Провадження № 2/537/205/2025
Справа № 537/5229/24
30.04.2025 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О. з участі секретаря Супруненко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/5229/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» про зняття арешту з нерухомого майна та за позовом третьої особи з самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 до ТОВ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» про зняття арешту з нерухомого майна,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, де просила ухвалити рішення, яким зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 1745214, накладений за повідомленням № 185/2 від 27.06.2001 виконавчою службою Крюківського управління юстиції і постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції Постнікової Н.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.06.2001, зареєстрований 09.03.2005 за № 1745214 реєстратором Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою.
На обґрунтування позову зазначила що вона мала намір зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на частину своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Під час підготовки документів їй стало відомо від приватного нотаріуса Волошиної Н.А., що на квартиру накладено арешт у 2001 році відділом Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції. 10.09.2024 вона зверталася до Крюківського ВДВС з заявою про зняття арешту з квартири, проте відповіді від виконавчої служби не отримала. Зазначила, що арешт на квартиру за виконавчим провадженням 2001 року було безпідставно і помилково накладено відділом державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції, оскільки боржником у виконавчому провадженні є МПП «АМІК», а не власники нерухомого майна. Звернула увагу на те, що МПП «АМІК» не є і не був власником квартири. Наявність арешту (обтяження) на її квартиру порушує її права, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. З урахуванням викладеного просила задовольнити позов.
Представником Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відзив на позовну заяву, в якому він вказав, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено на підставі повідомлення Відділу державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції № 185/2 від 27.06.2001, згідно якого МПП «АМІК» є боржником вказаного майна. На підставі вказаного повідомлення 09.03.2005 Першою кременчуцькою державною нотаріальною контрою до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено обтяження за номером 1745214. З метою отримання інформації про виконавче провадження, у межах якого було накладено арешт, здійснено перевірку відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження та встановлено, що у даному реєстрі відсутні будь-які відомості про виконавчі провадження, у яких МПП «АМІК» виступає боржником. Арешт на майно, належне ОСОБА_1 , було накладено у межах виконавчого провадження, яке перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції ще до початку функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження та до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який на даний час є архівною складовою частиною Автоматизованої системи виконавчого провадження, тому у цих інформаційно-комунікаційних системах відсутні будь-які відомості про відповідне виконавче провадження. Матеріали виконавчого провадження знищуються після трирічного або річного строку їх зберігання. Вказав, що підстав для зняття арешту виконавцем, окрім як за рішенням суду, на даний час немає, оскільки відсутня можливість перевірити ці підстави.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.01.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бовканюка С.А. про витребування доказів.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31.01.2025 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бовканюка С.А. замінений відповідач Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належного відповідача ТОВ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» та як третя особа до участі у справі залучений Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.04.2025 прийнята до розгляду позовна заява третьої особи з самостійними позовними вимогами щодо предмета спору, а саме позовна заява ОСОБА_2 до ТОВ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» про зняття арешту з нерухомого майна, та позови об'єднано в одне провадження.
На обґрунтування позову третя особа з самостійними позовними вимогами ОСОБА_2 зазначила, що їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.03.1993, виданого УЖКШ Кременчуцької міської Ради народних депутатів належить частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, вона є спадкоємицею частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 . Вказала, що вона мала намір зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно частину своєї квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Під час підготовки документів їй стало відомо від приватного нотаріуса Волошиної Н.А., що на квартиру накладено арешт у 2001 році відділом Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції. Вважає, що арешт на квартиру було накладено відділом Державної виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції за виконавчим провадженням 2001 року, безпідставно та помилково. Як вона, так позивач та попередні власники майна, що на даний час померли, не були та не є боржниками у виконавчому провадженні, а боржником є МПЛ «АМІК». Наявність арешту (обтяження) на квартирі порушує її права, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. З урахуванням викладеного просила задовольнити позов.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бовканюк С.А. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність та у відсутність позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ТОВ «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод» у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений. Відзиву на позовну заяву та будь-яких клопотань до суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особи Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відділу.
Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, направила на адресу суду заяву, в якій вказала, що свій позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та просила розгляд справи проводити у її відсутність.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача та третьої особи із самостійними вимогами, які не заперечують проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, доходить наступних висновків.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 19.03.1993, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_2 на праві приватної, спільної, сумісної власності належала ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . З копії договору дарування від 19.09.1995, посвідченого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Ліньковою І.В., вбачається. що ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_2 , належної йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.03.1993, виданого Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів. З довідки КП «МБТІ» від 25.01.2022 року вбачається, що станом на 28.12.2012 власниками квартири з часткою кожен були ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та з часткою ОСОБА_1 , належною їй підставі договору дарування, посвідченого Першою кременчуцькою державною нотаріальною контрою за р.№ 4-5074 від 19.09.1995.
