01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № ЗД/380/5/25 пров. № А/857/10267/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Затолочного В.С., Іщук Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Позднякова Сергія Сергійовича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену суддею Карп'як О.О. у м.Львові у порядку письмового провадження у справі № ЗД/380/5/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,-
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, вимогами якої є заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій.
ОСОБА_1 заяву обґрунтовує тим, що 22.05.2025 ним було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 супровідний лист із заявою за формою згідно додатку 4 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, та додатками до такої заяви. Зауважує, що до заяви надано документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» як здобувачу фахової вищої освіти, який навчається на денній формі навчання, а саме: військово-обліковий документ в електронній формі від 13.11.2024 (паперова копія електронного документу); завірену власноруч копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Залізничним РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 03.05.2012; завірену власноруч копію картки фізичної особи-платника податків; копію рішення про зарахування на навчання від 25.09.2024, перекладеного з польської мови, завірену нотаріально; копію довідки про прийняття іноземця на навчання від 25.09.2024, перекладену з польської мови, завірену нотаріально; копію сертифікату про освіту учня відповідно до даних єдиної державної електронної бази даних про освіту від 02.09.2024, перекладеного з польської мови, завірену нотаріально; копію контракту на навчання за програмою «Подвійний диплом» у Вищій Школі Внутрішньої Безпеки у м.Лодзь (Польща) у Приватному акціонерному товаристві «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», завірена власноруч; виписку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформацію про навчання особи.
В подальшому своїм протоколом від 31 січня 2025 року №5 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. 11 лютого 2025 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від 31.01.2025 №20, оформлене згідно додатку 7 до Порядку, про результати розгляду заяви та підтверджуючих документів. Разом з повідомленням ОСОБА_1 було скеровано повістку № 2390256 щодо явки до відповідача для уточнення даних.
ОСОБА_1 , покликаючись на незгоду із результатами розгляду його документів, вказує на намір оскаржити її в судовому порядку. Вважає, що на підставі поданих до ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як здобувач фахової вищої освіти. Згідно доводів заявника, неправомірними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 йому чиняться перешкоди у реалізації передбаченого п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» права. Вважає, що без оформленої відстрочки до ОСОБА_1 будуть вживатись мобілізаційні дії, а тому без вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб виконання рішення, у разі ухвалення рішення на користь ОСОБА_1 , буде неможливим.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Поздняков С.С. оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
ІНФОРМАЦІЯ_2 правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.
Повертаючись до матеріалів цієї справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 наполягає на протиправності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 31.01.2025 №5, доводи заяви вказують на намір ОСОБА_1 звернутись до суду з позовом про скасування згаданого рішення у судовому порядку.
В заяві про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб (заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням) зазначається, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду шляхом подання позову.
Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Станом на момент звернення із позовом та з цією заявою, існують підстави стверджувати, що відповідачем здійснюються заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, відтак йдеться про зміну його статусу з "військовозобов'язаного" на "військовослужбовця".
Стосовно співмірності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб бажаний для позивача, необхідно вказати, що забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти вчиняти певні дії до набрання законної сили рішенням за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, не змінює обсяг прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб.
Застосування заходів забезпечення позову у даній справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні адміністративного позову. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі його мобілізації, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, у зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно з якими процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Зміст апеляційної скарги вказує на те, що позивачем було подано позов про скасування спірного рішення відповідача та ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 380/3597/25 відкрито провадження у адміністративній справі.
Відтак, заходи забезпечення позову на переконання суду є співмірними із заявленими позивачем вимогами, позивачем не допущено зловживання процесуальними правами шляхом звернення з заявою про забезпечення позову без заявлення відповідного позову.
Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 31.01.2025 №5, зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) у межах встановленого статтею 309 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 309, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Позднякова Сергія Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену у справі № ЗД/380/5/25, скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 31.01.2025 №5, зобов'язання до вчинення дій.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Л. П. Іщук