Справа № 639/4447/19
Провадження № 2/639/177/25
23 квітня 2025 року
Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О.
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
04 липня 2019 року на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подана його представником до відповідача ОСОБА_2 . В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договром б/н від 06.09.2016 року у розмірі 25262,35 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 06.09.2016 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 17.06.2019 року становить 25262,35 грн.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.01.2020 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.09.2016 року у розмірі 16686,2 грн. (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 2 копійки), яка складається з заборгованості з тілом кредиту та заборгованості за простроченим тілом кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1268,85 грн. (одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 85 копійок).
28 травня 2024 року на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява заявника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2020 року у цивільній справі №639/4447/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення - задоволено.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова 21 січня 2020 року у цивільній справі №639/4447/19 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано і призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Призначено підготовче судове засідання.
22 липня 2024 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заву, відповідно до якого відповідач просила вдмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначила, що позовні вимоги не підтвердженні належними та допустимим доказами, позивачем не надано доказів отримання відповідачкою банківської картки, не надано доказів узгодження сторонами кредитного лімту, не повідомлено суду і номер IBAN карткового рахунку, який був зобовязаний відкрити позивач для зарахування наданих відповідачеві кредитних коштів.
У наданому позивачем " Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 06. 09.2016 року" не наведено номера IBAN карткового рахунку, на якому за припущенням позивача нібито відбувався рух грошових коштів, відображений у зазначеному "розрахунку", а також відсутні докази отримання відповідачкою банківської карти, слід визнати, що зазначений "розрахунок» не містить у собі інформації щодо предмета доказування і відповідно, не є належним доказом фактичного існування заборгованості відповідачки. Надана позивачем копія документу під назвою "Анкета - заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке" не містить відомостей про досягнення згоди з усіх істотних умов договору, зокрема у заяві відсутні відомості про зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розмір кредиту та умови кредитування, відсутнє зобов'язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, не вказано вид платіжної картки, строк її дії та суму ліміту кредитування.
Крім того, позивачем не надано до суду фотографії відповідачки разом із паспортом і банківською картою як докази особистої присутністі відповідачки у приміщенні банку при укладенні документу під назвою "Анкета - заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке", існує розумний сумнів щодо достовірності твердження позивача про особисту участь відповідачки в укладенні зазначеної анкети. Більш того, візуальне порівняння оригінального підпису відповідачки на посвідці іноземця на постійне проживання в Україні № ІН1065 5 8 суттєво відрізняється від підписів на документі під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на фотокопії посвідки іноземця на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , які зроблено від імені відповідачки.
За наведених обставин виникла необхідність витребування від позивача оригіналів зазначених доказів, дослідження ціх доказів у судовому засіданні і призначення судової почеркознавчої експертизи.
Разом із відзивом, відповідач ОСОБА_3 подала клопотання про витребування доказів, відповідно до якого вона просила суд витребувати у позивача оригінал документу під назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам представления банковских услуг в Приват Банке», та виконаної позивачем копії сторінок посвідки іноземця на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 , дослідити ці докази у судовому засіданні і призначити за рахунок відповідачки судову почеркознавчу експертизу з метою зясування обставин, чи виконано підписи від імені ОСОБА_2 у документах «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам представления банковских услуг в Приват Банке» та наданої позивачем фотокопії сторінок посвідки іноземця на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 тією особою, від імені якої вони зазначені, чи іншою особою.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року клопотання позивача ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено частково.
Витребувано у Акціонерно товариства Комерційний банк «Приват банк» оригінал документа «Анкета-заявление о присоеденении к Условиям и Правилам предоставления банковських услуг в Приват банке, ФИО Глушко Александра» - зазначено мовою оригіналу, дата укладання 06.09.16.
В іншій частині клопотання відмовлено.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду від 11.09.2024 отримана представником позивача АТ КБ «Приватбанк» 26.09.2024.
У підготовчому судовому засіданні 05.11.2024 року судом, не виходячи до нарадчої кімнати, визнано явку представника позивача АТ КБ «Приватбанк» обов'язковою для надання особистих пояснень у судовому засіданні.
В підготовче судове засідання представник позивача не з'явився, ні заяв/клопотань, ні відповіді на відзив, а ні документів на виконання ухвали суду не надіслав.
Судом кілька разів, не виходячі до нарадчої кімнати визнавалсь явка представника позивача обов'язковою для дачі особистих пояснень у справі, проте всі листи направлені на адресу АТ КБ «Приватбанк» були проігноровані.
05 грудня 2024 року в підготовчому судовому засіданні представник відповідача Борисенко Є.К. підтримав клопотання відповідача та просив залишити позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості без розгляду, у зв'язку з неявкою та невиконанням ухвали суду про витребування доказів.
Суд ухвалив, відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України, без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання позивача про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в жодне судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлвяся належгим чином, причини неявки суду не повідомив, заяв/клопотань, відповіді на відзив, а ні документів на виконання ухвали суду не надіслав.
Представник відповідача Борисенко Є.К.в судовму засіданні наполягав на залишенні позову без розгляду та надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позов, зазначив що позивачем не надао доказів, не виконана ухвала суду про витребування оригіналу Анкети-заяви.
Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Як зазначає позивач, на підставі Анкети-заяви від 06.09.2016 року, ОСОБА_2 відкрито рахунок, та надано кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с. 8).
Окрім того, позивачем надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які не містять підпису відповідача про ознайомлення (а.с. 9, 10-24).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 17.06.2019 року становить 25262,35 грн. і складається із: заборгованість за тілом кредиту - 11379,80 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5306,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 6146,99 грн., нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 750,00 грн., штрафи - 1679,16 грн. (а.с. 6-7)
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Разоми з тим, вказані документи не підтверджують відкриття відповідачу рахунку, надання кредиту та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає банк, виходячи з наступного.
Так, надані представником позивача Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Відсутність наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, домовленості сторін в анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком, "витяг з Тарифів" та "витяг з Умов" не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Така по суті правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, від 03.03.2021 у справі № 669/573/18. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц прийшла до висновку, що такий порядок укладення кредитного договору не є прийнятним, а самого клієнта потрібно в письмовому вигляді повідомляти про усі істотні умови кредитування (строк кредитування, процентну ставку, розмір пені та штрафів і так далі). Це обумовлено тим, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Як наслідок, ВП ВС вказала, що банк не має права нараховувати та стягувати зі своїх клієнтів проценти та пеню за виданими кредитними картками.
В анкеті-заяві та будь-яких інших документах, долучених до позовної заяви, не зазначена погоджена сума/ліміт кредиту, про отримання якого сторони дійшли згоди.
Як встановлено судом, саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
При цьому, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Разом із тим, суд звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» не надав доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку, видачі йому кредитної картки із зазначенням її реквізитів, доказів зарахування кредитних коштів, а також розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором б/н від 06.09.2016 року станом на 17.06.2019 року становить в сумі 25262,35 грн. і складається із: заборгованість за тілом кредиту - 11379,80 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту - 5306,40 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 6146,99 грн., нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. 750,00 грн., штрафи - 1679,16 грн. (а.с. 6-7).
Наданий представником позивача розрахунок боргу складений представником банку не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом.
При цьому, виписки з рахунку відповідача, меморіального ордеру про зарахування відповідачу кредитних коштів, представником позивача до матеріалів справи не надано.
Ухвала суду про витребування доказів позивачем не виконана.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачу, ОСОБА_4 надано можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного лімітк, що вона користувалась ними та порушила свої зобов'язання з повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором від 06.09.2016 станом на 17.06.2019 в розмірі 25262,35 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять.
Згідно із вимогамист. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї виписки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.
Так, за змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленогост.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Враховуючи заперечення відповідача щодо отримання кредитних коштів, укладаня договору, відсутність в анкеті-заяві істотних умов кредитного договору, відсутність доказів того, чи було задоволено заяву ОСОБА_4 та відкрито поточний рахунок, чи було видано їй за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання нею такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, яка використана відповідачем як кредитні кошти.
Отже, у зв'язку із не доведенням позивачем факту відкриття відповідачу кредитного рахунку, видачі кредитних коштів, зокрема, шляхом встановлення на картковий рахунок кредитного ліміту, фактичного користування відповідачем кредитними коштами та порушення своїх зобов'язань з їх повернення, суд вважає, що підстави стягнення на користь банку заборгованості за тілом кредиту відсутні.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн (а.с. 2).
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладаються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,12, 19, 81, 141, 263- 265 , 274 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.;
Відповідач -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 02.05.2025.
Суддя С.О. Рубіжний