Провадження № 11-кп/803/1704/25 Справа № 208/15516/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
01 травня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тетянівка Слов'янського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
у провадженні про умовно-дострокове звільнення від покарання відповідно до ст. 81 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року задоволено подання Державної установи “Кам'янська виправна колонія (№34) про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 та звільнено останню умовно-достроково від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 квітня 2020 року, на 2 роки 05 місяців 16 днів.
В обґрунтування прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджена, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисного тяжкого злочину, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення та відбула на час звернення з поданням 2/3 строку покарання, призначеного їй вироком суду, а тому наявна сукупність усіх підстав, що надає право звільнити засуджену від покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково, і відповідно клопотання виправної колонії є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання начальника ДУ «Кам'янська виправна колонія (№34)» про звільнення засудженої від відбування покарання умовно-достроково.
На його думку, ухвала суду є необгрунтованою та постановлена на підставі необ'єктивних даних, які не відображають об'єктивну характеристику засудженої ОСОБА_7 , у зв'язку з чим неможливо встановити чи відбувся процес позитивних змін в її особистості після засудження за злочин проти життя та здоров'я, а також неможливо встановити наявність у неї готовності до самокерованої правослухняної поведінки. Суд першої інстанції залишив поза увагою доводи прокурора, що в матеріалах особової справи є висновок психолога установи щодо реалізації програми ДВВ «Подолання алкогольної залежності», відповідно до якого засуджена закінчила попередній етап проходження програми та перейшла на заключний етап даної програми і на сьогодні потребує закріплення його результатів. Представник установи та допитаний психолог підтвердили факт відсутності будь-яких документів, висновків, які б вказували на те, що програми диференційованого виховного впливу виконані у повному обсязі, що свідчить про недостовірність даних, викладених у характеристиці на засуджену та у висновку щодо ступеня виправленості засудженої.
Крім того, відповідно до характеристики в історії правопорушень зазначено обставиною, яка пом'якшує покарання як щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання. Проте з вироку, за яким засуджена відбуває покарання, слідує, що судом не визнано жодної пом'якшуючої обставини, а обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, з вироку встановлено, що до засудження ОСОБА_7 постійно зловживала алкогольними напоями, у зв'язку з чим траплялися постійні конфлікти, отже в цій частині відомості в характеристиці теж не відповідають об'єктивно встановленим фактам.
Крім того, неналежні відомості, які внесені в підсистему «Касандра», за допомогою якої в подальшому формуються характеристики, суттєво впливає на визначення ступеню виправлення засудженої.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених у скарзі просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в застосуванні умовно-дострокового звільнення засудженої ОСОБА_7 .
Засуджена просила відмовити в задоволенні скарги прокурора, ухвалу суду вважалм законної та обґрунтованою і просила залишити її без змін.
Відповідно до ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали провадження, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції доходить наступних висновків.
Відповідно до положень ст. 81 КК до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі. тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі. може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-дострокове звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
В роз'ясненнях щодо правильного та однакового застосування норм права, які містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчинення злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно вимог ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Задовольняючи подання Державної установи “Кам'янська виправна колонія (№34), суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджена, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисного тяжкого злочину, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення та відбула на час звернення з поданням 2/3 строку покарання, призначеного їй вироком суду, а тому наявна сукупність усіх підстав, що надає право звільнити засуджену від покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково, і відповідно клопотання виправної колонії є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не може погодитись в повній мірі, з огляду на наступне.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього беруться дані в їх сукупності.
За змістом вимог закону умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після переконання в тому, що засуджений сумлінною поведінкою, ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Висновки суду за результатами розгляду вищевказаного подання установи ґрунтуються на матеріалах особової справи, яка сформована неналежним чином так як не відображають достовірні данні щодо особи засудженої ОСОБА_7 , а також на проведених програмах диференційованого виховного впливу, які складені без урахування поведінки ОСОБА_7 до засудження.
Так, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_7 залучена до програм «Підготовка до звільнення» та «Подалання алкогольної залежності» та які відповідно до пояснень представника установи виконання покарань та психолога засуджена виконала в повному обсязі.
