1Справа № 335/1582/25 2/335/1402/2025
01 травня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., представник позивача Трофимова В.В,, представників відповідачів Трішиної А.М., Пацалюк О.Р., Орлової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
18.02.2024 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трофимова В.В. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив наступне.
11.10.2018 слідчим слідчого відділу Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Халепою К.Ю. позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12018080040003171 від 23.09.2018.
03.12.2018 обвинувальний акт стосовно позивача було направлено до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 позивача визнано невинуватим у пред'явленому обвинувачені та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.09.2023 вищезазначений вирок суду першої інстанції було залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14.09.2023 було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду відвід 27.03.2024 кримінальне провадження направлено до Дніпровського апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2024 вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 залишено без змін.
Позивач безпідставно перебувала під кримінальним переслідуванням 6 років та 14 днів.
Внаслідок незаконних дій працівників поліції та прокуратури позивачеві були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, постійному нервуванні, соромі, приниженості, погіршені відносин з оточуючими, перед якими він мав виправдовуватися, що він не злочинець. Через тривале перебування під слідством та судом позивач до теперішнього часу не може налаштувати звичайний для себе ритм життя.
Враховуючи ступінь негативного впливу на своє життя та свідомість як факу безпідставного кримінального переслідування в цілому, факту постійного очікування покарання у виді позбавлення волі, як того вимагала сторона обвинувачення, значні порушення життєвого укладу, та моральні страждання, які позивач поніс через неможливість тривалого відновлення свої прав, позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 580000,00 грн.
Ухвалою судді від 21.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розпочато підготовче провадження та призначене підготовче судове засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
03.03.2025 Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області подано відзив, в якому представник зазначеного відповідача заперечував проти позову. В обґрунтування заперечень представник ГУНП в Запорізькій області зазначив, що позивачем неправильно обраховано строк перебування під слідством та судом. Позивачем не надано доказів, що беззаперечно доводять наявність перерахованих у позові психоемоційних станів, та причино-наслідковий зв'язок між зазначеними станами та перебуванням позивача під кримінальним переслідуванням. Зокрема, позивачем не надано висновків експертів, доказів того, що він звертався за медичною допомогою до психологів, психіатрів, проходив спеціальні реабілітаційні тренінги.
Крім того, позивачем не надано доказів, що саме незаконними діями Головного управління Національної поліції в Запорізькій області йому було завдано будь-яку шкоду.
03.03.2025 Запорізькою обласною прокуратурою подано відзив, в якому представник прокуратури заперечував проти позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивачем неправильно розраховано період перебування під слідством та судом та безпідставно зараховано до зазначеного строку період 15ю09.2023 до 27.02.2024, в який він не мав статусу підозрюваного та не вважався особою, перебуває під слідством та судом. Позивач просить суд стягнути з держави моральну шкоду в розмірі, що перевищує гарантований законом мінімальний розмір відшкодування, не обґрунтувавши розмір такого перевищення. Позов вмотивований загальним фразами щодо страждань позивача, які людина зазнає у разі її притягнення до кримінальної відповідальності.
Інші заяви по суті справи на стадії підготовчого провадження до суду не надходили.
Ухвалою суду від 19.03.2025 було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 13 год 00 хв 09.04.2025.
Ухвалою суду від 09.04.2025 розгляд справи було відкладено до 11 год 00 хв. 23.04. 2025.
21.04.2025 до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України, в якій представник служби, посилаючись на те, що уповноваження Державної казначейської служби України на представництво в справі надійшло на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області лише 10.04.2025, просив поновити відповідачеві строк на подання відзиву та долучити його о матеріалів справи.
У відзиві представник Державної казначейської служби України заперечував проти позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вимоги позивача не мають обґрунтованого підтвердження і не підкріплені належними доказами. Позов не містить обґрунтованого розрахунку сум, які він просить стягнути на відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надано доказів того, що дії працівників правоохоронних органів були протиправними.
В судовому засіданні представник Державної казначейської служби України підтримала заяву про поновлення строку на подання відзиву з підстав, викладених у відзиві. Представники позивача та інших відповідачів не заперечували проти поновлення строку на подання відзиву Державною казначейською службою України.
Причини пропуску Державною казначейською службою України строку на подання відзиву визнані судом поважними, ухвалою суду строк на подання відзиву поновлений.
Позивач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити повністю з підстав, викладених у ньому.
Відповідачі заперечували проти позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзивах.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
11.10.2018 слідчим слідчого відділу Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Халепою К.Ю. позивачеві було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні № 12018080040003171 від 23.09.2018 (а.с. 14).
Постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області від 30.11.2018 матеріали досудового розслідування щодо вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, виділені в окреме провадження № 12018080040003620 від 31.10.2018 (а.с. 17 зворот).
03.12.2018 прокурором затверджений обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні стосовно позивача, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 14 -18). Обвинувальний акт направлено до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 позивача визнано невинуватим у пред'явленому обвинувачені та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України (а.с. 20 -26).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 14.09.2023 вищезазначений вирок суду першої інстанції було залишено без змін (а.с. 27 - 33).
Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 ухвалу Запорізького апеляційного суду від 14.09.2023 було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції (а.с. 34 -37).
Ухвалою Верховного Суду відвід 27.03.2024 кримінальне провадження направлено до Дніпровського апеляційного суду (а.с. 42 - 43).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24.10.2024 вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 залишено без змін (а.с. 55 - 58).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання майнової шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша-друга статті 1176 ЦК України).
Згідно з нормами статей 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до статті 3 Закону у передбачених цим законом випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
У частинах першій, п'ятій, шостій статті 4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону).
Таким чином, законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зазначено, що «у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач перебував під слідством та судом 59 місяців та 3 дні в період з 11.10.2018 (день повідомлення про підозру) до 14.09.2023 (день набрання вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 законної сили) та 7 місяців 27 днів в період з 28.02.2024 (день скасування Верховним Судом ухвали Запорізького апеляційного суду від 14.09.2023, якою залишено без змін вирок суду першої інстанції, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції) до 25.10.2024 (день набрання вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.12.2022 законної сили). Сукупний строк перебування позивача під слідством і судом у вищезазначені періоди становить 67 місяців.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8000 гривень.
Отже, позивач набув право на відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом в розмірі 536000,00 грн. (8000,00 грн. х 67 місяців) у відповідності до приписів ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Доказів завдання позивачеві моральної шкоди в більшому розмірі матеріали справи не містять. При цьому, представник позивача в судовому засіданні, обґрунтовуючи зазначений в позові розмір відшкодування зазначив, що його розрахунок здійснено виходячи з мінімального гарантованого законом розміру - один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством чи судом.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені позивачем обґрунтування вимушених змін у його житті у зв'язку з незаконним кримінальним переслідуванням, враховуючи тривалість кримінального провадження, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 536000,00 грн. є достатнім для поновлення порушених прав позивача.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Доказів понесення судових витрат сторони суду не надали, із заявами про намір подати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду до суду не зверталися.
Керуючись ст.ст. 2, 3,10-12,13,81,82, 133, 137,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 536000 (п'ятсот тридцять шість тисяч) гривень 00 копійки на відшкодування моральної шкоди.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідачі:
1)Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, ідентифікаційний код 40108688, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29;
2)Запорізька обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02909973, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29а;
3)Державна казначейська служба України, ідентифікаційний код 37567646, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6
Суддя А.В. Стеценко