01 травня 2025 року
Київ
справа № 280/4095/24
адміністративне провадження № К/990/17290/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №280/4095/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ЕНЕРГІЯ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
23.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Хмельницької митниці (далі - Митниця, скаржник) на судові рішення у цій справі, подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 23.04.2025.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що суди, задовольняючи позовні вимоги, не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №809/1260/17 (щодо обґрунтованості сумнівів митного органу), від 15.08.2019 у справі №826/19400/15, від 04.08.2021 у справах №520/4787/19, №520/3421/19 (щодо наслідків спрацювання системи управління ризиками та наявності у митного органу інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів), від 17.02.2022 у справі №520/4051/19 (щодо правомірності використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України), від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17 (щодо необхідності підтвердження транспортно-експедиційних витрат належними доказами).
Однак, скаржник не обґрунтовує, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведених ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу. При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Цитуючи у касаційній скарзі витяги із постанов Верховного Суду від 04.08.2021 у справах №520/4787/19, №520/3421/19, від 15.08.2019 у справі №826/19400/15, від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, від 17.02.2022 у справі №520/4051/19, скаржник не наводить висновок судів, який суперечить такій позиції Верховного Суду.
При цьому із змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій досліджували й надавали правову оцінку кожному із наявних, на думку скаржника, порушень митного законодавства при здійсненні митного оформлення товарів, що відображені в спірних рішеннях про коригування митної вартості. Так, оцінюючи довід Митниці про недоліки в транспортній накладній CMR, суди з посиланням на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20, вказали, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. Суди також визнали довідку про транспортні витрати допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17. Крім того, суди виснували, що інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товарів на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, про що вказував Верховний Суд в постановах від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16.
У касаційній скарзі скаржник не наводить будь-яких аргументів стосовно того, в чому полягає помилковість посилань судів попередніх інстанцій на наведені вище постанови Верховного Суду.
Фактично, у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду саме зі здійсненою судами оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Хмельницької митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Хмельницької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №280/4095/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНА ЕНЕРГІЯ» до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон