про відмову у відкритті касаційного провадження
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/24578/24
адміністративне провадження № К/990/15218/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (суддя Радчук А.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року (колегія у складів суддів Шевчук О.А., Бойка А.В., Федусика А.Г.)
у справі № 420/24578/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІТ-ТРЕЙД»
до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІТ-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «ХІТ-ТРЕЙД», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі також - ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, відповідач, скаржник), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 20.06.2024 № 8/4833, якою до ТОВ «ХІТ-ТРЕЙД» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 120 000 грн.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.10.2024 позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 20.06.2024 № 8/4833 в частині застосування до ТОВ «ХІТ-ТРЕЙД» фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму у розмірі 60 000,00 грн;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Надалі П'ятий апеляційний адміністративний суду постановою від 13.03.2025, задовольнивши апеляційну скаргу позивача, скасував зазначене рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог.
11.04.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 6 І 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Держпродспоживслужби України щодо застосування до юридичної особи фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 120 000 грн.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 12.08.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Вжите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Проте ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Також відповідач не наводить аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до даної справи; не зазначає обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі № 140/1046/24, зроблено висновок у питанні визначення нормативного акта, яким врегульована процедура перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю тютюновими виробами, а також щодо застосування п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 303) у взаємозв'язку із положеннями наказу Міністерства охорони здоров'я України 17.03.2023 522 «Про затвердження Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану» (далі - Наказ № 522). Зокрема, касаційний суд відзначив таке: « на період воєнного стану проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) допускається як виняток і лише за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, яким у спірних відносинах є Міністерство охорони здоров'я.
Таким чином, на період воєнного стану Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів втратила повноваження погоджувати проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
Однак наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану» від 17.03.2023 № 522 затверджено Перелік підстав для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення на період воєнного стану, що додається (п. 1)…
…наказом № 522 Міністерство охорони здоров'я України фактично повернуло Держпродспоживслужбі повноваження щодо оцінки наявності підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
Таке регулювання суперечить Постанові Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303, яка допускає здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах (у даному випадку Міністерства охорони здоров'я), і не передбачає можливості делегування цього повноваження іншим органам.
Отже, передаючи функцію погодження позапланового заходу нагляду (контролю) Держпродспоживслужбі, Міністерство охорони здоров'я перевищило свої повноваження, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Окрім того, наказ № 522 розширює підстави здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), які наведені у п. 2 Постанові № 303, а отже суперечить цій постанові.
Суд вважає, що «рішенням центрального органу виконавчої влади», про яке йдеться у п. 2 Постанови № 303 та за наявності якого може бути проведено позаплановий захід контролю (нагляду), є рішення індивідуального (а не нормативно-правового) характеру, яке прийняте відповідним адміністративним органом (у даному випадку Міністерством охорони здоров'я) за наслідком оцінки конкретних обставин, що свідчать про наявність визначених у Постанові підстав для проведення заходу контролю (загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов'язань України).
Наказ Міністерства охорони здоров'я № 522 не є індивідуальним правовим актом і не може вважатися рішенням центрального органу виконавчої влади в розумінні, наведеному у п. 2 Постанови № 303.».
Виходячи з наведених висновків та з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій у справі № 140/1046/24 обставини (а саме: призначення заходу державного контролю суб'єкта господарювання було зумовлене надходженням звернення споживача, а предмет його здійснення - дотримання законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення; всупереч вимог п. 2 Постанови № 303 Міністерство охорони здоров'я не розглядало заяви споживача, не оцінювало підстав та не давало згоди (дозволу) у формі рішення для проведення позапланового захисту) Верховний Суд дійшов висновку про відсутність в органу Держпродспоживслужби України у цьому випадку підстав для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо позивача під час дії воєнного стану. Як наслідок перевірку, результати якої зафіксовано актом, призначено з порушенням вимог, передбачених Постановою № 303, що, у свою чергу свідчить про противність постанов про накладення стягнень на суб'єкта господарювання.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 відповідно до такої правової позиції касаційного суду, та виходив з того, що перевірку, результати якої зафіксовано актом від 12.06.2024 № 1578-16, призначено з порушенням вимог, передбачених Постановою №303. А тому, як наслідок незаконної перевірки, незаконною є постанова ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 20.06.2024 № 8/4833 про накладення на позивача стягнень, передбачених ст. 20 Закону № 2899- IV.
Скаржник не обґрунтовує підстави для відступу від таких актуальних на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду та Суд не вбачає за необхідне відступати від такого висновку.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 420/24578/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб