Провадження № 11-кп/803/1036/25 Справа № 199/10003/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Харкові, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх і непрацездатних осіб не маючого, фактично проживаючого будинку АДРЕСА_1 , раніше судимого:
30.09.2005 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
07.02.2007 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Звільнений 28.10.2009 умовно-достроково з невідбутим строком 1 рік 3місяці 18 днів;
06.07.2011 Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці;
09.12.2011 Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 310, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавленні волі на строк 3 роки 1 місяць. Звільнився 02.09.2014 по відбуттю строку покарання;
10.02.2015 Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим на строк 3 роки;
22.04.2015 Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Звільнився 28.12.2019 по відбуттю покарання;
10.12.2020 Краснолиманівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці. Звільнився 23.04.2021 по відбуттю покарання;
13.03.2024 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням стром на 3 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України,-
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_9 до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2024, та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 6 (шість) місяців.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.09.2024 близько 20:00 години ОСОБА_9 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та раніше знайомим ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 спільно вживали алкогольні напої, перебуваючи на кухні будинку АДРЕСА_1 .
Так, під час спільного розпиття алкогольних напоїв між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 через ревнощі ОСОБА_9 до своєї співмешканки ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 раптово виник злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 .
Далі, 21.09.2024 близько 20:05 ОСОБА_11 закінчив словесний конфлікт та пішов спати до гостьової спальної кімнати вищевказаного будинку, в свою чергу ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 пішли до іншої спальної кімнати.
Так, 21.09.2024 близько 20:06 ОСОБА_12 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , перебуваючи у спальній кімнаті разом з ОСОБА_10 вирішив зачекати поки ОСОБА_11 засне, внаслідок чого не зможе чинити опору.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , знаходячись у тому ж місці, в той же день, близько 21:05, дочекавшись, поки ОСОБА_11 заснув на ліжку в гостьовій спальній кімнаті, з метою заподіяння смерті останньому, пішов на кухню, де зі столу взяв до рук ніж, після чого пішов до спальної кімнати, де відпочивав ОСОБА_11 та підійшов з правої сторони до ліжка на якому на спині обличчям догори спав ОСОБА_11 , та своєю правою рукою, в якій тримав ніж, наніс останньому один удар ножем зверху в низ в область грудної клітини зліва, чим ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітини ліворуч з ушкодженням м?яких тканин та легені, з кровотечею у ліву плевральну порожнину.
Однак, довести свій злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 до кінця, ОСОБА_9 не зміг, з причин, що не залежали від його волі, так як після нанесеного удару ножем, ОСОБА_11 прокинувся та вибіг з будинку АДРЕСА_1 на вулицю, де останньому було своєчасно надано медичну допомогу.
В результаті вищезазначених умисних дій, ОСОБА_9 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 22.11.2024, спричинив потерпілому ОСОБА_11 колото-різане поранення грудної клітини ліворуч з ушкодженням м?яких тканин та легені, з кровотечею у ліву плевральну порожнину, згідно правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень (наказ МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.), п. 2.1.3.й, вони є ТЯЖКИМИ за ознакою небезпеки для життя.
Дії ОСОБА_9 , кваліфіковано за ч.2 ст.15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, не доведеному до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Обвинувачений ОСОБА_13 в апеляційній скарзі не оспорюючи фактичні обставини справи, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність вини у вчиненому злочину, кваліфікації своїх дій вказує на неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість.
Просить вирок в частині призначеного покарання змінити, зменшити строк відбування покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України до 7 років позбавлення волі.
На думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано призначив йому покарання занадто суворе та не врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений в судовому засіданні свою апеляційну скаргу просив задовольнити з підстав то мотивів викладених в ній.
Прокурор апеляційну скаргу обвинуваченого просив залишити без задоволення.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників які приймали участь в ході апеляційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними та дослідженими доказами які правильно оцінені судом та обґрунтовано покладені в основу вироку, і в скарзі, як і кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України обвинуваченим не оспорюються, а тому не є предметом апеляційного розгляду.
Згідно зі ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, а саме ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду в порядку передбаченому ст. 23 КПК України, оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги кримінально процесуального законодавства України, під час судового розгляду, були виконані судом першої інстанції у повному обсязі.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у справі не встановлено.
Однією з підстав для зміни судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, згідно з ч. 2 ст. 409 КПК України, може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинами кримінального провадження.
Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини КК України. Це спеціально зазначено законодавцем у ст. 65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання.
Згідно до ч. 1 цієї статті суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті( санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання, суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_9 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочин, характер і конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення.
Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_9 , який характеризується опосередковано, суспільно корисною діяльністю не займається, має вісім не знятих та непогашених судимостей, скоїв злочин проти життя людини, яке згідно зі ст. 3 Конституції України, є найвищою цінністю.
Обставини, що обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів. Відсутність обставин які пом'якшують покарання, оскільки каяття обвинуваченого і сприяння розкриттю злочину висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване лише бажанням пом'якшити персональну відповідальність за скоєне.
Належно врахував суд першої інстанції і конкретні обставини вчинення злочину, а саме вчинення злочину на ґрунті зловживання спиртними напоями, з нікчемного мотиву - ревнощів, в період іспитового терміну.
Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, оскільки призначене обвинуваченому покарання може бути визнано надмірно суворим, якщо конкретні обставини справи у своєї сукупності знижують суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення і не враховані при постановленні вироку, або дані, що свідчать про суворість призначеного покарання, представлені під час апеляційного розгляду в додаткових матеріалах.
Враховуючи, що при постановленні вироку судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального закону, та ОСОБА_9 призначене покарання, яке відповідає тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу, з урахуванням обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, колегія суддів вважає що призначене покарання є достатньо обґрунтованим та переконливим, а відповідно правильним.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, оскільки порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах справи не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України- залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2024 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК Українивідносно ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженому який тримається під вартою - в той самий строк, з моменту вручення їй копії даної ухвали.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4