Разо з тим, відповідно до п. 2 розділу III Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених «Підготовка до звільнення» затвердженого наказом МЮ України № 1418/5 від 16.05.2016 (далі - Положення), реалізація програми «Підготовка до звільнення» розпочинається одразу після її складання, передбачає заходи, які відповідають потребам засудженого за результатами оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, та охоплює весь період відбування засудженим покарання до дати його звільнення.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ Положення реалізація програми «Підготовка до звільнення» поділяється на три етапи: початковий, основний та заключний.
Аналогічний строк тобто протягом всього періоду відбування покарання та етапи реалізації, виконуються програма диференційованого виховного впливу на засуджених така як «Подолання алкогольної залежності».
Як слушно зазначав прокурор в судовому засіданні в суді та апеляційної інстанції, що в матеріалах особової справи є висновок психолога установи щодо реалізації програми ДВВ «Подолання алкогольної залежності», відповідно до якого засуджена закінчила попередній етап проходження програми та перейшла на заключний етап зазначеної програми і на сьогодні потребує закріплення його результатів.
Представник установи та допитаний психолог установи в суді першої інстанції підтвердили факт відсутності будь-яких документів, висновків тощо, які б вказували на те що програми лиференційованого виховного впливу виконані у повному обсязі, що свідчить про недостовірність даних викладених у характеристиці на засуджену та у висновку щодо ступеня виправленості засудженої.
Також, установою виконання покарань надано суду характеристику на засуджену, затверджену 06.12.2024 начальником ДУ «Кам'янська виправна колонія (№ 34)» в якій зазначені відомості, які суперечать об'єктивно встановленим відносно засудженої ОСОБА_7 фактам.
Відповідно до розділу 2 вказаної характеристики в історії правопорушень зазначено: «обставиною, яка пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття. Немає обставин, які обтяжують покарання».
Однак, зі змісту вироку Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.04.2020 встановлено, що судом не визнано жодної пом'якшуючої обставини, а обтяжуючою обставиною визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до того ж розділу в частині вживання алкоголю зазначено «до засудження вживала алкоголь зрідка, проте злочин скоєно у стані алкогольного сп'яніння». Зі змісту вироку суду видно, що до засудження ОСОБА_7 постійно зловживала алкогольними напоями у зв'язку з чим траплялись постійні конфлікти, отже в цій частині відомості викладені у характеристиці не відповідають об'єктивно встановленим фактам.
Крім того, є обґрунтованими доводи прокурора, що характеристики на засуджену ОСОБА_7 , які надані суду під час судового розгляду не відповідають вимогам вищевказаних нормативно-правових актів, так як відомості зазначені в них прямо суперечать об'єктивно встановленим у вироку суду даним про особу ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК, призначене покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Таким чином, з вищенаведеної статті вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 107 КВК, засуджені зобов'язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами; утримувати в чистоті і порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими вони користуються при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням; виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії; виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії; дотримуватися санітарно-гігієнічних норм; дотримуватися вимог пожежної безпеки і безпеки праці.
Апеляційний суд оцінює поведінку засудженої за весь час відбуття покарання, а не за окремий період і погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що загалом позитивні зміни у поведінці засудженої мають місце, однак за вказаних вище обставин, суд дійшов необґрунтованого висновку, що такі зміни свідчать, що ОСОБА_7 довела своє виправлення.
Крім того, станом на день розгляду його апеляційної скарги строк невідбутого покарання становить більше двох років, тому за правилами ч. 7 ст. 539 КПК, через шість місяців засуджена має право повторно звернутись з відповідним клопотанням, за умови сумлінного ставлення до праці, належної поведінки під час відбування покарання, отримання заохочень, не отримання стягнень та виконання програми диференційованого виховного впливу.
Враховуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, апеляційний суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним, у зв'язку з чим апеляційна скарг прокурора підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись статтями 81, 404, 405, 407 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 березня 2025 року про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від подальшого відбування покарання скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання Державної установи “Кам'янська виправна колонія (№34) про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_____________________ ______________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4