01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/8688/24 пров. № А/857/30348/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
судді-доповідача Іщук Л. П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року (головуючий суддя Стецик Н.В., м. Луцьк) у справі № 140/8688/24 за позовом ТОВ «ВОЛОДИМИРСЬКА ФАБРИКА ГОФРОТАРИ» до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення,
ТОВ «ВОЛОДИМИРСЬКА ФАБРИКА ГОФРОТАРИ» звернулося в суд з позовом до Волинської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 12.06.2024 №UA205100/2024/000026/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів від 12.06.2024 №UA205100/2024/000078.
Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах та непідтвердження всіх складових митної вартості є безпідставними.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме, на виконання пунктів 2А та 2В зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2024 №20032024 не надано документи по cплаті за товар; декларантом фактично не надано доповнення № 2 від 20.03.2024 до Контракту; відповідно до пункту 3 Контракту обладнання, що є об'єктом цього контракту, буде покрите його поточним страховим полісом до початку робіт з демонтажем та навантаження обладнання, до митного оформлення даний документ не надано; декларантом не надано до митного оформлення рахунок від 09.05.2024 НС-00000037 та документ про його оплату (зазначено у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 №1313. Також зазначає, що відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано, а лише надано в суді першої інстанції, відтак митному органу не були відомі такі обставини справи на момент прийняття рішення про коригування митної вартості.
Звертає увагу, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку зазначеним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що між ТОВ “Володимирська фабрика гофротари» (покупець) та OVERSYS OPTIMIZATION UNIVERSAL SYSTEMS S.L. NIF В209802І5 (Іспанія) (продавець) укладено 20.03.2024 контракт №20032024, відповідно до якого продавець погоджується продати, а покупець придбати обладнання, зазначене у цьому контракті, а саме плоский висікальний прес BOBST SPO 2000 з флексопринтером GЦPFERT IMPRESSION 16/20 2 кольори, що складається з: префідер Gцpfert, 2019 р.; флеско принтер Gцpfert IMPRESSION 16/20 2 кольори, 2019 р.; трансферна секція; плоский висікальний прес BOBST SPO 2000.
Сторонами контракту 20.04.2024 було укладено Замовлення-Специфікацію №2 від 20.03.2024 до контракту №20032024 від 20.03.2024, у відповідності до якої продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити вживане обладнання для виготовлення ящиків з гофрокартону: секція висічки марки BOBST тип IMPRESSION 16/20, серійний номер 0662 018 02 тип АUTOPLATINE SPO 2000 1 шт., б/у, рік виробництва 1988 р. з системою аспірації, лотком для видалення відходів, столом для штанцформ та інші демонтовані частини для лінії марки BOBST модель SPO 2000 FLAT BED DIE CUTTER, вартістю 40 000,00 євро.
ТОВ “Володимирська фабрика гофротари» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подало митну декларацію (МД) №24UA205100005091U5 від 10.06.2024, згідно з якою було заявлено до митного оформлення товар “Обладнання для виробництва товарів з паперової маси, паперу: секція висічки марки BOBST тип IMPRESSION 16/20, серійний номер 0662 018 02 тип АUTOPLATINE SPO 2000 - 1шт., б/у, рік виробництва 1988 р. для лінії марки BOBST модель SPO 2000 FLAT BED DIE CUTTER в комплекті з системою аспірації, лотком для видалення відходів, столом для штанцформ та інші демонтовані частини...», де в графі 42 МД вказано ціну товару у розмірі 40 000,00 євро. В графі 12 МД зазначено митну вартість товару в сумі 2 463 276,00 грн (еквівалентно 56 148,29 євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту, з урахуванням витрат на транспортування товару до митного кордону України (708 440,00 грн).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №2024/1 від 06.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №2024/2 від 06.05.2024; автотранспортну накладну №323505 від 05.06.2024; автотранспортну накладну б/н від 03.06.2024; декларація про походження товару №2 від 20.03.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1313 від 09.05.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №62 від 10.06.2024; контракт від 20.03.2024 №20032024; Замовлення-Специфікацію №2 від 20.03.2024 до цього контракту; договір про надання послуг митного брокера №18-н від 08.01.2014; договір (контракт) про перевезення №29/05/2024-3 від 29.05.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв'язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні 11.06.2024 декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення від 09.05.2024 №31, рахунок від 09.05.2024 НС-00000037 та документ про його сплату); доповнення №2 від 20.03.2024 до Контракту; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант надав додаткові документи на підтвердження митної вартості, однак 12.06.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000026/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000078.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 12.06.2024 №UA205100/2024/000026/2 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
«на виконання пунктів 2А та 2В зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2024 №20032024 не надано документи по cплаті за товар. Декларантом фактично не надано доповнення №2 від 20.03.2024 до Контракту. Відповідно до пункту 3 Контракту обладнання, що є об'єктом цього контракту, буде покрите його поточним страховим полісом до початку робіт з демонтажем та навантаження обладнання. До митного оформлення даний документ не надано. У рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору зазначений договір на перевезення від 09.05.2024 №31. До митного оформлення даний документ не наданий. Декларантом не надано до митного оформлення рахунок від 09.05.2024 НС-00000037 та документ про його оплату (зазначено у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 09.05.2024 №1313). Заявлені умови поставки EXW передбачають, що покупець повинен оплатити вартість перевезення та навантажувально-розвантажувальні роботи. Відомостей про вартість навантаження/розвантаження не надано. Вказане може свідчити про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості на умовах поставки EXW та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.
