Справа № 462/392/25
01 травня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючої судді Постигач О.Б., секретаря судового засідання Кмошик С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4006959 від 13.04.2021 у розмірі 22 298,69 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.04.2021 ОСОБА_1 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТзОВ «Мілоан» подала заявку на отримання кредиту № 4006959. Таким чином, відповідачка уклала договір про споживчий кредит № 4006959 від 13.04.2021 з ТзОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10 000 грн. Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов'язання. 10.08.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги № 06Т ТзОВ «Мілоан» було відступлено право вимоги за кредитним Договором № 4006959 від 13.04.2021 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТзОВ «Діджи Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22 298,69 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7 678 грн; заборгованість за відсотками становить 12 720,69 грн; заборгованість за комісійними винагородами становить 1 900 грн; заборгованість за пенею становить 0 грн. З врахуванням вищенаведеного просить позов задоволити.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 21.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачка у встановлений судом строк не надала до суду відзиву на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону №675-VIII).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Судом встановлено, що 13.04.2021 ОСОБА_1 з використанням веб-сайту ТзОВ «Мілоан» була подана заявка на отримання кредиту № 4006959 /а.с. 8/.
13.04.2021 на персональний мобільний номер телефону відповідачки електронним повідомленням відправлено одноразовий ідентифікатор, що є аналогом ЕЦП (електронного цифрового підпису). Даний ідентифікатор введено ОСОБА_1 і тим самим нею було підтверджено прийняття умов кредитного договору № 4006959 від 13.04.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідачки на веб-сайті товариства.
Таким чином 13.04.2021 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит /а.с. 9-13/.
Згідно п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн.
Згідно п. 1.3. кредит надається строком на 17 днів з 13.04.2021.
Згідно п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.04.2021.
Згідно п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 1 900 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно п. 1.5.2. проценти за користування кредитом: 2 890 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно п. 1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 1.7. тип процентної ставки за цим договором: фіксована.
Згідно п. 2.3.1.2. договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Паспортом споживчого кредиту, що підписаний відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, встановлено суму кредиту 10 000 грн, строк кредитування 17 днів, мету отримання кредиту: на задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Спосіб надання: переказ на Картковий рахунок. Забезпечення не застосовується. Власний платіж споживача: не передбачається /а.с. 13 зворот-14/.
Отримання кредитних коштів відповідачкою підтверджується платіжним дорученням №43755244 від 13.04.2021, яке суд визнає належним доказом отримання кредитних коштів. Доказів на спростування вказаного платіжного доручення, відповідачкою не надано /а.с. 15/.
10 серпня 2021 року між ТзОВ «Діджи Фінанс» та ТзОВ «Мілоан» укладено договір відступлення права вимоги №06Т, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 4006959 від 13.04.2021, укладеного між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , перейшло до ТзОВ «Діджи Фінанс» /а.с. 18-33/.
27.09.2024 позивачем було направлено ОСОБА_1 досудову вимогу щодо сплати заборгованості, однак, як встановлено судом, та не спростовано відповідачкою, вимоги позивача по сьогодні є невиконаними /а.с. 34/.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала належним чином умови кредитного договору № 4006959 від 13.04.2021, у неї утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, становить 22 298,69 грн: борг по тілу - 7 678 грн; борг по відсотках - 12 720,69 грн; борг по пені - 1 900 грн /а.с. 16-17/.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд звертає увагу на те, що розмір боргу відповідачки по сплаті процентів по кредиту нарахований за період з 13.04.2021 по 27.07.2021, однак таке нарахування процентів суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), зі змісту якої вбачається, що право позикодавця нараховувати проценти припиняється після спливу обумовленого в договорі строку. Прострочення виконання позичальником зобов'язання з повернення позики є підставою лише для притягнення його до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої ст.625 ЦК України. Адже регулятивні відносини між сторонами договору позики обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати борг. Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення позики, в цій частині між ним та позикодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то регулятивна норма ст.1048 ЦК України і охоронна норма ч.2 ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Аналогічна правова позиція була викладена також в п.6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Як установлено вище, за умовами укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Мілоан» кредитного договору № 4006959 від 13.04.2021 строк кредитного договору 17 днів, а згідно п. 2.3.1.2 договору позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Отже строк дії кредитного договору сплив 30.06.2021.
Таким чином, позикодавець відповідно до положень статті 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 30 червня 2021 року, після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Указане узгоджується з правовими висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
За таких обставин, проценти нараховані за період з 01.07.2021 по 27.07.2021 стягненню не підлягають, оскільки у кредитора, після закінчення строку на який укладався договір позики виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.
Крім цього, суд заначає, що доказів продовження строку кредитування по договору №4006969 від 13.04.2021 суду не надано.
Таким чином з відповідачки підлягає стягненню сума заборгованість, яка становить 11 933,39 грн, з яких: 7 678 грн - борг по тілу; 1 900 грн - борг по пені; 2 355,39 грн - борг по відсотках (12 720,69 грн (нарахований борг по відсотка) - 10 365,30 грн (відсотки нараховані за межами строку дії договору, а саме з 01.07.2021 по 27.07.2021)).
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 296 грн.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
З метою документального підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн позивачем надано: договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, додаткову угоду №4006959 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт № 4006959 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.11.2024 /а.с. 35-40/.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року в справі №922/1964/21 зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Оскільки відповідачкою не надано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відтак з останньої на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 211 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість у розмірі 11 933,39 грн (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять три гривні тридцять дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1 296 грн (одну тисячу двісті дев'яносто шість гривень) судового збору та 3 211 грн (три тисячі двісті одинадцять гривень) витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал рішення міститься в матеріалах справи № 462/5346/24. Рішення не набрало законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: Постигач О.Б.