Єдиний унікальний номер: 378/515/25
Провадження № 2-а/378/19/25
01.05.2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.,
за участю секретаря Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: офіцер відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
До суду з вказаним адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Юхименко І.М., посилаючись на те, що 18.03.2025 офіцером відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії БЦРТЦК/6/ №11 та?? постановою серії БЦРТЦК/6/ №11 від 04.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.. Відповідно до вказаного протоколу, він, будучи повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився на визначену дату та час, порушивши вимоги п.п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України за № 1487 від 30.12.2022. В подальшому 04.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянути розглянуто матеріали та винесено постанову, яка є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , 16.05.2022 пройшов ВЛК та рішенням комісії був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний. 27.06.2024 уточнив свої дані, вказавши своє місце проживання та контактний номер телефону. Позивач, маючи статус "обмежено придатного", зобов'язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. 17 березня 2025 року позивач обновив додаток Резерв+, при цьому дані після обновлення залишилися не змінними та відповідали даним, які були вказані при уточненні в додатку Резерв+ 27.06.2024. Зважаючи на це, станом на 18.03.2025 позивач не потребував ні уточнення своїх даних, ні проходження повторного ВЛК, маючи статус "обмежено придатного", тобто виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 був безпідставний. Крім того, позивач не був жодним чином повідомленим про те, що має з'явитися до шостого відділу? ІНФОРМАЦІЯ_5 був безпідставний. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про дату виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відсутні посилання на докази отримання позивачем повістки чи відмови у її отриманні. Також зазначив, що дії позивача були кваліфіковані неправильно, за таких обставин вважає, що останнього не можна було притягувати до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач просить суд скасувати постанову серії БЦРТЦК/6/ №11 від 04.04.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою його (позивача) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП,? ? провадження по справі закрити.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 25 квітня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінованих адміністративних справ, відповідачам визначено строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов'язано відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 до початку судового засідання або в судовому засіданні надати матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 31-32).
В судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просить справу розглядати без його участі.
В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки, копії у хвали про відкриття та копії позовної заяви з додатками (а. с. 35) на електронну адресу відповідача за правилами передбаченими ч. 1 ст. 268, ч. 2 ст. 269 КАС України, що підтверджується довідкою про відправку електронного документа (а. с. 39), про причини неявки представника суд не повідомили, відзиву на позов суду не подали.
В судове засідання третя особа: офіцер відділу обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 41), про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та взятий на облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 (Ставище) , що підтверджується копією військово-облікового документа Резерв+ (а. с. 8, 9).
Як встановлено в судовому засіданні постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 № 11 від 04.04.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КАС України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 гривень.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/6/ №11 від 18.03.2025, ОСОБА_1 , будучи повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак у визначену дату та час не з'явився, порушивши вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а. с. 6). В даному протоколі у розділі «Пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» зазначено «Не отримував повістки».
Згідно постанови про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/6/ №11 від 18.03.2025, відповідно до протоколу ОСОБА_1 , оповіщений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.03.2025, однак у визначену дату та час не з'явився, порушивши вимоги ч. 3 ст.22 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 7).
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом 24.04.2025, просив поновити йому строк на оскарження постанови, посилаючись на те, що незважаючи на вживані заходи його захисником адвокатом Юхименком І.М., копію оскаржуваної постанови отримав 22 квітня 2025 року, тобто до 22.04.2025, ні йому, ні його захиснику не було відомо про винесену постанову та підстави її обґрунтування, тому він не мав змоги раніше її оскаржити.
Оскільки вказану постанову позивач отримав 22.04.2025, а 24.04.2025 звернувся до суду з вказаним позовом, тому вважаю, що позивач пропустив строк на оскарження вказаної постанови з поважних причин і його слід поновити.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.
Згідно зі статтею 235 КАС України правопорушення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормами п.п. 12-13 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Постановою КМУ № 154 від 23.02.2024 (далі - Положення №154) передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов'язки підлеглого йому особового складу.
Частиною 1 статті 210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною 3 статті 210 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КпАП України встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Зазначені норми є бланкетними, при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Нормами абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п.1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У пункті 2 Порядку № 1487 закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Підпунктом 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до Порядку № 1487; далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як зазначено у вищевказаній оскаржуваній постанові серії БЦРТЦК/6/ №11 від 04.04.2025 ОСОБА_1 , будучи повідомлений про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.03.2025, у визначену дату та час не з'явився, порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", в особливий період (а. с. 7).
Позивач в позові не погоджується з вказаними обставинами, зазначаючи, що його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не підтверджується жодним доказом, оскільки він не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зазначено ним у протоколі про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/6/ №11 від 18.03.2025 (а.с.6 звор.).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав суду відзиву на позов, та не надав докази, що підтверджують факт вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення.
В самій оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення від 04.04. 2025 також посилання на докази, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні.
Суд позбавлений можливості перевірити, чи був повідомлений позивач про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.03.2025, а саме чи отримував повістку.
Крім того, в постанові про адміністративне правопорушення від 04.04.2025 зазначено, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тоді як останнього вказаною постановою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Також, в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.03.2025 та в постанові від 04.04.2025, які мають один номер, суть адміністративного правопорушення різна, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМ України за № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а в постанові - ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. В протоколі про адміністративне правопорушення від 18.03.2025 не зазначено на яку дату та час не з'явився ОСОБА_1 за викликом. Ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 18.03.2025, ні в постанові від 04.04.2022 не зазначено з якою метою викликався ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не надав до суду жодних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період.
Суд зазначає, що наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 204/8036/16-а.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною другою статті 71 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
Наявні документи належним чином не підтверджують вину позивача у вчиненні порушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати, провадження по справі відповідно до п. 1 ст. 247КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідатина кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, наведені в позові, отримали достатню оцінку.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн. згідно квитанції № 5645-6739-9133-6549 від 24.04.2025 (а.с. 16).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн.60 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7 ч. 1, 9 ч. 1, 210 ч. 3, 245, 247, 248, 251, 252, 268, 277-2, 278, 280, 283 ч. 1 ч. 2 ч. 3,284 КУпАП, ст. ст. 2 ч. 3, 77 ч. 2, 268-272, 286КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БЦРТЦК/6/ №11 від 04.04.2025 відносно ОСОБА_1 винесену ІНФОРМАЦІЯ_6 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, провадження по справі закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в сумі 605(шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено 1 травня 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход