Справа № 953/275/25
Провадження № 2/953/1139/25
02 травня 2025 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.
секретар судових засідань Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача за основним позовом.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до відповідача, яким просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що сторони 27 листопада 2004 року уклали шлюб, від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає разом із позивачем та перебуває на її утриманні. Сімейне життя з чоловіком поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. На даний час позивач виховує дитину самостійно, має скрутне матеріальне становище, не працює, а дитина потребує повноцінного харчування, піклування, розвитку, лікування, відвідування школи, забезпечення шкільним приладдям тощо. Добровільно сплачувати аліменти відповідач відмовляється, у зв'язку із чим, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Аргументи учасників справи.
Відповідач відзив на позов не надав, з будь-якими заявами та клопотанням не звертався.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 січня 2025 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення. Представник позивача у своїй заяві не заперечував проти прийняття рішення в заочному порядку за відсутності відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Сторони перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 27 листопада 2004 року Пісочинською селищною радою Харківського району, актовий запис №57 (свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 видане 27 листопада 2004 року).
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 28 грудня 2005 року та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10 березня 2017 року
Мотиви, з яких виходив суд, та застосовані судом норми права
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом положень ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Отже, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.
Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Такий припис доводить факт підвищеного захисту прав дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному Кодексі України.
У ст. 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом статті 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у частці від доходу батька.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження саме в частці від доходу батька.
Частинами 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Як встановлено судом, неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі проживає разом з матір'ю та фактично знаходиться на її утриманні. Зазначені обставини жодним чином не спростовані відповідачем під час судового розгляду.
Стягнення аліментів у судовому порядку є правом того з батьків, з ким проживає неповнолітня дитина, передбаченим Сімейним Кодексом України, незалежно від надання допомоги на утримання дитини в добровільному порядку.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів щодо наявності на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, а також рівний обов'язок батьків щодо утримання дітей, стан здоров'я дитини, прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» для дітей від 6 до 18 років, який станом на 01 січня 2025 року становить 3 196 гривень, суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення позову до суду, а саме з 10 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, що на думку суду є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Щодо судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1211,20 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) батька дитини ОСОБА_3 , але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Бобко