23 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/1149/25 пров. № А/857/9815/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року, прийняте суддею Сорокою Ю.Ю. у м. Луцьку у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив :
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей стосовно ОСОБА_1 ; зобов'язання вчинити дії, спрямовані на виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника ОСОБА_1 , запису, який був здійснений у зв'язку з виконавчим провадженням №64549734.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не може вважатись боржником при вчиненні дій щодо конфіскації в дохід держави товару автомобіля вантажного марки «Mercedec-Benz», модель «Sprinter», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , оскільки вказаний транспортний засіб за позивачем не зареєстрований, а також через те, що станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом у відповідача відсутні правові підстави для примусового виконання постанови суду в частині конфіскації цього транспортного засобу через закінчення строків для пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскільки перелік підстав для виключення з Реєстру боржників є вичерпним, то відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо не виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей, як вказано судом першої інстанції у рішенні.
Крім того, при наявності невиконаного зобов'язання у виді конфіскації майна, в якому боржником виступає саме позивач, виключення відомостей про нього з Єдиного реєстру боржників, суперечитиме меті ведення цього реєстру.
Вважає, що суд першої інстанції помилково не прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що Закон № 1404-VIII, Інструкція №512/5 та Положення № 2432/5 закріплюють вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, в той же час, доказів настання однієї з таких обставин суду першої інстанції не було надано.
Крім того, на даний час документи, які були б обґрунтованою підставою для виключення відомостей стосовно ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників на адресу відділу не надходили.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст. 229, ст. 313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази в частині задоволених позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Рівненського апеляційного суду від 13 листопада 2020 апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задоволено. Скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 1 вересня 2020 та ухвалено нову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України,
Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене ч.1 ст.483 МК України у вигляді штрафу в розмірі 159 018 гривень 64 копійки з конфіскацією в дохід держави товару автомобіля вантажного марки «Mercedec-Benz», модель «Sprinter», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 159 018,64 грн, а також стягнуто в користь держави - 420,40 грн судового збору.
Постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.02.2021 ВП №64549734 відкрито виконавче провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 159 018 гривень 64 копійки та виконавчого збору. (а.с.12-13)
Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.02.2021 ВП №64549734 відкрито виконавче провадження в частині конфіскації в дохід держави товару автомобіля вантажного марки «Mercedec-Benz», модель «Sprinter», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 159 018,64 грн. (а.с.37)
Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18.02.2021 ВП №64549734 накладено арешт на автомобіль вантажний марки «Mercedec-Benz», модель «Sprinter», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , вартістю 159 018,64 грн., що належить ОСОБА_1 (а.с.41)
Постановою старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.04.2021 ВП №64549734 виконавчий документ про конфіскацію в дохід держави товару автомобіля вантажного марки «Mercedec-Benz», модель «Sprinter», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 передано для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області. (а.с.43)
Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.09.2024 ВП №64549734 закінчено виконавче провадження в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 159 018 гривень 64 копійки у зв'язку із сплатою боржником штрафу. (а.с.13-14)
30 червня 2022 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову ВП №64549734 про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - як і раніше Закон №1404-VIII), у зв'язку з тим, що транспортний засіб за боржником не зареєстрований, що унеможливлює виконання постанови Рівненського міського суду в частині його конфіскації. Також в даній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 30.09.2022. (а.с.47)
У відповідь на заяву представника позивача від 21.01.2025 щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запису, який був здійснений у зв'язку з виконавчим провадженням №64549734 відповідач листом від 31 січня 2025 відмовив у виключенні відомостей відносно позивача із Єдиного реєстру боржників, оскільки постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII не є підставою для виключення відомостей із Єдиного реєстру боржників.
Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 9 Закону №1404-VIII передбачено, що Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону № 1404-VIII відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:
1) прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи;
2) найменування органу або прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ;
3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім'я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти виконавця;
4) номер виконавчого провадження;
5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).
Частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з (1) винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, (2) повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1 (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), 3 (стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення), 11 (запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру) частини першої статті 37 цього Закону або (3) постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частинами п'ятою і шостою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17 зазначив, що Законом № 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.
Водночас пункт 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу у виконавчому провадженні №64549734, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
З аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VІІІ випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з указаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 квітня 2025 у справі №580/12260/23.
Верховний Суд у згаданій вище постанові зазначив, що висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону №1404-VІІІ, викладені у вказаних постановах, є універсальними, а індивідуальні особливості цієї справи, на які звертає увагу позивач (щодо закінчення строку пред'явлення виконавчих листів до виконання), не впливають на можливість їх застосування у цій справі.
Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не вчинив протиправної бездіяльності, оскільки повернення виконавчого листа відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ не є підставою для виключення боржника з Єдиного реєстру боржників.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати розподілу не підлягають з урахуванням вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №140/1149/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 01.05.2025.