01 травня 2025 року
м. Київ
справа №120/5849/24
адміністративне провадження № К/990/12711/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №120/5849/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30 січня 2020 року до 10 грудня 2021 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 1 січня 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити з 30 січня 2020 року до 10 грудня 2021 року перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , здійснивши обчислення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На зазначене рішення суду, військовою частиною НОМЕР_1 було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із таким рішенням апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 25 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд".
Скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року та направити справу для розгляду до апеляційного суду.
Верховний Суд ухвалою від 8 квітня 2025 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №120/5849/24 залишено без руху із встановленням строку на усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору, у визначеному Судом розмірі.
На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником надіслано платіжну інструкцію про сплату судового збору.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року відмовлено, визнано неповажними причини пропуску Військової частини НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року та апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року залишено без руху. Зокрема, апелянту запропоновано усунути недолік апеляційної скарги шляхом надіслання на адресу суду заяви про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду прийняте 5 вересня 2024 року. Натомість, апеляційну скаргу відповідачем подано до суду 23 січня 2025 року, тобто з пропуском строку встановленого статтею 295 КАС України.
Апелянтом заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання та вказав, що особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Апеляційний суд наголосив, що органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
На виконання вимог ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що відповідач неодноразово подавав апеляційну скаргу у короткі терміни, проте, у зв'язку із відсутністю фінансування не мав можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Надаючи оцінку доводам апелянта, суд зазначив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Своєю чергою, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких скаржник, як суб'єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов'язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
До того ж, колегія суддів наголосила, що вперше апеляційну скаргу скаржником подано до суду 9 жовтня 2024 року. У зв'язку із несплатою судового збору апеляційну скаргу залишено без руху ухвалою від 14 жовтня 2024 року та надано скаржнику термін (10 днів з моменту отримання ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, для сплати судового збору. В подальшому, такий термін ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року був продовжений судом за клопотанням скаржника ще на 10 днів з моменту отримання ухвали. Проте скаржник не сплатив судовий збір у встановлений строк, відтак ухвалою суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу відповідача повернуто. В свою чергу, 25 листопада 2024 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу без сплати судового збору, у зв'язку з чим ухвалою суду від 4 грудня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано термін на усунення недоліків апеляційної скарги (10 днів з моменту отримання ухвали). Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року за клопотанням скаржника термін на усунення недоліків апеляційної скарги було продовжено ще на 10 днів з моменту отримання ухвали. Проте, скаржник знову не сплатив судового збору, а тому його апеляційна скарга повернута ухвалою суду від 20 січня 2025 року. Після чого, 29 січня 2025 року скаржник втретє подав апеляційну скаргу і тільки після залишення її без руху сплатив судовий збір.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані дії відповідача призводять до затягування виконання рішення суду першої інстанції, порушують принцип рівності усіх учасників судового процесу, оскільки через недобросовісну поведінку відповідача, яка проявилась у несплаті судового збору в період з 9 жовтня 2024 року до 4 лютого 2025 року та неодноразовим оскарженням судового рішення не досягнуто юридичної визначеності у цих правовідносинах по цей час.
Посилання скаржника на відсутність фінансування для вчасної сплати судового збору призводить до затягування часу набрання судовим рішенням законної сили, що порушує право позивача, в першу чергу, на юридичну визначеність у спірних правовідносинах, та в наступну - на відновлення його порушених прав.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд не вбачав підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 5 вересня 2024 року, оскільки апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об'єктивно непереборні перешкоди, які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення скарги, та як наслідок, повернення заявнику скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Твердження скаржника в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, у постанові від 24 липня 2023 року справа №200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу військової частини залишено без руху у зв'язку із її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документу про сплату судового збору. В подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги.
Заявником вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху не виконано, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції ухвалою від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу повернуто.
В подальшому, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини залишено без руху у зв'язку із її невідповідність вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документу про сплату судового збору. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року продовжено термін для усунення недоліків апеляційної скарги.
Заявником вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху повторно не виконано, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції ухвалою від 20 січня 2025 року апеляційну скаргу повернуто.
Натомість, 29 січня 2025 року скаржник втретє подав апеляційну скаргу.
Суд зауважує, що особа, зацікавлена у поданні скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків. Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об'єктивних обставин.
Отже, зазначену скаржником причину пропуску строку не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі №120/5849/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
…………………………….
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду