30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/25861/24 пров. № А/857/3289/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у забезпечення позову у справі № 380/25861/24 за адміністративним позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління охорони історичного середовища (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) у якій просить суд: - зобов'язати ОСОБА_1 відновити пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського,36, шляхом приведення до історичних габаритів даху будівлі.
27.12.2024 до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони відповідачу та іншим особам виконувати будь-які роботи на горищі будинку за адресою: АДРЕСА_1 - пам'ятці архітектури місцевого значення.
Заява обґрунтована тим, що будинок № 36 на вул. Туган-Барановського у м. Львів є пам'яткою архітектури місцевого значення відповідно до Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 18.01.2021 № 14, охоронний № 5506 Лв та розташований на території історичного ареалу м. Львова. Позивач встановив, що власником квартир АДРЕСА_2 ОСОБА_1 проводяться будівельні роботи із реконструкції приміщення загального користування горища із добудовою ще одного поверху та зміною конфігурації даху. Висновків щодо відчуження квартири в пам'ятці місцевого значення будинку, а також будь-яких дозволів на проведення робіт, управління не видавало.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у задоволені заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не обґрунтував в чому конкретно полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди права та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надав жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися такі обставини.
Жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, заявник не подав.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради подано апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати, та прийняти нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги.
З урахуванням приписів ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Насамперед, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заявник наголосив на тому, що у разі невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу та іншим особам виконувати будь-які роботи на горищі будинку за адресою: АДРЕСА_1 - пам'ятці архітектури місцевого значення до набрання рішенням суду законної сили у справі по даному спору, буде неможливо виконання рішення суду.
У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи, означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим обставинам, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, що є передчасним.
Наведені апелянтом доводи, ґрунтуються на припущеннях та допускають імовірність настання негативних для позивача наслідків, однак, не підтверджені документально, що не може давати підстави для суду при вирішенні заяви про забезпечення позову оцінити такі доводи та прийняти їх до уваги, адже такі є недоведеними, з огляду на що, колегія суддів не вбачає достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів вважає, що заявник послався лише на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, проте не врахував, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин, а у разі вирішення спору на користь заявника по суті спору, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Посилання заявника, фактично зводяться до перелічення можливих у майбутньому наслідків, проте не містять реальних та актуальних на день прийняття ухвали судом першої інстанції обставин та доказів, що їх підтверджують для застосування підстав, визначених ст. 150 КАС України.
У такому б випадку, всі заяви про забезпечення позову, в яких наводиться ризик невиконання договірних зобов'язань, підлягали б задоволенню, що не узгоджується із самим інститутом забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, у даному випадку, відсутні.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з урахуванням ст. ст. 315, 316 КАС України, оскаржувана ухвали підлягає залишенню без змін.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року про відмову у забезпечення позову у справі № 380/25861/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 01.05.25