Провадження № 11-сс/803/899/25 Справа № 202/3631/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув в закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025042210000624 від 12 квітня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варто з визначенням застави, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Новоайдар Луганської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
захисника ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8
За ухвалою слідчого судді Індустріального районного районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08 червня 2025 року, з визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 гривень.
Слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків.
Під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею також було враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання, однак дані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляції:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги захисник вказує, що а ні клопотання слідчого, а ні ухвала слідчого судді не містять будь-яких фактів, які б свідчили про намір підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Що стосується ризику незаконного впливу на свідків чи експерта, то захисник вважає, що він цілком може бути нівельований застосуванням до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Також захисник звертає увагу, що слідчий суддя не взяв до уваги те, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, є студентом та здобуває вищу освіту, має міцні соціальні зв'язки.
Крім цього, захисник вважає, що визначена застава в розмірі 242 240 гривень, є занадто великою та непомірною для підозрюваного ОСОБА_6 .
Заслухавши сторони кримінального провадження, захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З матеріалів справи слідує, що 12 квітня 2025 року до ЄРДР за № 12025042210000624 внесені відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
13 квітня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечних психотропних речовин з метою збуту.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 12 квітня 2025 року; протоколом обшуку від 12 квітня 2025 року; протоколом огляду від 12 квітня 2025 року; висновком експерта № СЕ-19/104-25/14570-НЗПРАП від 13 квітня 2025 року, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Розглядаючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме особа підозрюваного ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із незаконним обігом психотропних речовин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання, а також незаконно впливати на свідків.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Отже, існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують перебування підозрюваного ОСОБА_6 під вартою, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому, обрання слідчим суддею запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, який є достатнім для гарантування виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та його розмір не є занадто непомірним для підозрюваного.
Визначена підозрюваному ОСОБА_6 застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Оцінюючи вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій, є студентом та здобуває вищу освіту, має міцні соціальні зв'язки, не можуть бути достатнім важелем для зменшення встановлених ст. 177 КПК України ризиків, крім того, ці обставини існували і на момент вчинення кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025042210000624 від 12 квітня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варто з визначенням застави, щодо ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4