01 травня 2025 року
м. Київ
справа №340/2905/24
адміністративне провадження №К/990/16303/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №340/2905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань щодо не визначення в період з 9 грудня 2015 року до 20 липня 2017 року включно, капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 розміру посадового окладу - 2500 грн, та окладу за військовим званням - 1800 грн, згідно з додатком 1,7 до Постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11 грудня 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції";
- визнати протиправною бездіяльність Міжрегіонального територіального органу Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань щодо невиплати капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи з розміру посадового окладу - 2500 грн, та окладу за військовим званням - 1800 грн, згідно з додатком 1,7 до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 грудня 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції";
- зобов'язати Міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити за період з 9 грудня 2015 року до 20 липня 2017 року перерахунок та виплату капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших додаткових одноразових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, для вирішення соціально- побутових питань) із застосуванням розміру посадового окладу - 2500 грн, та окладу за військовим званням - 1800 грн, згідно з додатком 1,7 до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 грудня 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції";
- зобов'язати Міжрегіональний територіальний орган Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань - Департамент з питань виконання кримінальних покарань здійснити перерахунок та виплату капітану внутрішньої служби ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виходячи з розміру посадового окладу - 2500 грн, та окладу за військовим званням - 1800 грн, згідно з додатком 1,7 до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 грудня 2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції".
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено повністю.
Позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 17 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить залишити без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Так, обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яка неправильно застосована судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у ній вказуються: норма матеріального права, яка неправильно застосована судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Подаючи ж касаційну скаргу на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен вказати норми права, які, на його думку, неправильно застосовані судами, й врегульовують саме спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування стояло перед судами попередніх інстанцій.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.
В свою чергу, по тексту касаційної скарги позивач цитує постанови Верховного Суду не вказує будь-якої із підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абзац 4 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині п'ятій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
Одночасно суд касаційної інстанції наголошує, що умова, передбачена частиною четвертою статті 328 КАС України, щодо зазначення у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення судами першої та (або) апеляційної інстанцій оскаржених ним судових рішень, є загальною та має виконуватися у процесі оскарження в касаційному порядку усіх судових рішень, визначених частиною першою статті 328 КАС України, тобто така вимога стосується будь-яких рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанов суду апеляційної інстанції, незалежно від того, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження чи за правилами загального позовного провадження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Окрім того, скаржником до касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду прийнята 18 лютого 2025 року. Разом з тим, скаржник направив касаційну скаргу 17 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд», тобто з пропуском строку касаційного оскарження.
В обґрунтування підстав пропуску строку скаржник зазначає, що з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан та він перебуває на військовій службі і виконує службові (бойові) завдання у складі військової частини НОМЕР_1 , знаходячись безпосередньо в районах бойових дій.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Так, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження позивач указує, зокрема, що ним додаються довідки про виконання службових (бойових) завдань знаходячись безпосередньо в районах бойових дій. Натомість, у матеріалах касаційної скарги такі довідки відсутні.
Суд звертає увагу скаржника, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі посилання повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленому законом.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга подана після закінчення строку на касаційне оскарження і не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини третьої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; 2) надати докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи; 3) заяви із зазначенням поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження і надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Керуючись статтями 169, 248, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року і постановиТретього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №340/2905/24.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №340/2905/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду