про відмову у відкритті апеляційного провадження
30 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18027/24 пров. № А/857/13464/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Курильця А. Р.
суддів -Кузьмича С. М.
Мікули О. І.
перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 380/18027/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 12 квітня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що встановлено за допомогою функціоналу комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду». Останнім днем на подання відповідної заяви, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків та вручення судового рішення, було 24 квітня 2024 року.
Суд звертає особливу увагу на приписи ч.11 ст.44 КАС України відповідно до яких якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі. Тобто подання в паперовій формі, в тому числі засобами поштової кореспонденції, заяв по суті справи, клопотань та письмових доказів учасником, який звернувся до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою в електронній формі, не відповідає приведеному положенню процесуального закону. Суд не надавав скаржнику дозвіл на подання документів в паперовій формі.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.
Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи те, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею- доповідачем строк не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Як зауважив суд, із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення складено 12 грудня 2024 року, копію отримано скаржником 13.12.2024 о 18:52 год, відтак вважається врученим 16 грудня 2024 року.
Однак апеляційну скаргу подано лише 03 квітня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до матеріалів справи, первинно апеляційна скарга на рішення Львівського окружного адміністративного суду 12 грудня 2024 року, подана відповідачем 12 січня 2025 року, однак така повернена ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року.
Відтак апеляційна скарга від 03 квітня 2025 року є такою, що подана повторно.
Суд зауважував, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Суд вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
Повертаючись до обставин цієї справи, зазначений обов'язок, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, дотримано скаржником, позаяк первісна скарга на рішення суду від 12 грудня 2024 року була подана 12 січня 2025 року.
2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
В світлі справи, що розглядається, зазначена вимога не дотримана скаржником, оскільки первісна скарга повернута 13 лютого 2025 року (копію ухвали надіслано 14.02.2025р. о 00:49 год. в Електронний кабінет скаржника, що встановлено за допомогою функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
За правилами частини шостої статті 251 КАС України вважається, що апелянт отримав копію ухвали про повернення апеляційної скарги 14 лютого 2025 року, а повторна апеляційна скарга подана лише 03 квітня 2025 року, тобто майже через 2 місяці з моменту повернення первісної апеляційної скарги (49 днів) та більше ніж через 3 місяці (109 днів) з моменту ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення, при 30-денному строку на подання апеляційної скарги.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.
Матеріалами цієї адміністративної справи стверджується, що така вимога лише частково дотримана скаржником, оскільки недоліки усунуті станом на момент повторного звернення, позаяк судовий збір сплачено.
Однак оцінюючи наведену обставину, суд апеляційної інстанції враховує, що за усталеною практикою Верховного Суду самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами добросовісної поведінки сторони під час провадження щодо першої скарги та повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. В даному випадку під час залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк відповідач не вжив жодних заходів для усунення недоліків.
Зазначена позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 520/23523/21
Хоча КАС України і надає учасникам справи право на апеляційне оскарження судових рішень протягом тридцяти днів з дня його проголошення, проте, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні з апеляційною скаргою повторно важливе значення мають тривалість часу, що минув з дати отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, та дії, що вживались апелянтом протягом цього часу.
Наведені ж вище обставини свідчать, що скаржник не вжив у максимально стислі строки заходів щодо подання апеляційної скарги повторно.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що з моменту формування платіжної інструкції про сплату судового збору (29 березня 2025 року) і до подання апеляційної скарги повторно (03 квітня 2025 року) минуло ще 6 днів.
При цьому скаржник не навів поважних причин, які перешкоджали апелянту звернутись з апеляційною скаргою повторно одразу після отримання документа про сплату судового збору.
4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
В контексті двох вищезазначених обставин колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Скаржник також обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Між тим, суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.
Скаржник є державною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування (ст.15 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII).
Посилання на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору судом відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.
Також, скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Водночас відсутні жодні докази, які б підтверджували відсутність коштів для сплати судового збору з моменту початку відліку строку на апеляційне оскарження і до моменту формування платіжного документа про таку сплату.
Сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі № 380/18027/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Ухвалу разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула