Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/616/2025 Справа № 641/3062/25
30 квітня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 12025221150000390 від 03.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 4 ст. 186 КК України,
В провадженні Слобідського районного суду міста Харкова знаходиться вказане кримінальне провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.03.2025 року підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 01.05.2025 року включно.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , та посилаючись на наявність ризику передбаченого п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може вчинити спробу переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності, оскільки з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, це може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою уникнення від відповідальності за вчинені злочини. Крім того, у ОСОБА_5 немає стійких соціальних зв?язків, не має офіційного стабільного заробітку, постійного місця проживання в м. Харкові, тому з метою уникнення відповідальності за скоєння інкримінованого злочину, ОСОБА_5 може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні: враховуючи те, що ОСОБА_5 , відомо місце проживання потерпілої, останній, у разі застосування більш м?яких запобіжних заходів, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на неї та свідків у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення, з метою зміни або спотворення їх показань в суді, які відповідно до положень ст.95 КПК України, сприймаються безпосередньо, лише під час судового засідання, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, - оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та в нього відсутні законні джерела існування, не має міцних соціальних зв?язків, не має постійного місця мешкання в м. Харкові, він раніше неодноразово засуджений за корисливі злочини, останній раз судимий 28.08.2020 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, с.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на термін 3 роки 7 місяців, звільнений від відбуття покарання 15.02.2024, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів, зокрема з корисливою спрямованістю.
Крім того, вказав, що вважає можливим призначити справу до судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_6 до підготовчого судового засідання не з'явилась, надала до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності, проти призначення справи до судового розгляду не заперечувала. Також просила прийняти до провадження її цивільний позов, та визнати її цивільним позивачем.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 проти клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував посилаючись на необґрунтованість ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який, а саме на домашній арешт. Щодо призначення справи до судового розгляду не заперечував.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.
Суд, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, свідчить про підвищену суспільну небезпеку, оскільки ОСОБА_5 звинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, у тому числі за одним з них санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини в справах «Летельє проти Франції», «І. А. проти Франції», зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може може переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків та потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжувати кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Крім того, суд враховує, суспільну небезпечність інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 в разі визнання його винуватим в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується.
Судом враховано аргументи, які наводилися захисником обвинуваченого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі, та не знаходить підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого на більш м'який запобіжний захід.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що на даний час відсутні підстави вважати, що запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.
Крім того, суд вважає, що згідно вимог ст.178 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, а також з огляду на те, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, оцінивши в сукупності всі вище перелічені обставини, приходить до висновку, що на цей час не має підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , а тому є необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, виходячи з принципів, закріплених в ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд, продовжуючи ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід, вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Окрім того, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Також, суд зазначає, що угод про визнання винуватості чи про примирення в порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Слобідському районному суду міста Харкова. Проти відкритого судового розгляду учасники підготовчого провадження не заперечували.
Судом з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово.
Таким чином, судом вчинено всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Крім того, під час досудового розслідування потерпілою ОСОБА_6 було подано цивільний позов, та було заявлено клопотання про прийняття його до провадження.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов подано до початку судового розгляду, позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України тому її необхідно прийняти до розгляду та розглядати одночасно з кримінальним провадженням та визнати ОСОБА_6 цивільним позивачем.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 314-316, 376, 369 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 - задовольнити.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без зміни - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 28 червня 2025 року.
Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 12025221150000390 від 03.03.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 4 ст. 186 КК України, на 11 год., 07.05.2025 року в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова.
Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Судовий розгляд здійснювати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.
У судове засідання викликати учасників судового провадження та обвинуваченого доставити конвоєм.
Визнати ОСОБА_6 цивільним позивачем у кримінальному провадженні.
Ухвала в частині вирішення питання щодо міри запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Cуддя- ОСОБА_1