01 травня 2025 року
м. Київ
справа №280/512/23
адміністративне провадження №К/990/15854/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №280/512/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, до Запорізької обласної прокуратури, третя особа Офіс Генерального прокурора, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (відповідача 1) №2 від 17 листопада 2022 року про не проходження атестації начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням норм матеріального права;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1398к від 13 грудня 2022 року про звільнення позивача ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури";
- поновити позивача ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області, яку обіймав станом на день звільнення з органів прокуратури області;
- стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 14 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки вказані скаржником доводи потребують перевірки.
Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням строку, передбаченого статтею 329 цього Кодексу, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 327-331, 334, 335, 338 КАС України,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №280/512/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора України про визнання протиправними дій, скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №280/512/23.
Встановити іншим учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з моменту вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії такого відзиву з доданими до нього документами іншим учасникам справи.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему «Електронний суд» у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники зареєстровані у такій автоматизованій системі. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
..........................
...........................
...........................
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду