01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/3642/25 пров. № А/857/9886/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Волчанського А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 28 лютого 2025 року у справі №380/3642/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправними дій, -
суддя в 1-й інстанції Морська Г.М.
дата постановлення ухвали 28.02.2025,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення не зазначено, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2024 №40196/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку, починаючи з 01 жовтня 2024 року.
26.02.2025 представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просить зупинити дію рішення ГУ ДПС у Львівській області від 24.12.2024 №40196/6/13-01-24-11 про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №380/3642/25 заяву представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено; зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2024 №40196/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, таку оскаржило Головне управління ДПС у Львівській області, подавши на неї апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 28.02.2025.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує, що у оспорюваному судовому рішенні у справі №140/14746/24 суд першої інстанції вказав, що у випадку невжиття тимчасових обмежувальних заходів у разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред'явлення його до виконання, позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування. Однак сплата податків не може бути невідворотним процесом, оскільки існує законодавством встановлена форма повернення неправомірно або надлишково сплачених податків та зборів, а отже у разі задоволення позову виконання рішення не буде ускладненим, а наслідки невідворотними.
Оскільки наслідки не будуть невідворотними, а позивач фактично зможе продовжувати здійснювати свою діяльність без будь-яких негативних наслідків, забезпечення позову підмінює собою судове рішення по суті.
До заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову не надано достатніх доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, що є завданням забезпечення позову.
Твердження про те, що перехід на іншу систему оподаткування призведе до банкрутства зроблені позивачем передчасно та неналежно обґрунтовані, оскільки надання Інтернет-послуг є базовою потребою для більшості користувачів та підприємств, попит його є стабільним, не зважаючи на підняття цін
Вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову, є передчасними.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі - без змін як справедливе та обґрунтоване.
В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила таку задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечила, просила у її задоволенні відмовити та ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку не вжиття судом тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку та пред'явлення його до виконання, позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції.
Суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що ФОП ОСОБА_1 буде зобов'язано вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.
Таким чином, представник позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову навів достатні аргументи, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.
Вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2024 №40196/6/13-01-24-11 на період до набрання законної сили рішенням у справі не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Публічний інтерес щодо сплати податків та зборів у встановлених законом розмірах та строки не постраждає від застосування заходів забезпечення позову. Тому, обраний спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог та є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.
З огляду на наведене вище, суд дійшов інстанції висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.12.2024 №40196/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням у справі.
Розглядаючи спір по суті, апеляційний суд враховує таке.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 05.09.2024 та основним видом діяльності є 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку.
За Витягом з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг у такому значиться і Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ; ІПН НОМЕР_1 .
За наслідками камеральної перевірки позивача щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи складено акт №49235/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 19.11.2024, яким зафіксовано , що платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: абз. 5 підпункту 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимозі організаційно-правових форм господарювання), а саме: 61.90 - Інша діяльність у сфері електрозв'язку..
Згідно з рішенням про виключення з реєстру платника єдиного податку №40196/6/13-01-24-11 від 24.11.2024 встановлено наявність у фізичної особи-підприємця видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (абзац 5 підпункту 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України) та з 01.10.2024виключено з реєстру платника єдиного внеску.
Підставою для прийняття такого рішення став акт перевірки від 19.11.2024 №49235/13-01-24-11/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив таке у судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносин, апеляційний суд керується таким.
Згідно з ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову визначені у ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частиною 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС України).
Апеляційний суд зазначає, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував:
« 30. … судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
31. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
32. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними».
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Особливу увагу слід звернути на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
З письмових матеріалів оскарження ухвали про забезпечення позову від 28.02.2025 з'ясовано, що предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість рішення Головного управління ДПС у Львівській області №40196/6/13-01-24-11 від 19.11.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Датою виключення позивача з реєстру платника єдиного податку є 01.10.2024.
Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Пунктом 299.11 ст. 299 ПК України установлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 ПК України.
У цьому конкретному випадку позивача виключено з реєстру платника єдиного податку є здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абзацу 5 п. 298.2.3п. 298.2 ст. 298 ПК України.
Оскільки після виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024 позивач втрачає статус платника єдиного податку ІІІ групи, здійснюється зміна системи оподаткування, то зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Львівській області №40196/6/13-01-24-11 від 19.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 необхідно для збереження існуючого становища позивача до вирішення справи по суті.
Апеляційний суд зауважує, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову спрямований виключно на збереження існуючого становища суб'єкта господарювання до ухвалення остаточного рішення у справі, відповідає принципу збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, та інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі якщо за наслідками розгляду справи з'ясується, що оскаржуване рішення суб'єктом владних повноважень прийнято обґрунтовано та з дотриманням вимог закону, контролюючий орган не буде позбавлений можливості вирішити питання щодо приведення у відповідності до вимог законодавства оподаткування позивача за період розгляду справи судом.
Також суд першої інстанції вірно зауважив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Львівській області №40196/6/13-01-24-11 від 19.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії рішення ГУ ДПС у Львівській області не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору у справі.
Зупинення дії спірного у цій справі рішення ГУ ДПС у Львівській області не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам частини другої статті 150 КАС України. Натомість вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.
Апеляційний суд зважає на покликання апелянта на позицію судів апеляційних інстанцій з вказаного питання, відповідно до яких відмовлено у задоволенні заяви/клопотання про забезпечення позову, однак зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Слід зазначити, що станом на момент ухвалення цієї постанови Верховним Судом висловлено позицію щодо забезпечення позову у справах про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у постановах від 17.04.2025 у справі №520/31993/24, від 25.04.2025 у справі №380/23148/24.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пантелеєнко проти України» від 29.06.2006 в пункті 77 зазначив, що обсяг зобов'язань Договірних держав за статтею 13 змінюється в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (див. рішення в справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) [ВП], заява №30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI). Такий засіб має бути достатньою мірою гарантовано не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, ухвалу щодо прийнятності в справі «Міфсуд проти Франції» (Mifsud v. France) [ВП], заява №57220/00, ECHR 2002-VIII).
Враховуючи вищевказані норми законодавства та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що наведені позивачем підстави є необхідними, оскільки свідчать про обґрунтованість і адекватність вимог заявника задоволеної судом щодо забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року про забезпечення позову у справі №380/3642/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 01.05.25