Згідно постанови приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиної Н.А. від 30.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 , як представнику за довіреністю ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 з підстав наявності арешту, накладеного 27.06.2001. Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була зареєстрована за вказаною адресою.
Згідно копії постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Крюківського району від 27.06.2001, винесеної при примусовому виконанні наказу № 4/138, виданого 26.04.2001 Арбітражним судом Полтавської області про стягнення з МПП «АМІК» на користь лікеро-горілчаного заводу боргу в сумі 12200 грн. з метою забезпечення виконання даного наказу та усунення можливостей здійснення відчуження майна, на яке можливо звернути стягнення, було у тому числі накладено арешт на майно МПП «АМІК», а саме квартиру АДРЕСА_2 .
У ході розгляду справи ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.01.2025 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бовконюка С.А. та з Господарського суду Полтавської області витребувана належним чином засвідчена копія судового рішення Арбітражного суду Полтавської області, на підставі якого Арбітражним судом Полтавської області 26.04.2001 видано наказ № 4/138 про стягнення з МПП «АМІК» на користь лікеро-горілчаного заводу боргу у сумі 12200 грн. та витребувана копія вказаного наказу. На виконання вищевказаної ухвали суду Господарський суд Полтавської області надав відповідь, що відповідно до Акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду № 1 від 14.05.2008 справу № 4/138 за позовом Державного підприємства «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод ДК «Укрспирт» до Малого приватного підприємства «Амік» було знищено.
Отже, за виконавчим провадженням, у рамках якого виконавчою службою було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , боржником виступає МПП «АМІК», а стягувачем - ДП «Кременчуцький лікеро-горілчаний завод ДК «Укрспирт». Згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ МПП «Амік» з 13.07.2011припинення.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 , 09.03.2005 Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою зареєстроване обтяження за типом арешт (архівний запис), реєстраційний номер 1745214, на підставі повідомлення № 185/2 від 27.06.2001 виконавчої служби Крюківського управління юстиції, власником об'єкту вказане МПП «Амік».
Проте, згідно досліджених судом документів, які вказані вище, з 1993 року по 18.09.1995 власниками нерухомого майна за адресою : АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , з 19.09.1995 по02.06.2021 - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , після 02.06.2021 та до цього часу - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Отже станом на 27.06.2001 рік МПП «АМІК», яке зазначено, як власник квартири, не могло бути її власником, будь-яких реєстраційних чи правовстановлюючих документів, які б підтверджувати належність квартири юридичній особі, МПП «АМІК», матеріали справи не містять. Відсутні підстави вважати, що вказана юридична особа до її припинення не визнавала чи оспорювала право власності позивача та третьої особи на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою : АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи також вбачається, що позивач ОСОБА_1 зверталася 10.09.2024 до Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про скасування арешту, яка задоволена не була.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Як вбачається з положень ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №606-XIV, ч.1с т.56 діючого Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (надалі Закон № 1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.Аналіз норм законодавства щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).Докази того, що право власності на нерухоме майно позивача чи третьої особи оспорюється чи не визнається іншими учасниками судового провадження, відсутні.
З Єдиного реєстру боржників, АСВП не вбачається, що позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 є чи були боржниками у будь-якому виконавчому провадженні. Право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 19.03.1993,копією договору дарування від 19.09.1995, довідкою КП «МБТІ» від 25.01.2022 року. Також ОСОБА_2 є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який був співвласником вказаної квартири на праві спільної сумісної власності, що вбачається з постанови приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Волошиної Н.А. від 30.08.2024.
Позивач та третя особа, як власники, мають право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак на даний час позбавлені цього права через наявність обтяження на належне їм нерухоме майно.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 (провадження № 61-3814св22) вказано, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинне призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Вказана заборона на відчуження майна обмежує права позивача та третьої особи вільно користуватися і розпоряджатися своїм майном, а тому з метою захисту права власників на вільне володіння та розпорядження майном позовні вимоги слід задовольнити, скасувавши державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст.5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 319, 391 ЦК України, -
Скасувати державну реєстрацію обтяження у вигляді арешту з квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 1745214, зареєстрований Першою Кременчуцькою державною нотаріальною контрою 09.03.2005 на підставі повідомлення № 185/2 від 27.06.2001 виконавчої служби Крюківського районного управління юстиції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.О. Фадєєва
Повне рішення складено 01.05.2025