30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4403/24 пров. № А/857/24898/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Тимощука О.Л.), ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м.Львів 18 вересня 2024 року, у справі №300/4403/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дії та бездіяльності протиправними,
03.06.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », просив: визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування ним на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 27.01.2023 та зобов'язати Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 27.01.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо незарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування ним на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 13.02.2023. Суд першої інстанції виснував, що для відновлення порушених прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 13.02.2023.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року та в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що в даних спірних правовідносинах що склалися, неможливо застосування аналогії закону - норм пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580, у зв'язку із подібністю служби в Державній кримінально виконавчій службі до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки відповідно до частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. Скаржник наголошує, що частиною 2 статті 78 Закону № 580 закріплено вичерпний перелік видів служби та періодів роботи в тих органах, які надають право зараховувати поліцейським до стажу роботи в поліції, проте служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби у цьому переліку відсутня.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 31.10.2005 по 13.02.2023 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а з 16.03.2023 по теперішній час проходить службу в Національній поліції України, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.07.1995.
Згідно з витягом з наказу Державної установи «Центр пробації» «Про особовий склад» від 27.01.2023 №90/к підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Івано-Франківського районного сектору №3 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області 13.02.2023 звільнено за пунктом 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 24 роки 04 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні - 32 роки 03 місяці 09 днів.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом від 19.03.2024, в якому просив зарахувати термін його служби та вислуги років в Державній кримінально-виконавчій службі України в кількості 24 роки 04 місяці 28 днів до вислуги років як працівника поліції.
За результатами розгляду рапорта позивача від 19.03.2024 про зарахування до стажу служби в поліції служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України ДПОП «ОШБ НПУ «Лють» листом №2946-2024 від 10.05.2024 повідомив ОСОБА_1 , що частина 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. Зауважив, що у цьому переліку відсутня служба в Державній кримінально-виконавчій службі України. Ураховуючи викладене, вказав про відсутність законних підстав для зарахування позивачу до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в частині незарахування до стажу служби в поліції періоду проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, позивач звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) згідно з статтею 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 78 Закону № 580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Частиною 3 статті 11 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії).
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Згідно з частиною 5 статті 23 Закону № 2713-IV, в редакції Закону № 1774-VIII від 06.12.2016, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
У попередніх редакціях вказана частина передбачала, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Таким чином, фактично законодавцем закріплено поширення усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому працівниками органів поліції, на працівників кримінально-виконавчої служби. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 31.10.2005 по 13.02.2023 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а з 16.03.2023 по теперішній час проходить службу в Національній поліції України, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.07.1995.
Також як правильно зазначив суд першої інстанції, формулюючи позовні вимоги представник позивача визначив період проходження ОСОБА_1 служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 27.01.2023. Тобто датою припинення позивачем такої служби вказав 27.01.2023, зокрема, дату прийняття наказу Державної установи «Центр пробації» «Про особовий склад» від 27.01.2023 №90/к, яким позивача звільнено зі служби. Однак у такому наказі дата звільнення ОСОБА_1 вказана 13.02.2023.
Також звільнення позивача зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України саме 13.02.2023 підтверджується і записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 03.07.1995.
Так, аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2023 року у справі № 240/30024/21.
Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо незарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування ним на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 31.10.2005 по 13.02.2023.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на позивача під час проходження служби в період з 31 жовтня 2005 року по 13 лютого 2023 року в органах Державної кримінально-виконавчої служби України розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, та він мав такий же правовий статус, як особи начальницького і рядового складу в органах внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції. Отже, для відновлення порушених прав позивача суд першої інстанції правильно вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши Департамент поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зарахувати позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, термін перебування позивачем на службі у Державній кримінально-виконавчій службі України з 31 жовтня 2005 року по 13 лютого 2023 року.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови відповідача, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.
Керуючись статтями 241, 243, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі №300/4403/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич