було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду відзив в якому проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова є такою, що складена в порядку та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, судом не здійснювалося.
Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, та з огляду на те, що сторони по справі були повідомлені про місце і час розгляду справи своєчасно та належним чином, суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та які були своєчасно долучені сторонами, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Чумаком Д.О. 14.02.2025 складено постанову серії ЕНА № 4070801 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 4070801 від 14.02.2025 водій ОСОБА_1 14.02.2025 о 08 год. 56 хв. за адресою с-ще Чутове, дорога М03 Київ-Харків-Довжанський 395 км, керуючи транспортним засобом який підлягає обов'язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, сим порушив ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух», чим порушив п.31.3.б. ПДР - експлуатація ТЗ, які не пройшли обов'язковий технічний контроль.
Згідно оскаржуваної постанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП полягає у керуванні водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).
На підставі ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 31.3.б. Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 3 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
За приписами частин 2 та 3 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Частина 7 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
В той же час, частина 2 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» визначає, що обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років; 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Позивач зазначає, що керував автомобілем Opel Combo, д.н.з. НОМЕР_1 типу фургон малотонажний - В, максимальна вага перевезення якого не перевищує 3500 кг, тобто, який, відповідно до вимогст. 35 Закону України «Про дорожній рух» не підлягає обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 убачається, що ТЗ Opel Combo, д.н.з. НОМЕР_1 , тип вантажний-спеціалізований, фургон-малотонажний-В, повна маса 1835 кг, маса без навантаження - 1320 кг.
Позивачем на виконання вимог встановлених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказаний транспортний засіб застраховано, що підтверджується полісом № 224361044 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії договору з 29.10.2024 по 28.10.2025. Відповідно до розділу полісу: «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» у полі «ТЗ підлягає обов'язковому технічному контролю» зазначено - «НІ».
Крім того, Державним стандартом ДСТУ 3649-2010 передбачено, що транспортні засоби вагою до 3500 кг і кількістю сидячих місць, крім сидіння водія, не більше восьми відносяться лише до категорії «В», тобто до легкових автомобілів.
Також слід зазначити, що згідно наявної судової практики, автомобілі типу «Вантажопасажирські-В» з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки, є не вантажними автомобілями, а легковими.
Тому відповідно до статті 35 Закону «Про Дорожній рух» такі автомобілі обов'язковому технічному контролю не підлягають (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку).
Суд доходить висновку, що транспортний засіб позивача типу фургон малотонажний-В, повна маса 1835 кг, маса без навантаження - 1320 кг, максимальна вага перевезення якого не перевищує 3500 кг, має технічні характеристики легкового автомобіля категорії В, який, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» не підлягає обов'язковому технічному контролю, якщо не використовується для комерційних цілей.
Згідно ч. 1, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Крім того, з наданих відповідачем до відзиву поясненнями ОСОБА_1 від 14.02.2025 убачається, що позивачем повідомлено, що його автомобіль є легковим, вантажопідйомністю не більше 3,5 тонни, останній не використовує ТЗ у комерційних цілях для отримання прибутку.
Отже, відповідачем не надано суду будь-яких належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові, зокрема, на підтвердження використання позивачем вказаного транспортного засобу у комерційних цілях з метою отримання прибутку, а сама по собі оскаржувана постанова, складена інспектором поліції, не є належним та допустимим доказом, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи вказане вище, у сукупності, обставини встановлені судом в судовому засіданні, суд вважає, що винесена відносно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за ч. 3 ст. 121 КУпАП, підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 251, 280, 283, 284, 293 КпАП України, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 46, 77, 90, 242 - 246 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4070801 від 14.02.2025 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4070801 від 14.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.
Суддя Д.Є. Серпутько