02.05.2025
Справа № 644/ 3827 /25
н/п 1-кс/644/ 478 /25
02 травня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду м. Харкова клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області - лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова - ОСОБА_4 подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000189 від 30.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення - проступку ч. 1 ст. 309 КК України про арешт майна,
30.04.2025 року до суду надійшло вищезазначене клопотання, в якому дізнавач за погодженням з прокурором просить накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця події 29.04.2025, а саме: полімерний пакет з речовиною білого кольору, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP1201301.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 29.04.2025 приблизно о 21-52 год на тимчасовому блок-посту 516 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого в ході проведення огляду місця події вилучено полімерний контейнер з порошкоподібною речовиною білого кольору. Зозуля пояснив, що вказану речовину він знайшов у м. Ізюм та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Полімерний контейнер з порошкоподібною речовиною білого кольору, було вилучено та поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP1201301, який скріплений підписами учасників слідчої дії.
За даним фактом 30.04.2025 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000189, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
30.04.2025 постановою дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області - лейтенанта поліції ОСОБА_3 порошкоподібну речовину білого кольору, яку поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP1201301, яку вилучено в ході огляду місця події 29.04.2025 визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12025226210000189 від 30.04.2025 року.
Клопотання подано з метою запобігання можливості приховування майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, псування, передачі, відчуження майна. Крім того, стосовно вилученої речовини заплановано проведення ряду судових експертиз, в тому числі хімічної експертизи.
В судове засідання дізнавач та прокурор не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд клопотання без їхньої участі, клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У зв'язку з неявкою вказаних осіб, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими дізнавач обґрунтовує доводи клопотання, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна, зазначеного в клопотанні.
Вилучена в ході огляду місця події речовина, відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України щодо речових доказів, оскільки може бути використана як доказ фактів та обставин, що встановлюються в рамках кримінального провадження.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 171 КПК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно із вимогами пункту 1 частини другої вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпеченн я збереження речових доказів.
При цьому, відповідно до вимог частини третьої зазначеної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Всі перелічені обставини у своїй сукупності дають підстави вважати, що потреби досудового розслідування відповідають вимогам п. п. 1-3 ч. 3 ст. 132 КПК України, тобто дізнавачем доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту речей, вказаний захід забезпечення кримінального провадження виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні, а також може бути виконане завдання, для виконання якого дізнавач звертається із клопотанням, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Таким чином, з урахуванням вище викладеного, слідчий суддя вважає, що існують підстави для задоволення клопотання про арешт вказаного в клопотанні майна.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, ч. 5 ст. 237, ст. ст. 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області - лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова - ОСОБА_4 подане в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226210000189 від 30.04.2025 року за ознаками кримінального правопорушення - проступку ч. 1 ст. 309 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця події 29.04.2025, а саме: полімерний пакет з речовиною білого кольору, який поміщено до полімерного сейф-пакету НПУ № PSP1201301.
Виконання ухвали покласти на дізнавача сектору дізнання відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 2 ГУНП в Харківській області - лейтенанта поліції ОСОБА_3 та прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова - ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1