про відмову у відкритті касаційного провадження
01 травня 2025 року
м. Київ
справа №300/7279/24
адміністративне провадження № К/990/16157/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі № 300/7279/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУПФУ в Івано-Франківській області, відповідач, скаржник), в якому просив:
визнання протиправним та скасування рішення від 19.09.2024 № 0928500218374
зобов'язати зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача на посаді машиніста у ТОВ «Максіма» з 10.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 17.05.2009, з 18.05.2009 по 30.03.2010, з 01.04.2010 по 25.05.2010, з 26.05.2010 по 25.02.2011, з 18.04.2011 по 10.03.2012, з 11.04.2012 по 26.02.2013, з 26.03.2013 по 02.03.2014, з 12.03.2014 по 03.02.2015, з 10.04.2015 по 05.04.2016, з 12.04.2016 по 06.04.2017, з 07.04.2017 по 26.02.2018, з 27.02.2018 по 20.01.2019, з 01.03.2019 по 26.02.2020 та з 27.02.2020 по 24.01.2021, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.07.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у вказаному підприємстві, зокрема, з урахуванням довідок від 09.11.2023 № 048, № 049, № 050, № 051.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Івано-Франківській області від 19.09.2024 за № 092850021837 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано ГУПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди його роботи на посаді машиніста у ТОВ «Максіма» з 10.01.2003 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 17.05.2009, з 18.05.2009 по 30.03.2010, з 01.04.2010 по 25.05.2010, з 26.05.2010 по 25.02.2011, з 18.04.2011 по 10.03.2012, з 11.04.2012 по 26.02.2013, з 26.03.2013 по 02.03.2014, з 12.03.2014 по 03.02.2015, з 10.04.2015 по 05.04.2016, з 12.04.2016 по 06.04.2017, з 07.04.2017 по 26.02.2018, з 27.02.2018 по 20.01.2019, з 01.03.2019 по 26.02.2020 та з 27.02.2020 по 24.01.2021, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.07.2023 - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з урахуванням заробітної плати, яку позивач отримував у вказаному підприємстві, зокрема з урахуванням довідок від 09.11.2023 № 048, № 049, № 050, № 051.
16.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 300/7279/24.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах внаслідок незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в ухвалі від 30.09.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення, а справа становить значний суспільний інтерес.
Однак у касаційній скарзі відсутні обґрунтування того, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Також, колегія суддів наголошує на те, що практика Верховного Суду щодо застосування Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення сформована, зокрема, у постановах від 16.10.2019 у справі № 808/7287/14 та від 14.05.2020 у справі № 678/522/17.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі № 300/7279/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук