01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/14500/24 пров. № А/857/7323/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Волчанського А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14500/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
суддя в 1-й інстанції Кравців О.Р.,
дата ухвалення рішення 15.01.2025,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення 24.01.2025, -
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агролайф корми» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0131940410 від 27.03.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів. За результатами перевірки складено Акт №7621/13-01-04-10/36874925 від 28.02.2024, в якому вказано, що податковий орган дійшов висновку про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове-повідомлення рішення форми «Ф» №0131940410 від 27.03.2024. Вважає, що рішення податкового органу є необґрунтованим та безпідставним, а тому, його слід скасувати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у цій справі позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №0131940410 від 27.03.2024, в частині штрафу в сумі 71073,18 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у сумі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн 43 коп.
Не погоджуючись із цим рішенням його оскаржив позивач (далі - апелянт 1), подавши на нього апеляційну скаргу.
Вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання до платників податків відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, у редакції Закону №466-IX, може застосовуватися з 01.01.2021. Таким чином, після 01.01.2021 має виникнути як і факт узгодження суми грошового зобов'язання, так і факт не сплати такого зобов'язання. В іншому же випадку, виникає ситуація при якій порушення мало місце в період, коли за таке порушення не була передбачена фінансова відповідальність.
Відповідно до розрахунку штрафних санкції за порушення правил сплати (перерахунку) грошового зобов'язання відповідно до статті 124 ПК України (Додаток до ППР) встановленні порушення граничних строків сплати узгоджених зобов'язань з ПДВ за №1 №34 мали місце протягом березня-грудня 2020 року, тобто до набрання законної сили положеннями статті 124 ПК України, у редакції Закону №466-IX. Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, що мали місце протягом березня-грудня 2020 року.
На основі вищевикладеного, враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено що частина штрафних санкцій в Розрахунку штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання відповідно до статті 124 ПКУ до Податкового повідомлення-рішення №0131940410 від 27 березня 2024 року нараховано безпідставно, то Апелянт вважає, що визначення судом суми податкової заборгованості для платника за мінусом 71073,18 грн. є втручанням в дискреційні повноваження податкового органу. В даному випадку, суд визначивши безпідставність та некоректність частини розрахунків зобов'язаний був задовольнити заявлені позовні вимог позивача та скасувати оскаржуваний акт контролюючого органу в повному обсязі.
Водночас, наголошуємо, що в акті про результати камеральної перевірки не міститься мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення керуючись ст. 124 ПК України.
Відтак, апелянт вважає, що до нього застосовано штрафні санкції, на підставі акту що проведений поза межами законодавчо встановлених строків, а також у зв'язку із тим, що контролюючим органом не доведено, що апелянт мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але не здійснило цього. Водночас судом І інстанції не було досліджено повністю обставини вказаного факту. Апелянт звертав увагу, що намагався вчасно виконувати свої податкові зобов'язання, проте з огляду на наявність воєнного стану, повітряні тривоги та відключення електроенергії було позбавлене можливості вчасно виконувати всі свої зобов'язання.
Апелянт 1 просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14500/24 та постановити нову постанову, якою повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач (також апелянт 2) також не погодився з рішенням суду першої інстанції від 15.01.2025 у цій справі, вважає таке незаконним, необґрунтованим та прийнятим без врахування всіх фактичних обставин у справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Так, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом зазначено: - суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання (1 805 411, 20 грн., акт камеральної перевірки 28.02.2024 року № 7621/13-01-04-10/36874925); - граничні строки сплати грошового зобов'язання (десять робочих днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення); - попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк; - граничні строки, для оскарження податкового повідомлення-рішення. Таким чином, контролюючим органом були дотримані вимоги щодо форми податкового повідомлення-рішення прийнятого за наслідками проведеної камеральної перевірки, а тому підстави для його скасування відсутні. Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що у даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність податкового повідомлення-рішення форми «Ш», так само, як не пред'явлено суду доказів вжиття всіх залежних від нього заходів з метою своєчасного виконання обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період 2020-2024 років
Апелянт просив вимоги апеляційної скарги задовольнити та скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №380/14500/24 в частині задоволених позовних вимог та відмовити ТОВ «АГРОЛАЙФ КОРМИ» у задоволенні адміністративного позову повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області. Зазначає, що оскільки в основу рішення суду першої інстанції ліг момент набуття чинності та застосування законодавчих змін до Податкового кодексу, вважає, що наведені в апеляційній скарзі міркування взагалі жодним чином не заперечують викладені в рішенні суду обставини та висновки, а тому такі є безпідставними та необґрунтованими, а апеляційна скарга такою, що задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні представники апелянтів вимоги своїх апеляційних скарг підтримали, просили такі задовольнити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційних скарг та заперечень, колегія суддів приходить до переконання, що такі не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №0131940410 від 27.03.2024 є протиправним в частині штрафних санкцій за виявлені порушення за №1 - №34 в сумі 71073,18 грн, що мали місце протягом березня-грудня 2020 року.
В іншій частині таке відповідає критеріям правомірності, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» зареєстроване як юридична особа 15.12.2009, податковий номер платника податків: 36874925; основний вид економічної діяльності: 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.
ГУ ДПС у Львівській області здійснено камеральну перевірку щодо порушень правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів.
За результатами проведеної перевірки складено акт №7621/13-01-04-10/36874925 від 28.02.2024 /арк.спр.15-17/.
У вказаному Акті зафіксовано несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення:
- форми «Ф» №0131940410 від 27.03.2024, відповідно до якого сума штрафних (фінансових) санкцій 1805411,20 грн.
Оскільки позивач з оскарженими податковим повідомленням-рішенням не погодився, вважає його протиправним та таким, що порушує його права, з метою їх захисту звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 1 ПК України визначено, що порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.
За визначенням, наведеним у пп. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (ст. 16 ПК України).
Відповідно до вимог ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) па користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (підпункт 46.1 статті 46 ПК України).
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України).
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Своєю чергою, грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України,).
Відповідно до підпункту 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19) установлено з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до п. 52 прим.1 підрозд.10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
-порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
-відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
-порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
-цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
-обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;
-здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
-здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
-порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Отже, нормами цієї статті передбачені санкції за порушення сплати податку на додану вартість, а пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Колегією суддів зі змісту акта перевірки від 28.02.2024 з'ясовано, що відповідачем зафіксовано порушення вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме встановлено несвоєчасну сплату підприємством узгодженої суми податкового зобов'язання (з податку на додану вартість), що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафних санкцій передбачених ст. 124 ПК України
За таких обставин, з урахуванням деяких обмежень щодо застосування штрафних санкцій у період дії карантину, норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» ПК України передбачає санкцію за порушення сплати податку на додану вартість, а тому штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у період дії карантину може бути застосованим.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 за №2118-IX, який набрав чинності 07.03.2022 (далі - Закон №2118-IX).
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом №2142-IX від 24.03.2022 внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».
В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 за №2260-IX (далі - Закон №2260-IX).
У зв'язку із набранням чинності 27.05.2022 Закону №2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«…У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, з набранням чинності Законом №2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Законом №2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Таким чином, платники податку звільнені від відповідальності за несвоєчасне виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року (дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану») та за умови подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Водночас, підпунктом 69.1 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України (у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ) введено у дію нове правило, згідно із яким платники податків, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов'язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Так, згідно із підпунктом 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-ІХ, з 27.05.2022 відновлено перебіг строків подання звітності та строків сплати податків та зборів.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (далі - Порядок №225).
Згідно з пунктами 3, 4, 6 та 7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов'язку, у якості обов'язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви в довільній формі та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження пункту 7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов'язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.
У матеріалах цієї справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із заявою довільної форми щодо відсутності можливості виконання податкового обов'язку.
Рішення про відсутність можливості виконання податкових обов'язків прийнятого відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та переліків документів на підтвердження, затвердженого наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225, до матеріалів справи не представлено.
У постановах від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Так, позиція Верховного Суду зводиться до того, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Колегія суддів особливу увагу звертає на те, що позивач не заперечує факту порушення строків сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 20855628,44 грн,, в т.ч. у сумі 5603036,36 грн із затримкою строків сплати до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та у сумі 15252592,08 грн із затримкою строків сплати більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, ні розміру застосованих штрафних санкцій, у зв'язку з виявленими порушеннями.
Своєю чергою, судом першої інстанції вірно враховано можливість застосування до платника податків штрафної санкції за ч. 1 ст. 124 ПК України, з врахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» №466-ІХ від 16.10.2020 саме з 01.01.2021 (у частині змін до ст. 124 ПК України набирає чинності з01.01.2021 (р. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №466-ІХ)).
Вказане мало наслідком визнання протиправним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вчинені у березні-грудні 2020 року (позиції 1-34 у формі додатку до податкового повідомлення рішення від 27.03.2024 (а.с.20-23)), а тому і скасування відповідного податкового повідомлення-рішення від 27.03.2024 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 71073,18 грн.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивач стверджує, що повноваження на обчислення штрафних санкцій є дискреційними повноваженнями податкового органу і суд першої інстанції повинен був скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2024 повністю, однак апеляційний суд з такими доводами не погоджується.
Слід зазначити, що у постановах від 10.08.2023 (справа № 160/1998/19), від 21.05.2020 (справа № 824/257/18-а), від 03.09.2019 (справа № 806/2049/18), від 26.12.2018 (справа № 2а/0370/3780/11), від 23.10.2018 (справа № 808/3458/16) Верховний Суд зазначав, що суми грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій, боргу (недоїмки), яких стосуються позовні вимоги, визначені позивачу за конкретними окремими підставами, які відображені в акті перевірки, а при вирішенні відповідного спору суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині та, за встановлення у судовому процесі об'єкту оподаткування та його вартісного вираження, не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань суму, яка збільшена правомірно. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав, інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Таким чином, у такому разі належним та ефективним способом захисту права позивача є скасування податкового повідомлення-рішення у частині сум штрафу, нарахованих протиправно.
Така ж позиція відображена у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №520/6531/19, від 20.12.2024 у справі №814/2129/15, від 13.03.2025 у справі №160/12290/23 та інших.
Підсумовуючи викладене у сукупності, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2024 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 71073,18 грн. та наявність підстав для його скасування у відповідній частині та частковогозадоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи наведені скаржниками доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Колегія суддів також вважає за доцільне зауважити, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин, доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи відповідно до вимог статті 139 КАС України немає.
Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Львівській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №380/14500/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 01.05.25