01 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/11489/24 пров. № А/857/19284/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів - Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 380/11489/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
суддя у І інстанції Крутько О.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
ОСОБА_1 звернулась у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю ОСОБА_2 у загальному розмірі 145326 (сто сорок п'ять тисяч триста двадцять шість гривень) 16 копійок.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є дружиною померлого ОСОБА_2 , який отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 18.02.2024 позивачка звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати недоотриманої пенсії покійного чоловіка у розмірі 145326,16 грн, яка виникла на підставі виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/4486/23, проте, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 03.04.2024 відмовило у виплаті вказаної суми, посилаючись на те, що виплата недоодержаних нарахованих за рішенням суду сум пенсії можливо лише в порядку примусового виконання рішення суду. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 145326,16 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 145326,16 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) грн. 61 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач окаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/4486/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.07.2023 ОСОБА_2 . Сума доплати за період з 01.04.2019 по 30.06.2023 становить 145 326,16 грн. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що позивачка фактично просить змінити спосіб виконання судового рішення шляхом зміни судового рішення зобов'язального характеру на зобов'язання - здійснити виплату ОСОБА_1 кошти в розмірі 145 326,16 грн, що підлягали виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 у справі №380/21120/23, і залишилось недоодержаними у зв'язку з його смертю. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Вказує, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного, на думку позивача, права, оскільки подання нового позову щодо виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про шлюб від 22.10.1977 № Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 .
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/4486/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.07.2023 ОСОБА_2 . Сум доплати за період з 01.04.2019 по 30.06.2023 становить 145 326,16 грн.
Згідно свідоцтва про смерть від 06.02.2024 № Серія НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.03.2024 представник позивачки звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із проханням виплатити недоодержану пенсію у зв'язку зі смертю чоловіка позивачки - ОСОБА_2 у розмірі 145326,16 грн.
Листом №9518-9131/А-52/8-1300/24 від 03.04.2024 відповідач зазначив, що відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб. Доплату, обчислену ОСОБА_2 на виконання судового рішення позивачка зможе отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати позивачці, яка була нарахована померлому. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/4486/23 нарахування пенсії було проведено, однак не було виплачено 145326,16 грн, позивачка має право на виплату їй недоотриманих її чоловіком у зв'язку з його смертю сум пенсії в розмірі 145326,16 грн у порядку ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ ( далі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону №2262-ХІІ узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Наведене вище дає підстави для висновку, що Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною статтею 61 Закону №2262-ХІІ.
Як встановлено судом першої інстанції, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі №380/4486/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії з 01.07.2023 ОСОБА_2 . Сум доплати за період з 01.04.2019 по 30.06.2023 становить 145 326,16 грн.
Позивачка звернулася із заявою про виплату недоотриманої пенсії чоловіка - ОСОБА_2 , який помер, в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 61 Закону №2262-ХІІ.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №2-а-1710/11, від 14.02.2019 у справі №2-а-2727/11/2209, від 07.03.2019 у справі №617/7748/12, від 08.08.2019 у справі №127/2-а-11792/11, від 05.08.2020 по справі № 673/393/19.
Отже, позивачка згідно з частиною 1 статті 61 Закону № 2262-ХІІ, як дружина ОСОБА_2 має право на виплату їй неодержаних її чоловіком у зв'язку з його смертю нарахованої суми пенсії.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
З метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивачки суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 у сумі 145326,16 грн.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі № 380/11489/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник