Справа № 634/1208/24
Провадження № 2/634/32/25
Категорія 67
02.05.2025 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Зимовського О.С., за участі секретаря судового засідання Лісняк С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа: Служба у справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особа: Служба у справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 березня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька, ОСОБА_5 . Проте, на теперішній час, сімейні відносини сторін припинені остаточно, шлюб носить лише формальний характер, збереження шлюбу не можливе. Спору майнового характеру між ними не має. Сторони не проживають разом з червня 2024 року, а дитина проживає постійно з батьком. Позивач одноособово займається утриманням дитини, її вихованням. Встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини необхідне позивачу, у зв'язку з посиленням мобілізаційних заходів, оскільки дитині необхідне повноцінне виховання та утримання батька, а також для призначення соціальних пільг, субсидій, допомоги та не пов'язано з встановленням опіки (піклування) над дитиною.
Ухвалою судді Сахновщинського районного суду Харківської області від 14.11.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 04.12.2024 року
залучено до участі у справі орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області та зобов'язано орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 19.03.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_6 не з'явилися, надали до суду письмову заяву з проханням слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала.
Представник третьої особи - Служби у справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, органу опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності у зв'язку з виробничою необхідністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши письмові докази приходить висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 11 березня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб.
Згідно копії свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.07.2021 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька, ОСОБА_5 .
Відповідно до копії заяви від 25.10.2024 року, яка засвідчена приватним нотаріусом Красноградського районного нотаріального округу Харківської області, Давиденко О.В. малолітня донька, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на повному матеріальному та фінансовому забезпеченні батька ОСОБА_1 , який бере участь у вихованні та утриманні дитини особисто, самостійно та в повному обсязі.
Згідно копії Акта обстеження умов проживання начальника служби справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківське області Гречкосій Н.В. донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом батьком, ОСОБА_1 , створені всі умови для проживання дитини, дитина емоційне прив'язана до батька, який приділяє увагу та час для виховання дитини
Відповідно до висновку щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітньої доньки, затвердженого Рішення виконавчого комітету Сахновщинської селищної ради 27.02.2025 року № 87, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який створив всі умови для проживання дитини, здійснює опіку над нею, доглядає та піклується про її стан здоров'я та одноосібно утримує її. Мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає окремо від дитини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частиною другою статті 15 СК України якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 сформувала такі висновки:
- з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися (пункт 72);
- для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється (пункт 73);
- оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх (пункт 74);
- СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини (пункт 75);
- оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України "невідчужуваність" сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (пункт 87).
У справі, що розглядається, позивач просить визнати факт самостійного виховання дитини, що безпосередньо впливає на права іншого з батьків (у цій справі матері), при цьому таке право є "невідчужуваним" в силу частини першої статті 15 СК України, крім випадків передбачених законом, а саме у разі визнання одного з батьків недієздатним (частина друга статті 15 СК України), померлим, безвісно відсутнім або позбавленням батьківських прав (стаття 164 СК України).
Водночас факт одноосібного виховання дитини одним батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Однак, така вимога, передбачена законом, зокрема, наведеними нормами СК України, позивачем не заявлялась. Відповідно, підстав для встановлення окремого факту, який підлягає встановленню під час вирішення спору по суті відсутні.
При цьому суду не надано жодних доказів на підтвердження факту невиконання батьківських обов'язків. Проживання матері окремо від дитини не вказує на неможливість приймати участь у вихованні дитини (спілкуванні дистанційно, надавати кошти для утримання та розвитку дитини, тощо). Суд також виходить з того, що позивач не звертався за стягненням аліментів на дитину (ураховуючи що донька проживає з батьком), що у своїй сукупності не дає підстав для висновку про ухилення матері від виховання дитини і застосування позивачем можливих заходів реагування, передбачених законом.
Суд виходить з того, що з поданого позивачем позову та досліджених доказів, між позивачем та відповідачем відсутній спір щодо виховання та утримання дитини (наявність підстав для позбавлення батьківських прав, припинення обов'язку з виховання (визнання особи недієздатною, безвісти відсутньою), тощо), а заявлені позовні вимоги по суті є не вимогами до відповідачки щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача а фактично є вимогами на підставі яких позивач має намір отримати відстрочку від мобілізації, тобто заміною вимоги про встановлення факту вимогою щодо отримання певного соціального-правового статусу, яке фактично стосуються процедури урегулювання правовідносин з органом військового управління, а не відповідачкою у справі (про що заявляє сам позивач у позові).
З урахуванням вищевикладеного, суд з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд покладає судові витрати на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 89, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особа: Служба у справах дітей Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, орган опіки та піклування Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду в тридцяти денний строк з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: