01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12825/24 пров. № А/857/34032/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року (головуючий суддя Друзенко Н.В., м. Рівне) у справі № 460/12825/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення №172650007931 від 12.06.2024 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності за 2001-2003 роки та період навчання з 01.09.1984 по 09.09.1986; зобов'язання призначити пенсію у відповідності до вимог статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.12.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не дотримано умов щодо визначення права на призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначеного ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що ОСОБА_1 з 27.06.2001 по 22.03.2013 перебувала на податковому обліку Сарненської ДПІ як платник податків за основним місцем обліку, проте інформація про сплату податків та отриманих доходів за період з 01.07.2001 по 31.12.2003 відсутня. Зазначає, що інформація про період та форму навчання ОСОБА_1 у Лісінському лісгоспі-технікумі з 01.09.1984 по 09.09.1986 потребує уточнення, оскільки в електронній пенсійній справі відсутні підтверджуючі документи (довідки) із зазначенням відповідного періоду. Таким чином, наголошує на відсутності необхідного для призначення пенсії страхового стажу.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подала.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01.01.1994 Рівненською облдержадміністрацією.
Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області №1731 від 23.11.2023, позивач проживає та зареєстрована в смт. Степань Сарненського району Рівненської області з 16.05.1989 по даний час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, смт. Степань Сарненського району Рівненської області до 01.01.2015 відносилося до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).
07.03.2024 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до службової записки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №6088/03-16 від 04.04.2024 за результатами перевірки правильності призначення пенсії, ОСОБА_1 припинена до з'ясування. Встановлено, що у інформації, наданої ГУ ДПС у Рівненській області, відсутні дані щодо помісячної сплати єдиного податку з фізичних осіб; необхідно терміново до 20.04.2024 долучити довідку про помісячну сплату страхових внесків за період провадження фізичною особою підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01.07.2001 по 31.12.2003, видану на підставі первинних документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172650007931 від 12.06.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний страховий стаж.
У вказаному рішенні зазначено про те, що дата звернення - 22.12.2023, вік заявника на дату звернення - 54 роки 11 місяців 26 днів. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Необхідний страховий стаж зі зниженням пенсійного віку та відповідно страхового стажу на 5 років становить 25 років (30 - 5). Страховий стаж особи становить 23 роки 10 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 01.07.2001 по 31.12.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків. Листом ГУ ДПС у Рівненській області №8380/5/17-00-24-08-05 від 22.05.2024 на запит повідомлено, що ОСОБА_1 з 27.06.2001 по 22.03.2013 перебувала на податковому обліку Сарненської ДПІ як платник податків за основним місцем обліку, проте інформація про сплату податків та отриманих доходів за період з 01.07.2001 по 31.12.2003 відсутня.
Також, 05.09.2024 був направлений адвокатський запит до відповідача щодо надання інформації про причини незарахування періоду навчання з 01.09.1984 по 09.09.1986 до страхового стажу ОСОБА_1 .
Листом №1700-0202-8/52206 від 12.09.2024 відповідач повідомив, що у Дипломі серії НОМЕР_2 вказано, що позивач з 1984 року по 1989 рік навчалась у двох навчальних закладах: у Лісінському лісгосп-технікумі та Березнівському лісному технікумі по спеціальності “лісове господарство». Інформація про період та форму навчання ОСОБА_1 у Лісінському лісгоспі-технікумі з 01.09.1984 по 09.09.1986 потребує уточнення, оскільки в електронній пенсійній справі відсутні підтверджуючі документи (довідки) із зазначенням відповідного періоду.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявне посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, вона досягнула віку, визначеного статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням зниження віку, а тому має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи ( але не більше 5 років ) належить потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років та наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно норм ст. 55 Закону № 796-ХІІ законодавець пов'язує з дотриманням сукупності трьох умов, а саме, 1) постійного проживання або роботи протягом певного часу у відповідній зоні забруднення, 2) віку та 3) страхового стажу, який зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку.
Як передбачено абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ особи, які постійно проживали або постійно працювали протягом певного періоду часу у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зменшення пенсійного віку максимально на 5 років.
Як вбачається з рішення пенсійного органу, дата звернення позивача - 22.12.2023, вік заявника на дату звернення - 54 роки 11 місяців 26 днів.
Оскаржуваним рішенням пенсійного органу підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю.
У рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 23 роки 10 місяців 8 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період провадження підприємницької діяльності з 01.07.2001 по 31.12.2003 та період навчання з 01.09.1984 по 09.09.1986.
Тобто, згідно оскаржуваного рішення пенсійного органу позивач досягнула необхідного віку для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, а також має період роботи та проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, достатній для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Однак, відповідачем відмовлено позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-XII через відсутність необхідного страхового стажу.
Таким чином, дослідженню підлягає питання достатності страхового стажу позивача на момент звернення до пенсійного фонду.