Декларант надав наступні додаткові документи: специфікацію 20.03.2024 №2; договір перевезення від 09.05.2024 №31 (пунктом 2 даного контракту передбачено подання заявки, яка до митного оформлення не надана); банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення в іноземній валюті) від 09.04.2024 №112, банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення в іноземній валюті) від 29.04.2024 №119; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення в іноземній валюті) від 01.04.2024 №110; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.06.2024 №225, платіжне доручення в іноземній валюті від 10.06.2024 № 1384 та платіжне доручення в іноземній валюті від 10.05.2024 №15864 (за даними платіжними дорученнями здійснено оплату лише за транспортні послуги); додаткову угоду №1 від 27.03.2024 до контракту про зміну умов страхування товару; копії митних декларацій країни відправлення від 07.06.2024 №24DE860135369385B0 та від 04.06.2024 №24DE860135048728B0, в яких відсутнє числове значення вартості; експертний висновок Волинської ТПП №B-948 від 12.06.2024. Інших додаткових документів для підтвердження митної вартості декларантом не надано, про що повідомлено листом від 12.06.2024 №173/06-24.
В рахунках про транспортні витрати №62 від 10.06.2024 та від 09.05.2024 №1313 зазначені відомості лише щодо транспортування товару. Таким чином, стосовно поданих документів, митний орган дійшов висновку про відсутність документального підтвердження витрат на навантаження, розвантаження товару. З урахуванням зазначеного такі витрати не включені у вартість товару, а тому відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 МК України повинні бути включені до митної вартості оцінюваного товару як складова митної вартості. Також, на думку митного органу, не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару Експертний висновок Волинської ТПП № B-948 від 12.06.2024 через невідповідність вимогам Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440. Згідно вимог п.54, п.57 Національного стандарту №1 зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків , а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. В наданому додатково Експертному висновку Волинської ТПП №B-948 від 12.06.2024 експертом вказано, що розрахунок вартості товару проведено на основі наданої замовником (зацікавленою особою) інформації та носить інформаційний характер, що не може використовуватись для підтвердження визначеної та заявленої декларантом митної вартості товару. Таким чином, митний орган вважає, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З урахуванням наведеного, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено згідно зі статтею 64 МК України за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на товар 1 на рівні - 1,8 дол. США/кг за МД №UA305130/2024/8080 від 10.04.2024.
Декларанту запропоновано звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови надання гарантій відповідно до розділу Х та статті 55 МК України.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №UA205100005177U8 від 12.06.2024 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.»
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в митному оформленні товарів, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні у нього документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містили повну інформацію про ціну та складові митної вартості, а відповідачем не доведено, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується.
У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведені норми визначають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).
Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).
Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (стаття 64 МК України).
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2024 №20032024 - 2 463 276 грн (еквівалентно 56 148,29 євро), де ціна товару - 40 000,00 євро та витрати на транспортування товару до митного кордону України - 708 440,00 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: рахунок-фактуру (інвойс) №2024/1 від 06.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №2024/2 від 06.05.2024; автотранспортну накладну №323505 від 05.06.2024; автотранспортну накладну б/н від 03.06.2024; декларація про походження товару №2 від 20.03.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №1313 від 09.05.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №62 від 10.06.2024; контракт від 20.03.2024 №20032024; Замовлення-Специфікацію №2 від 20.03.2024 до цього контракту; договір про надання послуг митного брокера №18-н від 08.01.2014; договір (контракт) про перевезення №29/05/2024-3 від 29.05.2024.
Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1.1 контракту №20032024 від 20.03.2024 Продавець погоджується продати Покупцеві наступне вживане обладнання «ПЛОСКИЙ ВИСІКАЛЬНИЙ ПРЕС BOBST SPO 2000 з ФЛЕКСОПРИНТЕРОМ GOPFERT IMPRESSION 16/20 2 КОЛЬОРИ, що складається з:
- Префідер Gopfert, 2019р.;
- Флексо принтер Gopfert IMPRESSION 16/20 2 КОЛЬОРИ, 2019р;
- Трансферна секція;
- Плоский Висікальний прес BOBST SPO 2000.
Загальна вартість обладнання складає 340 000 євро, а тому відповідно до умов цього контракту оплата на виконання його пунктів 2А, 2В та 2С здійснювалась почергово у вищенаведених сумах.
Сторонами Контракту 20.04.2024 було укладено Замовлення-Специфікацію №2, згідно якої предметом поставки є “секція висічки марки BOBST тип IMPRESSION 16/20, серійний номер 0662 018 02 тип АUTOPLATINE SPO 2000 1 шт., б/у, рік виробництва 1988 р. з системою аспірації, лотком для видалення відходів, столом для штанцформ та інші демонтовані частини для лінії марки BOBST модель SPO 2000 FLAT BED DIE CUTTER», вартістю 40000 євро, що підтверджується інвойсом №2024/1 від 06.05.2024, інвойсом №2024/2 від 06.05.2024.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, зокрема, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів про сплату за отримані транспортні послуги.
З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість транспортно-експедиційних послуг до митного кордону України відповідно до рахунків на оплату №1313 від 09.05.2024, №62 від 10.06.2024 становить 708 440 грн.
Позивачем надано відповідачу для підтвердження понесених витрат на транспортування договір №31 на перевезення від 09.05.2024, укладений між позивачем та ТОВ “Негабарит-Сервіс», заявку на міжнародне перевезення вантажу №1 від 09.05.2024, рахунок на оплату №1313 від 09.05.2024, довідку №225 від 10.06.2026 для пред'явлення в митні органи, платіжну інструкцію №15864 від 10.05.2024, платіжну інструкцію в національній валюті від 10.06.2024 №1384, з яких вбачається, що вартість автоперевезення по маршруту Germany, 91301, Forchheim - Україна, Ягодин становить 688 440 грн.
Також позивач надав заявку-договір №29/05/2024-3 від 29.05.2024 про надання автотранспорту з перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, укладений з ТОВ “Промислова група “Бонітет», рахунок на оплату №62 від 10.06.2024, довідку для митних органів вих. №67 від 10.06.2024, з яких вбачається, що вартість міжнародного транспортного перевезення вантажів за маршрутом Німеччина, м. Форхгайм - м/п Краківець (Україна) становить 20 000 грн.
Відповідно до цих документів страхування вантажу не проводилося.
Вищенаведені суми включені до митної вартості, яка зазначена у графі 12 МД №24UA205100005091U5 від 10.06.2024.
Верховний Суд у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17 вказав, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже, витрати на транспортування підтверджуються належними доказами.
Щодо ненадання страхового полісу, то як встановлено судом першої інстанції, відповідно до додаткової угоди №1 від 27.03.2024 до контракту №20032024 від 20.03.2024 обладнання, що є об'єктом цього контракту, буде покрите його поточним страховим полісом продавця до початку робіт з демонтажу та навантаження обладнання. Сторони погодили, що договори страхування обладнання з моменту початку проведення демонтажних та навантажувальних робіт не укладаються покупцем. Сторони домовилися виключити пункт 3 розділу 4 “Умови поставки» з тексту контракту.
Тобто, вартість обладнання згідно контракту №20032024 від 20.03.2024 включає страхові витрати продавця цього товару, відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ненадання декларантом страхового полісу під час розмитнення товару не впливає на митну вартість.
Щодо непідтвердження витрат на навантаження товару, то позивачем у суді першої інстанції надано пояснення, згідно яких умови поставки було визначено EXW, оскільки вони найбільш точно відображали фактичні умови здійснення поставки. Зазначення інших умов поставки згідно правил Інкотермс було недоречним, адже вони б суперечили фактичним обставинам поставки. Продавець дійсно надав доступ до товару на його складі, проте, відповідно до усної домовленості, саме продавець самостійно власними засобами на безоплатній основі провів навантаження обладнання на надані ТОВ “Володимирська фабрика гофротари» транспортні засоби. Таким чином, оскільки позивачем не було фактично понесено жодних витрат на проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, тому дані відомості і не були надані Волинській митниці та не включалися до задекларованої митної вартості. В той же час, зазначення інформації про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт за умов, що фактично жодних витрат на це не було понесено, було б порушенням вимог чинного законодавства України, і могло б слугувати самостійною підставою для притягнення ТОВ “Володимирська фабрика гофротари» до відповідальності за внесення недостовірних (документально непідтверджених) відомостей до митної декларації.
Колегія суддів звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості, а відтак суперечності між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребовування додаткових документів.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 виснував, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом.
Водночас, митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують ціну товару чи числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 12.06.2024 №UA205100/2024/000026/2 про коригування митної вартості товарів та картка відмови у митному оформленні товарів від 12.06.2024 №UA205100/2024/000078 є протиправними і підлягають скасуванню.
Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 140/8688/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар