Справа № 344/7589/25
Провадження № 1-кс/344/3346/25
30квітня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного 29 квітня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023090000000250 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області капітан поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого посилається на те, що 29 квітня 2023 року приблизно о 15 годині 50 хвилин водій ОСОБА_5 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії і, відповідно, навиків керування, керував мотоциклом марки «GEON», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та рухався зі швидкістю біля 85 км/год ділянкою проїзної частини автодороги Т-09-06 «Івано-Франківськ - Надвірна», що між с. Черніїв та с. Березівка Івано-Франківської міської територіальної громади Івано-Франківської області у напрямку до м. Івано-Франківська. Проїзна частина автодороги для двох напрямків руху має по одній смузі для руху в кожному напрямку, перебувала у сухому стані. На проїзній частині дороги нанесено розмітку 1.5 (вузька переривчаста лінія), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка).
У цей час позаду мотоцикліста ОСОБА_5 , у попутному з ним напрямку, мотоциклом марки «GEON», без реєстраційного номера, зі швидкістю біля 99 км/год, рухався мотоцикліст ОСОБА_7 , який, при наближенні до ОСОБА_5 , розпочав випередження останнього, рухаючись смугою руху у напрямку м. Івано-Франківська, ближче до осьової лінії розмітки.
Водій ОСОБА_5 проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасника руху, тобто що його мотоцикл випереджає ОСОБА_7 і безпосередньо перед ним здійснив різкий маневр ліворуч, та допустив контактування із ОСОБА_7 . Внаслідок цього ОСОБА_7 втратив керування мотоциклом і впав на проїзну частину дороги.
При цьому ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
пункт 1.3., згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
пункт 1.5., де передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян;
пункт 2.1., в якому вказано, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб
пункт 2.3., відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
пункт 10.1., який зобов'язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
пункт 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
пункт 12.6., відповідно до якого поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51 дозволяється рух зі швидкістю:
б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.
У результаті порушення водієм ОСОБА_5 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми грудної клітки, живота, їх органів, верхніх та нижніх кінцівок, тазу з переломами кісток скелету, забоями, розривами внутрішніх органів, крововиливами в плевральні та в черевну порожнину, яка призвела до розвитку тяжкого травматичного шоку, від яких на місці події наступила його смерть.
У вчиненні даного злочину підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, з середньою-спеціальною освітою, раніше не судимий.
15 квітня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, повністю підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні: протоколом огляду місця події; показами свідків, висновками інженерно-транспортних та судово-медичної експертиз, а також іншими доказами у кримінальному провадженні.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, який, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, усвідомлюючи про неминучість покарання, яке передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України а також незаконно впливати на свідків.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 29 квітня 2025 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, пояснив, що підозра є обґрунтованою, під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Захисник у судовому засідання заперечував проти задоволення вимог клопотання, пояснив, що запобіжний захід, про який просить сторона обвинувачення, є надто суворим та невиправданим, підозрюваний не заперечує співпрацювати зі слідством, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний у судовому засідання підтримував думку свого захисника.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно зі змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною шостою статті 181 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
З матеріалів клопотання вбачається, що у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Можлива причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події; показами свідків, висновками інженерно-транспортних та судово-медичної експертиз, а також іншими доказами у кримінальному провадженні.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази у їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного та неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вказане правопорушення.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які не існують та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини.
Пункт 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний, враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_8 та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Пункт 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя також виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Щодо можливості застосування інших запобіжних заходів, окрім домашнього арешту, то слідчий суддя зазначає наступне.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного достатніх коштів для внесення застави, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Слідчий суддя враховує характеристику особи підозрюваного, те, що він раніше несудимий, має постійне місце проживання, зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наведену стороною обвинувачення наявність ризиків, виходячи з чого вважає, що застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту здатне у повній мірі забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, і не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного з огляду на конкретні обставини справи.
Отож відсутні достатні підстави слідчому судді для застосування підозрюваному іншого м'якішого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Відповідно до статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка слідчим суддею не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
У судовому засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому до підозрюваного, враховуючи наведені у клопотанні ризики, репутацію підозрюваного, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, те, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, з урахуванням вимог статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, слід застосувати захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши підозрюваному цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
На переконання слідчого судді, перебування під домашнім арештом забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків, даний запобіжний захід є співмірним і доцільним у даному кримінальному провадженні, реалізація цього запобіжного заходу не позбавляє підозрюваного права під час перебування під домашнім арештом звернутися до слідчого чи прокурора про надання дозволу на залишення місця проживання.
Крім того, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного слід покласти обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшла висновку, що подане клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного підлягає задоволенню та слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 червня 2025 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 205, 309, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 червня 2025 року включно.
Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: будинок АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України обов'язки, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання або місця роботи;
3) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні,
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Обов'язки, покладені на підозрюваного, діють протягом строку дії ухвали.
Строк дії ухвали до 28 червня 2025 року включно.
Виконання ухвали доручити відповідному органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, а контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 02 травня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1