Обов'язковою умовою призначення пенсії за статтею 55 Закону №796 є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак, необхідний страховий стаж позивача, з урахуванням зменшення на 5 років, має становити не менше 25 років (30 - 5).
Таким чином, для призначення пенсії за ст.55 Закону № 796-ХІІ позивачу необхідно мати на момент звернення страховий стаж у 25 років ( 30 років страхового стажу, передбаченого для осіб, які звернулись за пенсією у 2023 році після досягнення 60-річного віку, зменшеного відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ максимально на 5 років).
Щодо правомірності відмови для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду провадження підприємницької діяльності з 01.07.2001 по 31.12.2003, що становить 2 роки 6 місяців.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За правилами частини 1 статті 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з підпункту 3 підпункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності була запроваджена Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, який діяв до 01.01.2012, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
З 01.01.2012 і по даний час діють положення Податкового кодексу України, у главі 1 розділу XIV якого встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Пунктом 291.2. статті 291 цієї глави визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: “Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21.06.2001 по 20.03.2013. Позивачу видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця - Сарненською райдержадміністрацією розпорядженням №229 від 21.06.2001, про що зроблено запис 18 червня 2001 року у журналі обліку реєстраційних справ за №771 та свідоцтво про сплату єдиного податку від 01 липня 2001 року серії №241184.
Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 узята на облік в органах податкової служби 27.06.2001 за №998, що підтверджується копією довідки №59 від 14.04.2009.
Відповідно до Листа ГУ ДПС у Рівненській області №1324/6/17-00-24-08-06 від 14.02.2024 ФОП ОСОБА_1 в період з 27.06.2001 (перебувала на обліку) по 30.06.2001, з 01.01.2013 по 22.03.2013 - перебувала на загальній системі оподаткування. В період з 01.07.2001 по 31.12.2012 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала єдиний податок з фізичних осіб.
На адвокатський запит від 30.07.2024 щодо надання інформації по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за період з 01.07.2001 по 31.12.2003 року, Головне управління ДПС у Рівненській області листом №7601/6/17-00-24-01-06 від 05.08.2024 повідомило, що відсутня інформація про сплату податків, страхових внесків та отриманих доходів по ФОП ОСОБА_1 , а також копії свідоцтва про систему оподаткування за період з 01.07.2001 по 31.12.2003.
Крім того, були надіслані адвокатські запити №201-3 від 06.08.2024 до Архівного відділу Сарненської районної державної адміністрації, №200-3 від 06.08.2024 до комунальної установи “Трудовий архів» Сарненської міської ради, №207-3 від 12.08.2024 до Державного архіву Рівненської області з метою встановлення установи, до якої передавалися на зберігання вище згадані документи. Однак, до жодної із вказаних юридичних осіб документи ФОП ОСОБА_1 не передавалися.
На адвокатський запит №212-3 від 20.08.2024, Головне управління ДПС у Рівненській області листом №8487/6/17-00-24-01-06 від 26.08.2024 повідомило, що відповідно до положень Переліку №578/5 належні документи щодо відображення звітності позивача підлягали знищенню, оскільки закінчився строк їх зберігання.
Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів заборгованості щодо сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів за весь спірний період здійснення підприємницької діяльності.
Відповідачем не надано суду жодної інформації про наявність заборгованості позивача за платежами до Пенсійного фонду України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду провадження підприємницької діяльності з 01.07.2001 по 31.12.2003, що становить 2 роки 6 місяців.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 09.09.1986.
Згідно з пунктом “д» частини 3 статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, за вимогами пункту 8 Постанови №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 05.09.1986 ОСОБА_1 змінила прізвище з “ ОСОБА_2 » на “ ОСОБА_3 ».
Відповідно до диплому НОМЕР_4 від 01.03.1989 позивач вступила в 1984 році до Лісінського лісгоспу-технікуму і в 1989 році закінчила курс Березнівського лісного технікуму по спеціальності “Лісове господарство».
Згідно з довідкою №149 від 01.12.2023, виданою ВСП “Березнівський лісотехнічний коледж» НУВГП, позивач була переведена з Лісінського лісгосп-технікуму і зарахована у число учнів Березнівського лісного технікуму на денну форму навчання за спеціальністю “Лісове господарство» 10.09.1986 згідно наказу №80-у від 10.09.1986.
Таким чином, ОСОБА_1 було переведено з Лісінського лісгосп-технікуму і зараховано у число учнів Березнівського лісного технікуму на денну форму навчання за спеціальністю “Лісове господарство» 10.09.1986. Тобто, з моменту вступу до навчального закладу по зазначену дату позивач навчалась у Лісінському лісгосп-технікумі (з 01.09.1984 по 09.09.1986), відтак відмова відповідача у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу є протиправною.
Враховуючи наведене, а також те, що вищезазначені періоди роботи і навчання позивача підлягають врахуванню, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особа, яка має достатній страховий стаж.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172650007931 від 12.06.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправним та підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційних скарг зводяться до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року у справі № 460/12825/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар