Справа № 357/5526/25
1-кп/357/737/25
про повернення обвинувального акта
02 травня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому підготовчому судовому засіданні, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030000355, яке внесене до ЄРДР 04 лютого 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030000355, яке внесене до ЄРДР 04 лютого 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Згідно з ним, ОСОБА_5 обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжке тілесне ушкодження потерпілому, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Прокурор вважав встановленим, що 03 лютого 2025 року, близько 19 години 25 хвилин, ОСОБА_5 порушуючи вимоги п.1.5 Правил дорожнього руху України, в якому зазначено: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду та руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.3 (б), (д) Правил дорожнього руху України: б) «Для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», д) «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п. 12.2 Правил дорожнього руху України, де вказано: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», п. 18.1 Правил дорожнього руху України, де вказано: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, тобто, водій ОСОБА_5 керуючи технічно-справним мотоциклом марки «LIFAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечну швидкість, не зменшив швидкість та не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перетинала проїжджу частину дороги по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху мотоцикла марки «LIFAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження: рана на нижній губі, субарахноїдальний крововилив справа, закритий перелом 1 поперекового хребця, численні садна на руках та в області колінних суглобів, відкритий перелом діафіза правої великої гомілкової кістки, перелом міжвиросткового підвищення правої великої гомілкової кістки, перелом правої малої гомілкової кістки.
Відкритий перелом діафіза правої великої гомілкової кістки відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які, згідно з пунктами 2.1.2 та 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ № від 17 січня 1995 року, є небезпечними для життя. Інші переломи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ушкодження на голові відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я (тривалістю понад шести днів, але не більш як три тижні (21 день)). Садна відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Сукупність допущених водієм ОСОБА_5 порушень вимог п. п. 1.5, 2.3 б), д), 12.2, 18.1, Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
У судовому засіданні, на розгляд сторін судового провадження та представника потерпілого, судом, поставлене питання про відповідність обвинувального акта стосовного ОСОБА_5 вимогам ст. 291 КПК України, у зв'язку з відсутністю у ньому вказівки на місце вчинення кримінального правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 вважав, що відсутність в обвинувальному акті місця вчинення кримінального правопорушення не перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки в подальшому під час судового розгляду він може змінити обвинувачення. Натомість питання про підсудність кримінального провадження може бути вирішене на підставі сформованої ним довідки.
Представник потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 , законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 , вирішення питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України покладали на розсуд суду.
Заслухавши прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого, його законного представника та захисника, дослідивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 суд дійшов висновку, що останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому підлягає поверненню прокурору.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Суд вважає, що з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, обвинувальний акт має містити вказівку на час, місце, спосіб та інші обставини вчиненого кримінального правопорушення, якщо вони встановлені.
У разі, якщо ці обставини не встановлені, прокурор в обвинувальному акті зобов'язаний зазначити про це.
Зокрема, така необхідність обґрунтована тим, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні, на підставі відомостей, зазначених в обвинувальному акті, з'ясовує чи дотримані правила підсудності, які визначені статтею 32 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Отже, за зазначеною нормою, повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України - це право суду, а не обов'язок. Таке рішення може бути ухвалене лише в разі, якщо при його складанні допущені порушення, які перешкоджають призначенню судового розгляду.
Суд вважає, що такий недолік, як відсутність вказівки на місце вчинення кримінального правопорушення, або на те, що воно невстановлене, перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки унеможливлює вирішення питання про підсудність кримінального провадження, на стадії підготовчого провадження.
Як з'ясовано судому, обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 не містить вказівки на місце вчинення кримінального правопорушення або на те, що воно невстановлене.
Отож, суд не має можливості в підготовчому судовому засіданні вирішити питання, передбачене п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а саме чи дотримані правила підсудності кримінального провадження визначені статтею 32 КПК України.
За таких обставин, суд констатує, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 складений з порушеннями ст. 291 КПК України, які перешкоджають призначенню судового розгляду.
Отож, суд ухвалює рішення про повернення обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 прокурору ОСОБА_3 .
Суд не погоджується з твердженням прокурора ОСОБА_3 , про те, що він може усунути виявлений судом недолік обвинувального акта, шляхом зміни обвинувачення під час судового розгляду, оскільки питання стосовно підсудності кримінального провадження вирішується у підготовчому судовому засіданні, а не на стадії судового розгляду.
Суд не погоджується з твердженням прокурора ОСОБА_3 , що підсудність кримінального провадження може бути визначена на підставі виданої ним довідки, оскільки вказане питання вирішується виключно на підставі відомостей зазначених в обвинувальному акті.
Отже, керуючись ст. 314 КПК України, суд
обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030000355, яке внесене до ЄРДР 04 лютого 2025 року, стосовно ОСОБА_5 , за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - повернути прокурору - начальнику Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_9